Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Любов Єрьомічева. Дев'ятнадцать
Вісник Таврійської фундації. Випуск 12
Олег Олексюк. Затуманені плачем
Нариси з історії Бериславщини. Випуск 1
Микола Василенко. Курай для пожежі
З перших вуст
(Олесь Лупій про УПА)

 

Таїсія Щерба

 

З перших вуст

(Олесь Лупій про УПА)

 

Працюючи над статею про творчість письменника, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка Олеся Лупія, я прочитала його поетичні збірки, романи й повісті, і помітила, що він належить до тих небагатьох письменників, які упродовж тривалого часу висвітлюють непросту і надзвичайно цікаву тему Української Повстанської Армії. Власне, саме тому я й звернулася із кількома запитаннями до відомого майстра слова.

- Олесю Васильовичу, чому Ви з такою симпатією пишете про вояків УПА?

- Бо це мій світ. Я народився на Львівщині і там проминуло моє дитинство до того часу, поки нашу родину не вивезли до Сибіру. На моїх очах відбувалася запекла боротьба справжніх захисників українського народу із загарбниками. Татів брат Михайло Лупій - "Кармелюк" був політвиховником сотні Ема, а згодом куреня "Галайда" та й уся наша сім'я допомагала повстанцям. Я добре пам'ятаю обличчя вояків УПА, вони часто заходили до нас, ночували, лікувалися, вони були для нас, як рідні, бо по-справжньому захищали людей від нацистів і від енкаведистів. А яких пісень вони співали вечорами, жінки і дівчата плакали. Тому мені нічого не треба було вигадувати, образи конкретних людей і досі в моїй пам'яті.

Олесь Лупій

- Я зрозуміла, що в ранніх творах, опублікованих у радянський час, Ви вдавалися до езопівської мови. Принаймні у вірші "Герой" можна уявити вояка УПА, особливо у рядках, де мовиться про хвилювання усієї природи Карпат - своєрідну реакцію на смерть юнака.

- Власне, ви й відповіли на своє запитання. Так я міг би прокоментувати й інші свої твори "Казка", "Роздуми", "О, Львівщино, святий родинний світе", "В кому вогонь упав безкрило" та інших. Алегорія була закладена і в драматичній поемі "Моя Ірландія", опублікованій 1986 року в журналі "Дніпро", а згодом у моїй збірці "Довголіття бджоли". Адже при уважному читанні можна здогадатися, що там мовиться не тільки про ІРА - Ірландську Республіканську Армію, а й про УПА, це помітно хоча б із такого фрагменту монологу:

Колись давно, коли ще був маленьким,
Захоплено дивився я на хлопців,
Які записувались до ІРА,
Коли ж дізнався, що і ти із ними,
Я, може, з місяць був такий щасливий,
І слів гарніших я тоді не знав,
Аніж ІРА. Куди не йшов, наспівував:
"ІРА, ІРА! Моя, моя ІРА!"

Думаю, що про це здогадувався і мій редактор, нині відомий поет Ігор Римарук.

- Правду кажучи, у Вашому першому романі "Милява" досить пристойно виписаний образ командира УПА Дмитра Горішнього. З якого боку не глянь - це позитивний герой. Він порядний, доброзичливий до вояків, своїх побратимів, чуйний до рідні.

- Так, роман "Милява" мав тоді широкий розголос саме через образ Дмитра Горішнього, були рецензії в газетах і журналах, численні відгуки від читачів. Пам'ятаю, одна жінка із Польщі прислала зворушливого листа і на знак подяки гарно виданий альбом "Люблін". А сам образ Дмитра виписаний з мого дядька Михайла, який для всіх чоловіків та юнаків у нашій сім"ї був взірцем.

Нам було приємно дивитися на нього, стрункого, підтягнутого, у військовій формі старшини УПА, приємно було чути його розповіді про ті країни, де він бував перед війною. Запам'яталось його весілля у нашому домі, це було за рік до його загибелі. Так що це майже документальний роман. До речі, окремі риси характеру дядька Михайла я передав й іншому героєві - сотнику Мстиславу із роману "Нікому тебе не віддам" (1984).

- Так, цей образ мені запам'ятався, особливо у сцені, коли він приходить серед темної ночі на батьківське подвір"я і залишає під дверима гроші для матері, яка дуже бідувала. Вона так і не довідалась, чи це була допомога від сина чи його друзів. Дуже зворушлива сцена. Як мені відомо, цей роман зазнав особливого втручання цензорів.

- Так, бо всі художні твори про події в Західній Україні перечитувала цензура КДБ. Після такого читання з відредагованого тексту роману вилучили понад вісімдесят сторінок. Можете уявити, що я тоді пережив. А зараз видати твір у повному обсязі немає змоги.

- Окремого розгляду заслуговують ваші поеми "Сотня", "Зелене весілля", "Львівський легінь", написані в дев'яностих роках й опубліковані в окремих ваших збірках, а також у серії "Бібліотечки молодого націоналіста" в 1999 році. В кожній із них відтворено надзвичайно хвилюючі історії і вони так яскраво виписані, наче з конкретних людей, особисто знайомих автору. Звідки ви берете сюжети?

