Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Молода муза. Випуск 2
Нариси з історії Бериславщини. Випуск 1
Олег Олексюк. А у нас був Тарас
Вісник Таврійської фундації. Випуск 11
Пам'яті Євгена Дацюка

 

Є.П.Дацюк

 

Відійшов у вічність колишній багатолітній політичний в'язень совєтських гулагів, постійний автор часопису "Сибірські гулаги - Херсонські степи" та інших видань, у тому числі і "Визвольний шлях", що виходив у діаспорі, поет, педагог, лауреат журналістської премії ім. Петра Полтави, шанована людина Євген Петрович Дацюк.

Євген Дацюк палко любив рідну землю і свій народ, виступав проти несвободи, соціальної і національної несправедливості.

Маючи вроджену скромність, він не випинав себе перед суспільством. Ця риса, а також висока філологічна освіта спонукали його до якісної праці у галузі високої журналістики. Він добре розумівся на поезії та якимсь особливим почуттям розпізнавав у поетові Божу іскру.

Пройшовши через тюрми і сталінські табори, він не зрікся національної ідеї, задля якої жив і трудився. Здоровий дух визвольного змагання 40-50-тих років, до якого був причетний із студентських років, живив його в часи ув'язнення і не дозволяв зневіритися і знеособитись.

Євген Петрович Дацюк народився 29 січня 1928 року в селі Голосковичі на Львівщині. Освіту здобув у Голосковецькій неповній середній школі і Львівському культосвітньому технікумі (1944-1947 р.р.).

У 1947-1948 р.р. працював учителем Голосковецької н/с школи. 16 березня 1948 року був арештований органами КДБ і засуджений за ст. 54-11 КК УРСР на 25 років невільницьких таборів особливого режиму і 5 років позбавлення громадянських прав після відбуття ув'язнення.

До арешту, навчаючись у Брідській торговельній школі, брав активну участь у підпільній діяльності осередку "ОУН - Юнаки", у червні 1944 року очолив підрайон цієї організації (село Голосковичі, Гаї-Смоленські та Глушин).

У таборі (ОЛП-2 м. Інта, Комі АРСР) зблизився з тепер відомими письменниками, колишніми політичними в'язнями. Його добрими знайомими були Григорій Кочур, Дмитро Паламарчук, Юрій Лісняк, Іван Савич, Іван Гришин-Грищук, Григорій Полянкер, Михайло Хорунжий, Іван Микульський, Андрій Хименко (Химко), Василь Супрун (білоруський поет), Рауль Кабідзе (грузинський письменник), Гасан Ахвердієв (азербайджанський письменник), Віктор Василенко (російський поет), Любомир Полюга, Олександр Гринько, Кузьма Хобзей та ін.

На 2 Шахтоуправлінні (ОЛП-2) Євген Дацюк працював з 1949 по 1954 р.р. спочатку у забоях вугільної копальні, а пізніше машиністом аварійного складу. Він любив поезію, історію, філософію, пробував писати вірші. Мав таємний записник, до якого занотовував табірний фольклор, допомагав ув'язненим поетам і прозаїкам робити копії, переписувати їхні твори і при нагоді конспіративно передавати в інші табори. У листі до автора цих рядків писав: "А щодо мого "листування" з дівчатами 4-го ОЛПу, то до нас привозили гравій з кар'єру, де вони працювали, а я записки клав у спецовочні рукавиці і прив'язував до борта самоскиду. Отака була "пошта". Таким способом пощастило передати і твою повість "Лаодіка".

1954 року відповідно до постанови слідчого відділу КДБ при Раді Міністрів УРСР справу по звинуваченню Євгена Дацюка було припинено і його звільнено.

1956 року він вступає до Львівського державного університету на філологічний факультет і закінчує в 1962 р., працює у середніх школах м. Львова та Львівському фізико-математичному ліцеї.

У час навчання в університеті зблизився із Зіновієм Красівським, організатором Українського Національного Фронту (1964-1967 р.р.), брав участь у випусках самвидавчого бюлетеня "Воля і Батьківщина", був під постійним наглядом КДБ і неодноразово зазнавав допитів за участь у зібраннях правозахисників, на яких були присутні В.Чорновіл, М.Осадчий, В.Мороз, В.Стус та інші відомі діячі культури і правозахисного руху. Двічі попереджався органами КДБ і підлягав звільненню з педагогічної роботи.

На початку 90-х років він - серед ініціаторів заснування культурно-просвітницьких організацій "Меморіал", "Просвіта", ТУМ, Спілки політичних в'язнів і репресованих тощо, був делегатом першого з'їзду Народного Руху України, демократичних з'їздів і форумів.

Брав активну участь у громадському житті й літературному процесі, пише аналітичні статті, рецензії, які відзначаються свіжістю думки і глибиною аналізу, редагує твори прозаїків і поетів, радіє появі молодих талановитих літераторів. Мені писав: "...Вітаймо авторів: Пагутяк, Пашковського, Неборака, Бічую, Дідулу, Процюка, Сороку... Он нова з'ява: Таня Малярчук і її "Троянда Адольфо". Він клопочеться родинами Великголови і Королевича - своїми дітьми: "Ось Ірусині похворіли: в Одарусі - вуха, а в Маласі - температура... А в Еліни завал, - у Києві чорно працює". Незважаючи на свій поважний вік і підупале здоров'я, багато пише і читає. "Ну, а тепер одним подихом прочитав аж чотири книжки Пауло Коельо... і розчарувався. Такий малий прогрес у людському сприйнятті буття земного. Підступи, зрада, ненависть, убивства... Так мало людині дано того життя і так її обкрадено".

Уже будучи тяжко хворим, писав:

О вітри! Мої вітрогони-вітриська!
Хочу бачити ті зміни райдужні зблизька.
То силу вселіть у мою зболілу душу:
Жити на цім світі я - мушу!

Світла пам'ять про Євгена Дацюка - патріота, подвижника, науковця, який працював до останнього свого подиху на благо України, житиме вічно.

Микола Василенко

Персоналії: 

Коментарі

Дацюк Євген Петрович був моїм вчителем. Вічна пам'ять.

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 115 книг;
1,417 статей;
327 авторів.

Нова фраза

Цікава фраза з сайту
Українські афоризми "Нові сучасні афоризми"

Яндекс.Метрика


Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2013-2014 (4) 2014-2015 (10)