Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Леонід Куліш. Зізнання
Наталя Коломієць. Дорога до себе
Олег Олексюк. А у нас був Тарас
Микола Кабаків. Переяславська угода 1654 року
З Україною в серці
Анатолій Анастасьєв. Потоки
Постолатьєва В., Немченко І. З думкою про Миколу Братана // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори): Літературно-науковий збірник. Випуск 8. — К.–Херсон: Просвіта, 2012. — С. 272-278. — Рец. на кн.: Відлуння сердець: Збірка літературної студії “Кулішева криниця”. — Херсон, 2011. — 263 с.
З думкою про Миколу Братана
Відлуння сердець: Збірка літературної студії “Кулішева криниця”. — Херсон, 2011. — 263 с.
Сучасна літературна Херсонщина славиться своїми талантами. Вона репрезентована багатьма студіями, об’єднаннями, клубами. Досить назвати “Біле озеро”, “Весы”, “Дніпрову хвилю”, “Елінг”, “Кришталеві роси”, “Лік”, “Лімузин”, Літстудію імені Василя Вишиваного при Херсонському державному університеті, “Млечный путь”, Обласну літературну вітальню імені Бориса Лавреньова, “Парус надежды”, “Таврійський первоцвіт”, Херсонський курінь сатириків і гумористів, “Чисту криницю”.
Рецензоване видання є візиткою “Кулішевої криниці” — студії, що функціонує при Херсонській обласній універсальній науковій бібліотеці імені О.Гончара. 2009-го року цей творчий колектив уже заявив про себе окремою книгою. І ось перед нами вже другий студійний випуск “Кулішевої криниці”.
Дане видання творилося й упорядковувалося з думкою про Миколу Братана як духовного наставника й літературного вчителя, як старшого товариша й щирого порадника, який зігрівав багатьох своєю увагою, прихильністю, опікою. Студійцям і досі не хочеться вірити, що його нема. Але життя триває. І не припиняються творчі пошуки студійців у дусі напучувань М.Братана. Як відзначає в передмові “Із джерел “Кулішевої криниці” голова обласної організації НСПУ В.Загороднюк, “відрадою є те, що його справа продовжується”. Це виявляється в численних публікаціях у періодиці та у виході окремих книг. “І дане видання, — констатує письменник, — є своєрідним підтвердженням цього процесу, але й має свої особливості, а саме — поєднання спогадального і художнього. У першому вчувається біль утрати за близькою і дорогою людиною, у другому — підтверджується теза про відданість художньому слову” [c.8].
Після такого заспіву вміщено біографічний нарис “Зоряний шлях”, авторка якого О.Шевченко як секретар “Кулішевої Криниці” мала можливість часто спілкуватися з Миколою Івановичем, а відтак для неї кожен спогад про митця — “як дотик до Світла, до пізнання Світу”. А тому “зорепад його творчих надбань продовжується, та найбільшу нагороду віддасть своєю довговічною пам’яттю український народ, для якого він жив і творив” [c.21].
Своєрідним містком між вступними матеріалами В.Загороднюка та О.Шевченко й текстами студійців та гостей “Кулішевої Криниці” стала лірична Братаніана з віршів різних років. Вона вдало доповнена світлинами, що закарбували різні етапи в житті митця.
Розділ “Гості студії” репрезентує відомих письменників, які подали до збірки свої присвяти колезі й другові (“Людина мудра дивиться на світ” Віктора Андрєєва, “Миколі Братану” Олександра Бутузова, “Для творчості не мав він вихідних” Василя Загороднюка, “Николаю Ивановичу Братану” Надії Звягінцевої, “Вимогливий до слова” Анатолія Кичинського, “Плугатар літературної ниви” Валерія Кулика, “Материк Миколи Братана” Анатолія Марущака, “В дорозі до нас” Василя Мелещенка). Загальний настрій цих публікацій можна передати рядками з названого твору В.Мелещенка:
Твоя ж душа у небесах витає,
Бо ти — в дорозі, що веде до нас!.. [c.74].
