З якого боку ви не під’їжджали б до Берислава, дорогою з Катеринослава, Херсона чи Сімферополя, здалеку ви ще помітите густий натовп крилатих млинів, які якось згрупувалися переважно на північній його окрузі. Та вид на нього безспірно, кращий з-за Дніпра по кримській дорозі, тому, що перед очима глядача, як на долоні, суцільна скеляста смуга берега, на якій видніються будиночки, хатинки і мазанки, деякі обсаджені деревцями, з усіма мальовничими здалеку і настільки неприємними зблизька потворними господарськими належностями. Та, власне, містечко якщо не гірше, то й не краще Нікополя. З будівель якось примітних, звичайно, відносно, можна вказати на єврейську синагогу, будинок одного купця, який закінчується, і за балкою будинок наглядача казенної переправи, щойно відбудований.

…Верстах у трьох від Дудчиної вразить вас величезний курган, сажнів 10 висотою, у якому, вірогідно, похований якийсь знаменитий витязь давнини. Таких курганів я мало стрічав над Дніпром: один між Верхньодніпровськом і Романковим, про який згадує Боплан, другий над Чортомликом, а це третій. Усі вони чекають розслідування. Довкола нього розкидано багато дрібних курганів, а з вершини його чудовий вид в усибіч, особливо на панораму Дніпра, який відкривається тут на великий простір з усіма подробицями протилежного берега. Неподалік від кургана лежить маленке поміщицьке сільце, Саблуківка, вище якої наближається Дніпро до правого боку долини, а біля самого берега тече річка Заток – продовження тієї ж Підпільної.

Проїхавши версти дві і минувши незначне сільце Дрімайлівку, ви в'їжджаєте знову до колонії, що простяглася теж за планом, у якій біля домівок де-не-де посаджені дерева, але де наче усе говорить вам, що тут живуть не шведи і не німці. Досить кількох кроків по вулиці і ви здогадаєтеся, що в'їхали до єврейської колонії. Новий Берислав населений вихідцями з литовських губерній та Курляндії. Колонія ця і життя у ній, не скажу, щоб лишили у мені приємне враження, але вразили своєю оригінальністю. Бував я у містах західних губерній, населених переважно євреями, та усе ж там зустрічаються інші національності, а тут нікого окрім ізраїльтян, за виключенням доглядача меноніста, який призначений власне навчати євреїв господарству.

Перше село за Бізюковим монастирем, десь в верствах у шести, - німецька колонія Клостердорф, по простонародному Кустерка. Вона належить до категорії колоній так званого шведського округу, що складається з чотирьох сіл, одне біля одного, з яких лише друге власне шведське. Я жив кілька разів у цій колонії, тим паче, що мешканці його усі майже рибалки, як люди, котрі принесли з далекої півночі любов до цього промисла. Клостердорф невеличке село і не відрізняється будовою будинків, бо живе народ небагатий. Хоча й працелюбний. Взагалі усі ці колонії, про які, уникаючи одноманітності, я не буду говорити зосібна, далеко не у тому квітучому становищі, у якому знаходяться менонітські колонії хортицького округу.