Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Вісник Таврійської Фундації. Випуск 8
Микола Братан. І краса, і держава
Іван Немченко. Корсунські світанки
Леонід Куліш. Зізнання
Анатолій Анастасьєв. Потоки
Загороднюк В. Незнаному воякові УПА; Олена Теліга; Яр Славутич; Ти прости, Україно, синів слабодухих; "Вже триста літ моїй іконі..." // Вісник Таврійської фундації: Вип. 6. — К.–Херсон: Просвіта, 2009. — С. 218-220.
Незнаному воякові УПА; Олена Теліга; Яр Славутич; Ти прости, Україно, синів слабодухих; "Вже триста літ моїй іконі..."

Незнаному воякові УПА

 

Де Черемош, гори й полонини,

Де Говерла пнеться в небеса.

Пізнавали сутність Ви Людини,

Що є воля, вірність і краса.

 

Тут Ви кулю серцем зупинили.

Всю Вкраїну вгледівши на мить.

Ось тому у мене є вже сили

Всю її по-справжньому любить.

 


 

Олена Теліга

 

Хіба можна у поезію стріляти

І залізом рвати тіло молоде

І зі струн бандури виробляти ґрати,

Наче Україна їх жагуче жде.

 

Наче у тумані. І не знає волі.

Хоч хреста Олені возвела уже.

Та ще, мабуть, з’їла з нею мало солі,

І вона для неї, мов дитя чуже.

 

Світять смолоскипи з Бабиного Яру –

Світло когось гріє, а когось – пече.

Іншим дає славу, а комусь – покару,

А комусь бентежно підставля плече.

 

З Бабиного Яру проруслила шанці,

Ллється кров поетки у наші серця,

Щоб із нас не стали вже ніколи бранці –

Ось чого бажала Українка ця.

 


 

Яр Славутич

 

А Вам жар-птиця наспівала

Солодку долю і гірку.

Впивалися отруйні жала

Прямо у серце козаку.

Та українські сонцепілля

Дали смагу таку міцну,

Що зловорожі бісів зілля

Лягли від злоби у труну.

Хоча колюччя на дорозі

Траплялося іще не раз

І грім лунав у передгроззі,

Неначе сталінський наказ...

Та стали Ви за Україну,

За рідну в росах сіножать,

За ту народжену дитину,

Що ім’я їй не встигли дать...

Яку спалили. Це багаття

Пече і досі нам серця,

Немов повторене розп’яття,

Уроком правда буде ця.

У Вашім дійстві подих волі,

І шестигранні ячмені,

Які шептали Вам на полі,

Щось прошепочуть і мені.

Про того юного херсонця,

В якого срібна голова,

Який ще любить колір сонця,

Щоб Україна з ним жила.

 


 

Ти прости, Україно, синів слабодухих

 

Ти прости, Україно, синів слабодухих,

Що зросли у ярмі на своїх орденів,

Хто коротку історію партії слухав,

Всіх підряд зневажаючи кармелюків.

 

Ти прости їх риданням княжни Ярославни

І всім гнівом Шевченка священним прости.

Всі образи та рани загояться давні,

На забутих могилах поставлять хрести.

 

Ще окріпнуть твої покалічені діти

Яничарам усім і гулагам назло,

Щоб трудом і любов’ю тобі променіти,

Щоб знамено твоє жовто-синьо цвіло.

 


 

* * *

 

Вже триста літ моїй іконі,

А я такий ще молодий.

Мої ще сльози не солоні —

Засвідчить князь — язичник Кий.

 

Який поглянув на ікону.

Вона така, ще молода.

Змахнув сльозу свою солону,

Яку сховала борода.

 

Верстаєм шлях уже віками

І ми такі ще молоді.

Вкраїна вимита сльозами

Вже охрестилась у воді.

 

Її життя таке терпляче.

Вона велична і проста.

Вже я не плачу, Кий не плаче —

Побожно слухаєм Христа.

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 116 книг;
1,466 статей;
340 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (6)