Афористичним виразом “Він не міг не писати” найменовано інтерв’ю з меценатом, головою Асоціації фермерів Херсонської області М.Халупенком, узяте журналістом Вадимом Лубчаком. Ключовою в цьому матеріалі стала промовиста думка: “Він умів дивувати” [c.78].
Микола Братан та його мистецькі й громадянські уроки — незабутні. Але як часом не вистачає живої присутності цього співця-громадянина. Таким є лейтмотив творчості студійців, зболені рядки численних присвят, якими помережана наступна частина книги: “Акорд іще лунає…” Віктора Братана, “Недарма місту нашому дан…” Валентини Волкової, “А за чимось досі серце ще щемить” Надії Врищ, “От солнца и до солнца…” Владислава Закуракіна, “Слово поета” Тамари Качаленко, “Журавлина туга”, “День сороковий” Анни Корнієнко, “Мистецька гордість Херсонщини” Євгена Кулака, “Він дійсно був Поет, не віршописець…”, “Яка ж бо звістка полинова!” Віри Курамшиної, “Він писав чудові вірші” Раїси Мирової, “Сьогодні, завтра, повсякчас” Валентини Москаленко, “Сонячна дорога”, “Ліра Братана”, “Іще вчора…”, “Шануймо пам’ять” Марії Норець, “Світлій пам’яті Миколи Братана” Павла Підлипняка, “Зерно поэзии” Надії Охманович, “Він в дорозі до нас” Катерини Савченко, “Поэту” Олега Сколібога, “Поетом погана людина не стане” Оксани Славенко (Євсєєнко), “Велетень слова” Людмили Степаненко, “Я пам’ятатиму” Юлії Чернієнко, “Не хватает мне тебя, Братан…” Сергія Шагіна, “Пташиний грип” Олени Шевченко, “Поетики стяг” Юлії Шовкун, “Відійшов за межу” Анатолія Щербини, “Скорбное” Івана Яцука.
У книзі вміщено й переклади з М.Братана, виконані російською мовою. Їх авторами є Леонід Марченко (“К простоте”, “Оптимизм”, “Наковальня”, “В небесах и на земле — повсюду”, “Начинает сын ходить…”), Ніна Казєєва (“В дороге к Вам”), Валентина Москаленко (“Друзьям”) тощо.
Проте книга не обмежується суто братанівською тематикою. Упорядники подбали, щоб у збірнику автори були представлені якомога ширше та різнобічно. Тож, скажімо, озираючи розділ “Гості студії”, шанувальники рафінованої поезії О.Бутузова звернуть увагу на його ліричні перлинки “Усе відбулось водночас”, “Не жалкуй…”, “Яблуня суха і криворука…”, “Шатро небесне — шапіто земне…”, “Летючі риби. Птахи співочі…”, “Де піщаний узорчастий килим…”, “Влаштовуючи свято чи війну…”, “Одвіку сонце ходить круг землі…”, “Мрії”. Поезію А.Кичинського репрезентують давно вже хрестоматійні та антологійні “На відстані сльози”, “З якої такої причини…”, “Золота моя жінко, золота моя муко…”, “Пам’ять”. Лірика В.Кулика представлена його улюбленою сонетарною формою (“Сиваш”, “Ген зеленіють за Дніпром поля…”, “Є цінності, яким ціни нема…”, “Толока”, “Знов розгулявся вітер степовий…”), а добірка творів А.Марущака — різноплановими текстами “Перепрошу”, “Вовк”, “Біль”. Серед віршів В.Мелещенка домінують замальовки для дітей (“День Перемоги”, “Чому кіт без чобіт”, “Вечір-чарівник”), а поетичний світ Н.Звягінцевої репрезентовано настроєвими етюдами (“Дороги”, “Утром” та ін.). Лейтмотив цього розділу можна окреслити, звернувшись до назви оповідання Л.Марченка — “Життя триває”.
Власне студійна частина книги містить добірки більш як тридцяти авторів різного віку та уподобань — членів та членкинь “Кулішевої Криниці”.
