Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Вісник Таврійської Фундації. Випуск 8
Вісник Таврійської Фундації. Випуск 9
Микола Братан. Поет-земляк Євген Фомін
Іван Немченко. Військова хитрість
Микола Каляка. Збуджені альманахом “Степ”
Голодомор 1932-1933 років на Бериславщині
Обриси минулого
Деякі останні діячі-українофіли напередодні революції 1917 року
Бібліографічний опис: 

Кедровський В. Обриси минулого: Деякі останні діячі-українофіли напередодні революції 1917 року  // Вісник Таврійської фундації (ОВУД): Вип. 10. - К.-Херсон: Просвіта, 2015. - С.120-122.

Кедровський В. Обриси минулого: Деякі останні діячі-українофіли напередодні революції 1917 року. – Нью-Йорк – Джерзі Ситі: Свобода, 1966.

ПЕРЕДМОВА

 

Щоб розуміти й любити сучасне, треба розуміти й любити минуле. Це добре знають усі вороги українського національного відродження та української державности. Тому вони старанно затирають або перекручують історичні процеси відродження і розвитку української національної ідеї. Це старанно робила царська Росія, це робить псевдосоюз “соціалістичних держав” під проводом комуністичної партії.
В 1917 році, коли вибухла революція, вороги українства й навіть багато українців були здивовані тими колосальними національними маніфестаціями, які відбувалися не лише на Україні, але й в інших частинах царської імперії, де були українці. Це здивовання було наслідком незнання величезної праці, яку від часів Котляревського й до самої революції 1917 року провели ті, кого називають “українофілами”, “просвітянами”, надаючи цим назвам присмаку якоїсь погорди.
В 1917 році, коли українське національне відродження вирвалося зі сутеренів таємничости й знайшло свої організуючі осередки, вороги українства створили леґенду, що український національно-державницький рух є німецькою інтриґою, як раніше твердили, що був інтриґою польською. Тепер на нашій Батьківщині пропагується ідею, що комуністична партія, “старший брат”, були творцями й провідниками українського національного відродження. А водночас із цим червона, як і колись біла Москва, різними засобами нищить усе, що пригадує правду про історичну минувшину українського народу.
Отже, щоб хоч трохи піднести краєчок правди над нашою минувшиною, я написав ці спомини про близький колись мені невеликий осередок “українофілів”. З цього нарису читач побачить, що то був рух не безгрунтовних романтиків, але впертих працівників на ниві культурно-національного розвитку свого народу – рух, який став підставою могутнього українського національно-державного відродження.

 

***

Хочу подати обриси кількох українських діячів з тих, кого називають, і навіть іноді зі зневагою, “українофілами”. Оці українофіли були тими українськими діячами, що працювали над відродженням української нації, що будили її із забуття, що підводили культурні та наукові підвалини під відбудову української державности. На тих підвалинах розвинулася українська політична думка, а пізніше – політична боротьба й боротьба за українську суверенну соборну державу.
Оті старі українські діячі працювали методично, вперто, плодюче на рідній ниві, але без галасу та інших “атрибутів”, які з’явилися пізніше в українському житті. Свою величезну й позитивну працю вони провадили без гопаків, без вареників, українських пирогів чи голубців, без вишивок і стрічок, що мало б назовні показувати їх українство. Вони не кричали на все горло і на всіх перехрестях, що вони – українські патріоти, націоналісти, українські діячі й т. п., що ми тепер так часто чуємо від деяких наших патріотів. Вони не домагалися признання, нагороди або заплати за свою патріотичну роботу. Вони були немов ті плугатарі, що глибоко й старанно орали національну ниву та засівали її зерном, з якого мала вирости прекрасна, обновлена українська нація. Вони не ділили себе на групи, вони не вихвалялися тим, що лише вони мають рацію що за ними мають іти всі, а працювали для цілого українського народу, для всієї України. Праця на українській ниві не давала їм ніяких матеріяльних придбань, навпаки вимагала від них матеріяльних пожертв, які доводилося уривати навіть від своїх родин. То були подвижники, справжні ідейні слуги на полі українського національного відродження, що наражалися на різні адміністративно-поліційні й навіть судові кари. Вони добровільно брали на свої плечі тяжкий хрест і гідно, з самопожертвою несли його до гробу, не схиблюючи з української народницької дороги й не зраджуючи ідеї визволення свого народу.
Всі свої надії вони покладали на свій власний нарід, на його загал, на свою працю і не шукали серед чужинців допомоги або широкого признання собі в українських масах. Вони працювали над відродженням свого рідного народу з такою самою посвятою, як працювали проповідники й борці за християнство, і вмирали мучениками за його ідеї. Для них ідея українського національного, а згодом і політичного відродження була святощами, в ім’я яких вони працювали в незламнім завзятті.

Меточин, Н. Дж., 1964 рік

 

 

 

 

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 115 книг;
1,417 статей;
327 авторів.

ВАЖЛИВО!

Оригінальні тексти! Захищено!
Угода про дотримання авторських та інтелектуальних прав

Пишіть реферати та курсові.

При передруці посилання залишайте на місцях!

Нова фраза

Цікава фраза з сайту
Українські афоризми "Нові сучасні афоризми"

Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2013-2014 (4) 2014-2015 (10)