Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Анатолій Анастасьєв. В чарівному світі дитинства
Валентин Плаксєєв. Лети, моя пісне, лебідкою!
Іван Немченко. Квітка України
Олег Олексюк. Затуманені плачем
Вісник Таврійської фундації. Випуск 4
Вісник Таврійської фундації. Випуск 13
Немченко І.В. Війна — чорноока розлучниця // Немченко І.В. Шлях на Снігурівку: Вірші. Драматичні поеми. — Київ-Херсон: Просвіта, 2014. — С. 118-121. — Зміст: Давній мотив; Голосіння; Ветеран; Війна.
ВІЙНА — ЧОРНООКА РОЗЛУЧНИЦЯ

Давній мотив


Над Івлею, над річкою
Дзвенять мечі від раночку.
Від раночку-світаночку
Там чути клекіт бою.
Чорнесенькою стрічкою
Заплетена там дівчина:
То не кохана рибчина,
А смерть іде до воїв.
Ясної Половеччини
І милої Вкраїноньки
Там цвіт цвіте, приречений
На корені всихати.
Не діждеться годиноньки
Повернення орлиного
Ні мати половчинова,
Ні українка-мати.
До пізньої до ніченьки
Блукає смерть засмучена —
Справля свої заручини
Та очі закриває.
Обмила Івля-річенька
Вояцькі трупи хвилею,
Заплакала, заквилила,
Мов чайка степовая.
Над Івлею кривавою
Суворе небо хмуриться,
Ласкаве сонце журиться
І вітерця питає:
— І скільки ж то за славою
Ганятись будуть людоньки?
— Аж до страшного судоньку! —
Вітрець відповідає.

* Івля — стародавня назва р. Інгулець.



Голосіння

Ой, не всі з війни додому —
вороний вітер ...
П.Тичина
Ой війна ти війна, чорноока розлучнице,
Нащо коси-жалі напівсвіту розвіяла?
Ти верни мого мужа, орла сизокрилого,
Ти верни мого сина, ясненького сокола.
Ой вітрець вороний, невеселий мій братику,
Мої сльози гіркі ти давно уже висушив.
Ти знайди мого мужа, орла сизокрилого,
Ти знайди мого сина, ясненького сокола.
Ой землице сира, непривітна чужинонько,
Ми з тобою тепер наче рідні сестриченьки.
Ти зігрій мого мужа, орла сизокрилого,
Ти зігрій мого сина, ясненького сокола.
Ой ти сонце святе, життєдайная силонько,
Ти війну прожени, щоб уже й не верталася.
Хай не падають з неба орли сизокрилії,
Хай кохають і мріють ясненькії соколи.





Ветеран

В безмежності подаленіли луни —
Відгомін призабутої війни.
А в серці ветерана щемні струни
Не стихнуть, бо незмовкнії вони.

Минулі битви, що усім з екрану
Доносять проминулі голоси,
Для нього вісточку несуть неждану,
Якої вихор часу не згасив.

Це усміх друзів, їх останнє слово,
Що канули у вічності ріку,
Та через біль розлук приходять знову
Озвучить мову пам’яті стрімку.

Це те горнило, що усіх зріднило,
Як пісня, що не має берегів.
Лишило рани й дарувало крила,
Щоб далі міг летіть на ворогів.

І був полон, і втечі, і в’язниці,
І знов бої і смерті мертвий спів...
Все він пройшов, бо був немов із криці,
Ввібравши в себе всенародний гнів.

А як воєнна стихла хуртовина,
Ще зміряв соловецькії шляхи,
Бо приписали зраду чи провину,
Що вижив, перебувши бран лихий.

Було доволі на життєвім полі
І смутків, і напастей, і образ,
Та не корився він своїй недолі —
Ще й іншим додавав снаги не раз.

І хоч і нині труднощі незборні,
Та він одною думкою пала,
Щоб Україна, вільна і соборна,
Із року в рік гарнішою була.



Війна


…Той неситим оком
За край світа зазирає…
Т.Шевченко

І знов прийшла війна. Звичайне слово
Із глибини стрімких тисячоліть.
Брат брату одяга міцні окови
І зазіха на цілий світ.
Мільйони шлють йому привіт —
Осанну мілітарній силі.
Та тільки в світовій могилі
Чекає місце і на них.
Сліпі? Дурні? Недальновидні?
Роз’яснить це прийдешній день,
Якщо лишиться співбесідник
Хоча б один з-поміж людей.

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 117 книг;
1,506 статей;
343 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (8)