Зі своєрідним творчим звітом приходять до читача представники фемінної лірики — Ірина Біленко (“Как много людей уставало от боли…”, “Белая королева”, “Остановленное дыхание…”, “Война бросает смерть в глаза…”, “Вода с неба, непрерывный поток…”), Валентина Волкова (“Поете, Поете! Ти в мріях твориш…”, “Людині”, “Вічність кохання”, “Ти чуєш, брате, Небеснії Дзвони…”, “Діаманти душі! Як ви світите ясно…”, “Браття небесні! Зіроньки сяйні!”, “Маєтків раби! Як важкі кандали…”, “Босонога дівчинка мріяла про зорі…”, “О, люди світу! Клич до вас мій лине…”, “Тобі здається, ти переміг!”), Надія Врищ (“А за чимось досі серце ще щемить”, “Серце матері”, “Я слухаю ніч”, “Сповідь ветерана”), Вікторія Дімова (“Время рвет без остатка, в клочья…”, “Я тебя прошу, уходи…”, “Это было во сне… наверное…”, “Когда солнце взойдет на востоке…”, “Вдохнула воздуха глоток…”), Ніна Казєєва (“Полковник на рынке”, “Я траур носила по отцу”, “Мамины уроки”), Анна Корнієнко (“Дві дати Т.Шевченку”, “Моя Україна”, “Слово про матір” та ін.), Віра Курамшина (“Росою умиті країни моєї світанки…”, “Коли Поет відходить з цього світу”), Юлія Курамшина (“Земля хвалу Ему поет…”, “О чем говорят деревья?”, “Мне есть за что Тебя благодарить…”, “Счастливая пора — шестнадцать лет”, “Господь пришел на землю…”), Раїса Мирова (“Істина проста”, “Крик душі”, “Любов до життя”, “Німе питання”, “Віч-на-віч”, “Доленька”, “Політикам”, “Моєму народу”, “Застереження”, “Як повільно людство розумнішає…”), Валентина Москаленко (“Побажання”, “Свято Лазаря”, “Додому”, “Чорнобривці”, “Хай доля всміхнеться”, “Сестрица-осень”, “Чудо Фороса”, “Памяти С.Есенина”), Марія Норець (“Осінній етюд”, “Останні квіти”), Надія Охманович (“Березневий цвіт”, “Україну величаю”, “Звездный луч”, “Можно”, “Однако бывает”, “Светлых печалей утес”, “Весною небо голубее”), Катерина Савченко (“Рідна сторона”, “Свіча скорботи”, “Відлетіла голубкою сизою”, “Майори”, “Світає”), Оксана Славенко (Євсєєнко) (“Успішна жінка”, “Обід”, “Осенний этюд”), Людмила Степаненко (“Я — українець”, “Пам’яті Василя Симоненка”, “Роздуми про нашу долю”, “Ви стверджуєте, горя не було?..”, “І буде день”, “Я українською, пробачте…”, “Нічні замальовки”), Юлія Чернієнко (“Хокку”, “Мініатюри”, “Асоль”, “Чашка”, “Ікар”).
Зразки жіночої прози запропонували Ліна Іванова (“А сонце вирвалося з-за хмар…” — уривок з роману “У пошуках утраченого щастя”), Людмила Крижановська (“Казка про жабку” з циклу “Казки матінки верби”), Світлана Савицька (“Конвалії”, “Любов землі”, “Примхливі ромашки”, “Дерев’яна вірність”). Окремі авторки виступають і як поетеси, і як епіки — Тамара Качаленко (“Великий спас”, “Тарасові думи”, “Весна”, “Музичному училищу”, “Землякам”, “Легенда про Славуту”, “Легенда про вербу”), Юлія Шовкун (“Березневий блюз”, “Блажен, хто вірить…”, “Катеринина дорога”, “Пам’ятник”).
Творчість членкинь студії присвячена найчастіше особистісній тематиці (“Вічність кохання” В.Волкової, “Цвет акаций напомнит разлуку…”, “К нам ночь подкралась тихо, словно кошка…” В.Дімової, “Ми часто кохаєм собі на нещастя…” В.Курамшиної, “Не знаю, что теперь со мною…” Н.Казєєвої, “Невгасима любов” М.Норець, “Любовь” Н.Охманович, “Пусте життя”, “Последняя любовь” О.Славенко), херсонським мотивам (“Нічний Херсон” Н.Врищ, “Мій край”, “Козацька моя сторона” А.Корнієнко, “Літо в листопаді” Р.Мирової, “Станиславская колыбельная” О.Славенко, “Хорли. Спрага щастя” Ю.Шовкун).