- Відверто кажучи, спочатку я мав задум написати невеликі повісті або кіносценарій, одначе всі думки відразу стали набирати форм поетичних образів і видаватись у строфи. Щодо сюжетів, то всі вони із життя. Про останній бій повстанської сотні у Розтоках я чув від старшого брата Григорія, який був у Юнацтві ОУН і ще довго мав зв'язки із підпіллям. В основу поеми "Зелене весілля" лягла розповідь про кохання і трагічну загибель вояка УПА та медсестри, почута ще під час мого навчання у Рава-Руській школі. В основі поеми "Львівський леґінь" - героїчний вчинок юнака, про який мені розповіли друзі - львівські студенти. Майже нічого не вигадано і в інших баладах, присвячених темі УПА - "Смерть закоханих", "Чиї сини", "Безіменна", "До смерті", "Героїня", "Чекання", багатьох віршах. Мені приємно, що окремі з них стали піснями. Часто звучить "Що тобі до того, соловію", в музичному оформленні Лесі Романчук, поетеси і композитора.

- Ви могли б видати цілу хрестоматію своїх творів про УПА, куди увійшли б десятки віршів, балади, поеми, фрагменти з романів, оповідання, статті, рецензії. Таке видання знадобилося б для шкіл та гімназій.

- Пані Таїсіє, ви висловлюєте оригінальну пропозицію, справді, це могла б бути цікава і потрібна книга, і її не важко упорядкувати, але де знайти спонсора? Самі знаєте, які малі кошти виділяє уряд для підтримки українського книговидання, а серед заможних людей поки що дуже мало патріотів, прихильників національної ідеї.

- Як ви думаєте, у героїці УПА більше легенд, міфів чи реальності?

- Звичайно, майже вся героїка УПА - це реальність. Ще живуть тисячі людей, які були вояками цієї армії, і найперше вони свідчать перед історією про ту велику боротьбу українського народу за своє визволення. А боротьба була безкомпромісна, інколи навіть жорстока, і велась вона не десь в окремому районі, а скрізь у селах і містах. І ще про одне треба пам'ятати, про чисельність УПА. Ви ж знаєте, що й досі не можуть назвати кількість вояків, одні називають двісті тисяч, інші триста, але навіть за підрахунками тодішнього НКВС у лавах УПА перебувало до півмільйона вояків (враховували кількість загиблих, поранених, полонених, тих, що прийшли з повинною, а також кількість вилученої зброї). То це була сила, і недарма генерал де Голь, познайомившись з історією УПА, сказав, що, якби під час війни він мав таку армію, то німецькі солдати не ступили б на землю Франції.

- Що треба зробити, щоб змінити думку про УПА у значної частини населення на сході і півдні України?

- Це надзвичайно важливе питання, над вирішенням якого мають працювати не тільки письменники, журналісти й історики, а найперше державні інституції. Адже йдеться про зміну менталітету, прищепленого людям ще радянською ідеологічною системою, яка все національне вважала ворожим, а вояків УПА називала бандитами. Просте запитання: хіба могли бандити жертвувати своє життя для здобуття незалежності України? Треба писати тільки правду. А правда в тім, що вояки УПА були справжніми звитяжцями, героями.

А хто ж скаже, скільки серед них було вихідців із східної та південної України? Тисячі. Більшість із них, утікаючи з німецького полону, вливалися в УПА, немало серед них було й офіцерів радянської армії, вони ж і ставали командирами сотень і куренів. Для прикладу назву уродженців Полтавщини: Дмитра Карпенка - "Яструба", командира куреня "Сіроманці", нагородженого Золотим Хрестом Боєвої Заслуги, майора Петра Миколенка - "Байду" - командира куреня "Лемко", уродженця Київщини, повстанського поета Петра Василенка, що загинув на Любачівщині. До речі, його творчий набуток упорядкував і видав у Львові колишній політв'язень, відомий сучасний поет Микола Петренко. Про таких героїв треба частіше писати і тут на півдні і сході, видавати хоча б невеликі брошури, щоб про них знали земляки, особливо молоде покоління. Істина в тім, що за незалежність України, як держави, пролита кров синів і дочок народу з усіх областей нашого краю. Тоді і зміниться менталітет.

- Як думаєте, чи тема УПА буде цікавою для письменників майбутнього?

- Думаю, що з кожним роком будуть відкриватися все нові сторінки героїчної боротьби УПА за незалежність України. Розсекречуються нові документи НКВС, появляються цікаві спогади колишніх вояків, політв'язнів, виходять нові фільми. Тому віриться, що в майбутньому появляться талановиті письменники, які спробують у романах, дилогіях і тетралогіях правдиво і художньо-переконливо висвітлити життя і боротьбу спартанців двадцятого століття. Ці мужні люди самі за покликом серця взяли в руки зброю, згуртувалися в сотні і пішли визволяти рідний край від окупантів. Більшість із них загинули, тисячі потрапили в полон, пройшли крізь тюрми і концтабори, але не занепали духом, а, повернувшись додому, скрізь проповідували національну ідею визволення, прищеплюючи молоді любов до України, готовність віддати навіть життя для рідної Батьківщини. В УПА були дивовижні люди, дивовижні характери, дивовижна вірність, самопожертва, пристрасть, любов і ненависть, а це не може не цікавити, не захоплювати майстрів слова. За героями УПА - вічність, я в цьому не сумніваюся.

 

Теми: 
Автор: 

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 116 книг;
1,466 статей;
340 авторів.

ВАЖЛИВО!

Оригінальні тексти! Захищено!
Угода про дотримання авторських та інтелектуальних прав

Пишіть реферати та курсові.

При передруці посилання залишайте на місцях!

Нова фраза

Цікава фраза з сайту
Українські афоризми "Нові сучасні афоризми"

Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (6)