Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Братан М.І. Сила любові: Слово про Олеся Гончара
М.Братан. Парасолька йде по місту
Йосип Файчак. Світ вирує
Анатолій Анастасьєв.Осінній дисонанс
Вісник Таврійської фундації. Випуск 2
"Кров Сірка і Мамая в наших жилах тече…"

Ребро Петро. Помаранчевий сміх: Сатира і гумор. - Запоріжжя: Весела Січ, 2006. - 155 с.

 

Українська ідея пронизує багатоманітний ужинок сучасного запорізького сміхоносця Петра Павловича Ребра - кошового отамана Міжнародної асоціації гумористів і сатириків "Весела Січ", у доробку якого біографи називають уже понад 80 книг. І це обнадіює, що до 100-річчя майстра сміхової культури ця кількість видань може подвоїтись. Для таких прогнозів є всі підстави, адже творчого горіння, плідності й енергійності у ювіляра - дай, Боже, кожному! А йому ж до того виповнилося цього року лише 75 літ - вік майже молодечий з точки зору козацького Запорожжя, для котрого категорії старості просто не існує в природі.

Злети і здобутки визначного сатирика і гумориста означені в міріадах відгуків і констатацій літературознавців і публіцистів, письменників і журналістів, мовознавців і видавців, краєзнавців і бібліографів. Назвемо хоча б таких, як О.Гончар, М.Нагнибіда, М.Жулинський, В.Яворівський, В.Шевченко, Т.Хом'як, В.Чабаненко, О.Стадніченко, М.Прудник, Д.Кононенко, О.Кудря, В.Івахненко, Н.Купрєєва, О.Боглевська, А.Захаренко, Л.Корінь, Л.Сосницький та ін.

Нова гумористично-сатирична збірка П.Ребра "Помаранчевий (читай: наколотий! - І.І.) сміх" (Запоріжжя, 2006) - це свого роду веселосічанська Біблія. З одного боку, вона успішно продовжує кращі традиції поезоребрин ще 50-60-х років, зокрема нев'янучих "таблеток сміху" чи "літературних щиглів" письменника. З іншого, вона цілком органічно вписується в більш сучасний контекст сміхових пошуків автора, особливо яскраво виявлених у його унікальному дванадцятикнижжі "Козацьких жартів". Збірку "Помаранчевий сміх" гостро пронизує щемливий струмінь збентеженості, цілком виправданої стурбованості за долю рідної землі, за завтрашній день українства, яке й до сьогодні - на кільканадцятому році незалежності та нібито демократії - продовжує заганятись усілякими покручами до духовних резервацій з метою вже остаточного обезличення й винародовлення. Щоденно й звідусіль нав'язується думка "доброзичливців", що національна, власне українська ідея в Україні не спрацювала. Чи не тому комічний ракурс, обраний П.Ребром, ще більше поглиблює відчуття граничного дискомфорту, рвучкого болю й обурення у зв'язку з фатальним занепадом українського в Україні та людського в людині. Своїми сатирами й гуморесками поет б'є на сполох, апелює до національної свідомості співвітчизників, приспаної чи загидженої в часи радянські й пострадянські.

Поет досліджує ті складні й неоднозначні суспільно-політичні, економічні, літературно-мистецькі, освітні, психологічні процеси, які відбуваються в Україні й поза нею. Тож у "Помаранчевому сміхові" віддзеркалюються мотиви безперервної міжпартійної боротьби й діяльності різних фракцій у Верховній Раді ("Дзвінок з глибинки", "Логічно!", "Сенсація", "Європа!"), передвиборчих перегонів і мітингових пристрастей ("Останні вісті", "Є вихід", "Хочу! Бути! Президентом!!!"), спустошення і виродження села ("Гарбузове горе", "Гуманоїди"), чиновницької сваволі, обмеженості й нікчемності ("Культурний начальник", "Різник"), казнокрадства, продажності й зрадливості можновладців ("Проговорився", "Сучасний іуда"), перевертенства й національного нігілізму ("Думи уболівальника", "Наший", "Чому плаче Версаче?"), байдужості держави до потреб людини ("Лист на радіо", "Ми такі хороші!"), недосконалості системи освіти й одвертого животіння сільської школи ("Подяка з натяком", "Комп'ютер"). Автор розробляє тему "крутих" співвітчизників ("Гуляють українці!", "На зупинці") і встановлює діагноз двоязичникам ("Мовне питання"), належно поціновує великодержавний розбій і сваволю "старшого" брата ("День рекетира", "Сон. Тільки не Шевченків", "Актуальна лічилка", "Підслухане") і демагогію, цинізм та розбещеність своїх-таки землячків-владолюбців ("Мірошники", "Ера бузотера", "Моніка").

