Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Коломієць Н.А. Відлуння душі
Анатолій Анастасьєв. Просто життя
Любов Єрьомічева. Дев'ятнадцать
Микола Братан. Знову експромти
Войташенко О. Онімний простір творів Дмитра Марковича // Вісник Таврійської фундації: Вип. 6. — К.–Херсон: Просвіта, 2009. — С. 19-23.
Онімний простір творів Дмитра Марковича

Дмитро Васильович Маркович (1848-1920) – талановитий український письменник, що мав красномовне життєве і творче кредо, якому ніколи не зраджував: «Треба жити по-новому, люблячи людей!..». Тож і зображував життя селян з теплом, любов’ю і розумінням. Перед нами постають часи сваволі царських урядовців та щирі, людяні герої (селяни-хлібороби, трудівники), які попри все прагнуть до кращого життя. Дмитро Маркович зображує степові хутори Півдня України та їх жителів, що мають своєрідні власні назви. Розглянемо онімний простір творів Д.Марковича.

«У кожній мові чітко протиставлено дві групи лексики – апелятивну (від лат. nomina apelativa — загальні назви) й онімну (від лат. nomina propria — власні назви). Лінгвістична наука, що займається їх різностороннім вивченням, називається ономастика (від грец. onomastike – «мистецтво давати імена»). Основна універсальна функція власних назв – індивідуальне найменування окремих одиничних об’єктів. Інакше кажучи, загальні назви об’єднують певні однорідні об’єкти, узагальнюють їх, а власні, навпаки, їх диференціюють. Отже, оніми не пов’язані безпосередньо з поняттями, але вторинні щодо апелятивів. Спостережено також, що на граматичному й словотвірному рівнях мови між онімною та апелятивною лексикою існують певні відмінності, наприклад, те, що в певному мовному середовищі характерне для загальних назв, може бути відсутнім у сфері власних назв і навпаки. Це виявляється в оригінальних дериваційних моделях онімів, особливостях словозміни й правопису» [2, с.54].

Людина має ім’я, по батькові, прізвище, може мати прізвисько, псевдонім. Це – антропоніми (від грец. anthropos – «людина» і onyma — «ім’я, назва»). Сукупність антропонімів – антропонімія тієї чи іншої мови. Наука, що вивчає антропонімію, — антропоніміка [1, с.7].

Під час аналізу таких творів письменника, як «Іван з Буджака», «Два платочки», «Шматок», «Омелько Каторжний», «На Вовчому хуторі», «У найми», «Він присягав», «Невдалиця», «На свят-вечір», «Сюрприз», «Весна», «Бунт», було виявлено чимало власних назв.

Дмитро Маркович вживає найрізноманітніші імена. Цікаво, що в проаналізованих творах переважають чоловічі власні імена над жіночими (жіночих 13-35%, чоловічих 25-65%).

У чоловічих власних назвах серед словотвірних формантів поширений суфікс –ко, який може приєднуватися або до звичайних нескорочених імен, або до скорочених, наприклад: Омелько, Івашко, Ілько, Левко.

Частина чоловічих власних назв мають закінчення –о, наприклад: Петро, Михайло, Данило.

Досить продуктивними є суфікси -ан, -ен, -ас, -ис, -им, наприклад: Іван, Степан, Семен, Тарас, Панас, Денис, Трохим.

Вживаються власні імена, утворені способом основоскладання, наприклад: Богумил.

Серед чоловічих власних імен у доробку Дмитра Марковича є такі, що утворені суфіксами -т, -м та закінченням –а, наприклад: Микита, Кузьма.

Поширеним є також суфікс -ір у власних чоловічих іменах, в якому при відмінюванні чергуються голосні і з о, наприклад: Федір-Федора, Сидір-Сидора.

Автор вживає власне ім’я, утворене суфіксом -иль, наприклад: Василь.

Серед словотворчих формантів у чоловічих власних іменах поширене поєднання суфікса та закінчення, наприклад: Афанасій, Терентій.

Слід зазначити, що переважна більшість власних чоловічих назв ужиті нейтрально, без емоційного забарвлення, наприклад: Петро, Панас, Семен. Але деяким (їх значно менше) за допомогою суфіксів надане пестливе або згрубіле значення, відповідно до контексту.

Так, наприклад, автор суфіксом надає відтінок зневаги, згрубілості персонажам з іменами Ванька, Стьопка, Сьомка, Пашка.

