Забуваю про тіло безсиле,

Про свої ревматичні кряжі.

Свіжий вітер шумить у вітрилах

Бунтівної душі.

Розступаються хмари зловісні.

Я сьогодні, братове, чомусь

З-під крила жайвориної пісні

У прийдешнє дивлюсь.

З висоти розповитої днини

Придивляюсь крізь ветхе рам’я

Автор:

Анастасьєв Анатолій Миколайович

До твоєї судьби, Україно,

Сіромахо моя.

Час твій зоряний – не за горами.

Він гряде, і нема вороття.

Правда з нами, звитяга – за нами,

Все рам’я – на сміття.

Буде в нас незатьмарене свято,

Будем жити у власнім раю.

Тільки треба горою стояти

За Вкраїну свою.