Дбаючи про належне сприйняття читачем цієї потужної і різнорідної анекдотично-інформаційної та художньо-публіцистичної хвилі, П.Ребро максимально урізноманітнює жанрову структуру книги. Після програмного вірша-заспіву ("Заспів"), котрий натякає на ідейно-тематичну цілісність збірки, він пропонує розмаїті модифікації, що чергуються поміж собою: комічну "чолобитну" ("Чолом тобі, Верховна Радо") і супліку ("Супліка запоріжанок"), вірш-подяку ("Подяка з натяком") і послання ("Послання вовку-сіроманцю"), лист ("Кожній онуці й онучку - персональну "кравчучку"!") і маніфест ("Єднаймось!"), вірш-петицію ("Петиція з тюрми") і жарт ("Майже за "Кобзарем"), вірш-заяву ("Заява до Центрвиборчкому") і гімн ("Гімн олігархів і "крутих", або "Партія веде" на новий лад"), поменник ("Пам'яті генсека") і телефонограму ("Дзвінок з глибинки"), голосіння ("Плач новітнього генсека") і слово ("Ми - в опозиції"), байку ("Байка про науку") і лічилку ("Актуальна лічилка"), пісню-пародію ("Якби мені не тиночки") і притчу ("Притча про скіфієня"). Часто жанрова диференціація книги здійснюється завдяки власне авторським визначенням: "не фантазія" ("Гуманоїди"), "майже панегірик" ("Ми такі хороші!"), "їй-право, байка" ("Блок Собаки і Кота"), "не фантасмагорія" ("Скандалія") та ін.

Керуючись заповітами предків ("не годуй українця - Посміятися дай!"), П.Ребро таким чином побудував свою збірку, щоб кожен читач, незалежно від віку, інтересів, професії, вдачі, міг оздоровлюватись сміхом. Елементи комізму простежуються уже навіть у чисто зовнішній площині - в назвах творів: "Очленилися!", "Бувшовики", "Гей, слив'яни!", "Велика цяця". Ефект кумедності часом досягається за допомогою внутрішньої рими в заголовках віршованих гуморесок і сатир ("Ера бузотера", "Чому плаче Версаче?", "Кожній онуці й онучку - персональну "кравчучку"!") або цілого розділу ("Реалії країни Скандалії").

Як член "ордену сміхоносців", П.Ребро вбачає завдання поета-сатирика в тому, щоб "бити всяку наволоч, як турка бив козак" ("Єднаймось!"). Він глибоко переконаний, що і до сьогодні "кров Сірка і Мамая В наших жилах тече" ("Заспів"), а відтак українська справа чекає притоку нових сил, нових генерацій. Це зобов'язує співця-громадянина бути в гущі подій, разити все потворне й нице, що перешкоджає зміцненню української державності, розквіту її культури, освіти, мови.

У "старій пісні на новий лад", красномовно названій "Україна-навпаки, або Проект нового гімну", П.Ребро відзначає фатальність тих змін, що відбулися (як це не парадоксально!) в пору незалежності. За мітинговою стихією та булавоманією українці навіть не помітили, як до всевладдя в країні прийшли всілякі перевертні й пройдисвіти ("приймаки побудували Україну-навпаки", "розкошують яничари, А бідує патріот"). З болем автор фіксує непоправні наслідки діяльності таких "народних" вождів та їх обслуги ("край прийшов козацькій славі, Догриза її іржа", "навіть мова у державі Не козацька, а чужа", "залишились од Вітчизни Тільки прапор і тризуб"). Як жорсткий і жорстокий вирок історії звучить прикінцева констатація твору - значно гнітючіша од національного гімну П.Чубинського: "Ще не вмерла Україна, Українців же катма!" (с. 143).