Цікавою є спроба Олени Шевченко виступити в жанрі драматургії (п’єса-мініатюра “Пташиний грип”). Авторка пересипала текст свого твору братанівськими експромтами, давши їм нове життя в несподіваному форматі.
Особливостями свого маскулінного бачення світу діляться в поетичних разках Владислав Закуракін (“Вечорочком”, “Когда ты смотришь в горизонт…”, “Вчера мне приснился сон…” та ін.), Євген Кулак (“Студентам 1968-го року”, “Дідова енцикліка”), Микола Левченко (“Памяти учителя”, “Никто не заменит”, “Под сенью дубрав”, “Заехал в детство я во сне”, “Отлюбить не торопитесь”, “Церквушка”, “Побережье”), Павло Підлипняк (“Хоч віршописець — не поет…”, “Краянин славний наш, Тарасе…”, “Гімн Києву”, “Поету”, “Життя дорога”, “Зла душа”, “Як сумно, як прикро…”), Олег Сколібог (“Красное с черным”, “Колокола”, “Му-му”, “Чайки белые”, “Мне б в высоту и птицей”, “Дом детства”, “Чертог мироздания”), Сергій Шагін (“Мы можем только вспоминать”, “На поляне красочной и звонкой, но в сердцах живут они”, “Вкус смородины”, “Старая песнь про брата”, “Но есть и такие друзья”, “Округе машет: я ничья” та ін.), Анатолій Щербина (“Мить”, “Степ співає на всі голоси”, “Не плач, козаче”, “Хліб”, “Я Вас люблю без каяття” тощо). У прозових текстах це практикують Дмитро Кравченко (“Вмерти без прощення”), Іван Яцук (“Посылка от сына”). У творах студійців-чоловіків широко відлунюють патріотичні мотиви (“Я не батько, не син” В.Закуракіна, “Ми — українці” П.Підлипняка, “Своих тропинок не отдам” О.Сколібога, “Край озер с туманами” С.Шагіна, “Краю мій таврійський” А.Щербини), сатирична тематика (“Дідова енцикліка” Є.Кулака, “Дитячий сон” А.Щербини), філософська проблематика (“Навіщо?” В.Закуракіна, “И добром прорастает добро” С.Шагіна).
До книги вміщено й учнівські твори. Юна авторка з 56-ї херсонської школи Оленка Страшко зі своїми віршами “Как люблю тебя я, бабушка”, “Ландыш”, “Солнце” аж ніяк не губиться в розмаїтті дорослих поетичних голосів.
Збірка містить найрізноманітніші ліричні модифікації (присвята, послання, поменник, гімн, ода, пісня, романс, молитва, елегія, сатира, жарт, портрет, етюд, пейзаж, марина, ноктюрн тощо), а також зразки ліро-епосу (балада). Прозова, публіцистична й мемуарна частини книги представлені фрагментом роману, оповіданнями, новелами, казками, споминами, нарисами, есеями, статтями. Такий широкий жанровий діапазон, разом з багатою тематичною палітрою, засвідчує постійні творчі пошукання студійців, прагнення до максимального самовираження.
Збірка “Відлуння сердець” сповнена любові, світла, тепла. Вона приваблює як актуальністю проблематики, так і своєю гуманістичною спрямованістю.
Незмінна присутність у багатьох творах постаті незабутнього Миколи Братана налаштовує на думку про неперервність кращих мистецьких традицій у краї.
Лейтмотив книги з особливою силою відлунює в її фіналі — в есеї письменникового сина Віктора Братана “Акорд іще лунає…”. І дійсно, багато з тих, хто знав Миколу Івановича, й до сьогодні чує його то зворушливо-чуйне, то іскристо-жартівливе, то вбивчо-сатиричне, то пафосно-патріотичне слово. Воно допомагає жити, творити, обстоювати національні ідеали.

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 121 книг;
1,513 статей;
345 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (8)