Порівняємо деякі з перелічених вище емоційно забарвлених імен з нейтральними відповідниками, що присутні у творах: Ванька — Іван, Стьопка — Степан, Сьомка – Семен. Крім суфікса, що надає слову згрубілості, наявний також суфікс, що надає слову відтінку пестливості. Мається на увазі суфікс –ш, який у поєднанні з афіксом –ко, утворює форму Івашко, яка має відтінок пестливості. Таким чином, утворюється експресивний ряд значень одного імені: Іван – Ванька – Івашко. Саме так автор виражає своє ставлення до героя у певній ситуації, орієнтує читача, формуючи негативне чи позитивне сприйняття персонажа.

Цікаво, що Дмитро Маркович досить часто вживає ім’я Іван. Навіть у назві одного оповідання воно присутнє («Іван з Буджака»). У шести з дванадцяти проаналізованих творів письменника наявний герой, що зветься Іваном.

Як уже зазначалося, жіночих власних імен у доробку Д.Марковича менше, ніж чоловічих.

Жіночі власні назви здебільшого вжиті без експресивного забарвлення. Лише одне ім’я, містячи суфікс –к, отримує значення пестливості (Наталка). Усі інші з проаналізованих жіночих особових назв мають нейтральне значення.

Частина власних жіночих імен утворені за допомогою суфіксів –н, –т та закінчення –а, наприклад: Оксана, Олена, Ганна, Горпина, Марта.

Також продуктивним є поєднання суфікса –с та закінчення –я, наприклад: Марися, Маруся, Онися.

 Дмитро Маркович вживає розмовний, скорочений варіант імені Надія, тобто Надя, що твориться шляхом спрощення для зручності вимови звука і.

Деякі власні жіночі імена утворені або від прізвища, або від роду занять чоловіка поєднанням суфікса –их та закінчення –а, наприклад: Ковалиха, Зубачиха.

Поєднанням суфікса –х та закінчення –а утворена власна особова назва Явдоха.

Дмитро Васильович Маркович надає персонажам творів найрізноманітніші прізвища.

Такі прізвища, як Вовк, Утікач, Вільний, Плохий, Плохов, Удовин, Некора, Непомнящий, влучно вказують на вдачу героїв-носіїв цих прізвищ; Співак, Музика — на рід занять персонажів.

Значна кількість прізвищ мають закінчення –ко, –енко, що вказує на їх українське походження, наприклад: Микитенко, Войтенко, Будько, Герасименко, Петренко, Мусієнко, Грешко, Незабудько.

Виявлені також прізвища, утворені поєднанням суфікса –ськ–, –цьк– та закінчення –ий, наприклад: Сокольчевський, Соцький, Скандинський, Фабіянський, Бадзінський. Ці прізвища польського походження.

Варфоломеєв, Світозарович, Савродим, Гандріпа, Куліба, Дермамес – різноманітність перелічених прізвищ указують на талант Дмитра Марковича у влучному іменуванні героїв своїх оповідань.

Топонімічний простір проаналізованих творів не обмежується Півднем України. Нагадаємо, що топоніміка (від грец. topos — місце та onyma — ім’я, назви) — складова частина ономастики, що вивчає географічні назви [1, с.7].

У проаналізованих оповіданнях зустрічаються назви Сибір – позначає край з суворим, холодним кліматом; Архангельськ – місто, що знаходиться в таких же кліматичних умовах. Там дуже важко виживати неадаптованим до жорстокого клімату людям. Слово «Сибір» звучить з острахом з вуст героїв оповідань, оскільки царський уряд переселяв туди найбільш непокірних, бунтівників.

Херсонщина, Миколаїв, Каховка, Перекоп, Миколаївка, Петрівка, Одеса – все це Південь України. І зовсім не дивно, що більшість назв населених пунктів стосуються цього краю, адже у творах постає саме ця місцевість.

Як розмовний варіант вживається назва Адес, замість Одеса.

Згадуються також назви інших регіонів України, наприклад: Київщина, Коломия.

На сторінках творів Дмитра Марковича зустрічаються такі гідроніми (назви річок), наприклад: Дін, Дніпро, Молочна.

Таким чином, онімний простір творів Дмитра Марковича надзвичайно широкий та різноманітний. Завдяки вдалому іменуванню перед нами постають яскраві та колоритні персонажі.

 

Література

 

1. Бондалетов В. Русская ономастика. – М.: Просвещение, 1983. – 224 с.

2. Вербич С. Сучасна українська онімна лексика: функціональний аспект// Вісник Національної Академії. – 2008. — № 5. – С.54-60.

3. Маркович Д. По степах та хуторах: Оповідання. Драма. Спогади / Упоряд., авт. вступ. статті та приміт. О.Засенко. – К.: Дніпро, 1991. – 541 с.

4. Усне побутове літературне мовлення. – К.: Наукова думка, 1970. – 199 с.

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 116 книг;
1,466 статей;
340 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (6)