У гумористичному опусі "Майже за "Кобзарем" автор "Помаранчевого сміху" характеризує щоденну роботу Верховної Ради, послуговуючись трансформованою образною оболонкою знаменитого уривка з Шевченкової балади "Причинна", що став улюбленою народною піснею "Реве та стогне Дніпр широкий". Гіперпотужна й багатолика стихія нардепів, що виступає у варіанті П.Ребра позамість романтизованої у Кобзаря могутньої сили і непідвладності великої української ріки ("Реве та стогне наш Парламент - Нові закони він прийма"), виливається в нікчемних псевдогеройських діях ("мікрофони гне руками") і традиційних спробах досягти свого домінування над опонентами не логікою фактів, а емоційними збуреннями ("хвилю гніву підійма"). Комічним і недієздатним на цьому тлі видається переляканий голова Верховної Ради, який не в силах приборкати розгніваний депутатський вир ("блідий спікер на ту пору З-за столу де-де виглядав"). Це стихія, котра часто виникає знічев'я і гаситься сама по собі. Тим більше, що "час обіду не наспів". Чого ж тоді й ворохобитись? Остання строфа, яка зафіксувала згасання пристрастей (до третього читання так і не дійшла черга, "вожді" слабко перегукуються наостанок), виокремлює, як і в Шевченковому творі, об'єкт "супротивника" затишшя - "та Явір раз-у-раз скрипів" (натяк на звичну для народного депутата В.Яворівського місію опозиціонера до малокультурної, позаукраїнської чи й узагалі антиукраїнської більшості в Парламенті, що цілком байдужа до найболючіших проблем корінного етносу, вороже налаштована проти процесу відродження нації, її мови, історії, культури).

Герой сатири "Наший" - українець з діда-прадіда, але про цю належність свідчить лише єдина деталь, такий собі рудимент - прізвище на "ко". Цей відступник і перекинчик, переконаний українофоб і мовопродавець "на історію плює" і не хоче мати нічого спільного зі своїм родом і народом. "Його дратує слово неньки, А сам він "какає" - ого!" (с.101). Автор не шкодує сатиричних барв, саркастичних ноток, зневажливих інтонацій на адресу такого манкурта, кореспондуючи свого читача до відомої народної приповідки "В сім'ї не без виродка". Такий "наший" псевдогерой відповідно і "вдачу має свинську". Він поширює "дух - як із хліва", отруюючи все довкола себе бацилами україноненависництва.

З жалем визнає П.Ребро, що така хворість притаманна багатьом відомим співвітчизникам, яких знає увесь світ. У "Думах уболівальника" поет вимальовує неоднозначний портрет одного з таких славоносців України. З одного боку, митець переповнений гордістю за здобутки знаменитого форварда з прізвищем національного генія і пророка. Але з іншого - це "кульгава" слава нашої землі. Адже всенародний улюбленець "по-італійськи, по-московськи цвенька, Лише по-українськи - ні бум-бум!"

Хоча відчутний акцент постійно зраджує спортсмена, як колись не міг замаскувати українського коріння нібито російських компартійних лідерів. То, може, такому репрезентантові України, розмірковує П.Ребро, доречніше було б називатись "Сапожников" або "Портнов", аби "генія імення не ганьбити" та не зневажати своїх пращурів. Кпини-ребрини, присвячені визначному діячеві з царини спорту, можна було б легко переадресувати й багатьом іншим знаменитостям, від поведінки яких "славетні предки Щораз перевертаються в труні". Особливо ж - таке співчутливо-дошкульне питання з претензією на риторичність: "Невже у нього ноги розумніші, Ніж (я прошу пардону!) голова?" (с. 36).

В іронічно-пародійній манері витриманий твір П.Ребра "Депутатський запит". Поет передає дріб'язковість і мізерність справ, якими займаються народні висуванці, позамість того, щоб вершити потрібні для всієї країни дії. Частина депутатів обурена й ображена ("Лелечко, до чого дожили!", "Це ворожі підступи, інтриги") тим, що для них хтось насмілився привезти "не краватки, не труси, а книги!" І як не поспівчувати отаким малограмотним і безкультурним "недоторканим" з їх обивательською психологією і нерозумінням своєї кумедності й непотрібності в стінах Верховної Ради.

Осібне місце в збірці належить великому циклові мініатюр-частівок під назвою "Сучасні співомовки". До нього увійшло близько 70 строф-імпровізацій, об'єднаних лейтмотивом "Не все так погано у нашому домі", котрий надає цьому розлогому витворові гумориста й сатирика ознак фольклорного безконечника. Як правило, початкова оптимістична констатація в кожній строфі швидко змінюється діаметрально протилежною за звучанням оцінкою. Автор живописує якесь фатальне блукання українців у зачарованому колі невирішених проблем. Наче під безконечним гіпнозом, наспівують земляки одну й ту ж надокучливу заспокійливу пісеньку, не звертаючи увагу не тільки на засилля "поганого", а й на те, що сам "дім" давно уже не зовсім "наш".

Для книги "Помаранчевий сміх" досить характерними є лейтмотивні сатиричні константи. Ведучи мову про псевдодіяльність нардепів, П.Ребро використовує деталь "мозолі". Але смислове навантаження цього мікрообразу діаметрально протилежне, порівняно з творами про велич людської праці. Тож кумедним видається щире бідкання депутатів з приводу їх трудових звершень: "вже в нас мозолі на відомому місці" ("Рятуйте!"), "вже в нас, кажуть, мозолі. На одному місці" ("Супліка запоріжанок"). Постійно в збірці відлунює думка про безглуздість партієманії, амбітність вождюків, які творять організації-одноденки - такі собі політичні пустоцвіти: "подейкують, що партій Уже в нас легіон" ("Дзвінок з глибинки"), "вже партій більше, ніж людей" ("Очленилися!"), "а партій ми маємо більше, ніж членів" ("Сучасні співомовки"). Не стомлюється автор живописати постійні бійки, ганебні сутички в українському Парламенті: "в нас нардепи тузяться щодня!" ("Європа!"), "колезі вмазати по пиці - ото, як кажуть, прецедент" ("Чолом тобі, Верховна Радо"). Або ж іронізує з приводу августійшого привілею депутатів - недоторканності: "На район - один козак Ще й недоторканний!" ("Супліка запоріжанок"), "А як прийде, браття, смерть захланна, Щоб поцупить на той світ мене, Я скажу їй: "Я недоторканний!" - І вона від мене дремене!" ("Застольна недоторканих").

Як майстер пародії П.Ребро чудово імітує публічні виступи всіляких діячів від верхів і до низів, представників різноманітних організацій та установ, партій і рухів ("Плач новітнього генсека", "Антикризова програма", "Ми такі хороші!"). За масками й пишними словесами функціонерів прикриваються духовна убогість і цинізм, аморальність і відсутність елементарних уявлень про порядність - "за мандат нардепа Й душу б я віддав" ("Взяв би я бандуру"). За вдаваною щирістю й безпосередністю приховуються облуда й шахрайство ("Реклама однієї газети").

Книга пересипана каламбурами ("Освідчення "Літературці", "На зупинці"), кумедними перифразами й загадками: "А чом не чути молодиці, Що віщувала нам потоп І присягала, що столицю Перенесе у Конотоп?" (про Н.Вітренко); "вічні посиденьки", або "блискучий серіал" (про роботу Верховної Ради). Автор пропонує комічні абревіатури (КПСС - Комедіантська партія сатириків сучасних; ОПАЛ - Об'єднана партія алкашів) і красномовні пароніми (домокради і демократи, літери і лідери, слив'яни і слов'яни), римує слова, які здаються контекстуально несумісними (герой - геморой, мастодонт - Євроремонт, на нарах - Канарах, ратоборці - законотворці, на мордах - на бігбордах, інобиндюжник - нужник, міністерство - міні-стерво).

Сатиричні характеристики поет відшліфовує до афоризмів: "По головах лупить залізна копистка І це називається ніжно "зачистка" (про імперську політику пострадянської Росії на Кавказі та в інших "гарячих точках"); "Інтелект - лише обуза Отам, де "бабки" правлять бал" (про депутатів Верховної Ради); "Вже тих вождів у нас - табун. Не вистача на них трибун" (про непомірне владолюбство та амбіції політиків); "Коли ти не по-нашому говориш, Іще помітніше, що дурень ти!" (про хизування покручів зневагою до рідної мови).

Збірка П.Ребра "Помаранчевий сміх" володіє потужним гумористично-сатиричним потенціалом: комізм простежується буквально в усьому - і в жанровій структурі твору, і в підходах до зображення реальних і вигаданих ситуацій, і в особливостях характеротворення, і в доборі лексичних одиниць та тропеїчних засобів. Як носій волелюбного козацького світогляду поет прагне своїми іскрометними поезіями запалити в душах співвітчизників віру в себе, свій народ, вільну й незалежну Україну. Його стовідсоткова сміхоносна потуга здається невичерпною, а життєлюбна вдача анекдотиста й жартівника обіцяє ще багато творчих здобутків. Пародіюючи партійні заклики, що вже багатьом набили оскому, П.Ребро звертається до колег по перу: "Майстри сатири й гумору усіх країн, єднаймось, І хай на нашім прапорі усмішка зацвіте!" (с. 45). Поет вірить у світлоносну силу сміхової культури, її неперебутню роль в утвердженні на планеті загальнолюдських цінностей.

 

Теми: 
Автор: 
Персоналії: 

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 116 книг;
1,466 статей;
340 авторів.

ВАЖЛИВО!

Оригінальні тексти! Захищено!
Угода про дотримання авторських та інтелектуальних прав

Пишіть реферати та курсові.

При передруці посилання залишайте на місцях!

Нова фраза

Цікава фраза з сайту
Українські афоризми "Нові сучасні афоризми"

Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (6)