Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Микола Швидун. Батьківська криниця
Вісник Таврійської Фундації. Випуск 8
Іван Немченко. Військова хитрість
Вісник Таврійської Фундації. Випуск 9

Анастасьєв А.М.

Анастасьєв Анатолій Миколайович

Під велетенським куполом блакитного неба, скільки сягає око, розпростерся мальовничими килимами-самобранками наш степ. Опівдні, коли небесне Ярило зависає в зеніті, у тремтливому мареві розчиняються обриси краєвидів та так, що не відразу й збагнеш, де небо, а де земля. Ось у такому небесно-земному раю притулилося моє степове село Садок. Це - моя маленька Батьківщина. Звідси починалися всі мої життєві шляхи-дороги від молотобійця у сільській кузні, до головного редактора райгазети, до спецкора обласної газети, до… пенсійного берега.

"Осінній дисонанс" - четверта збірка моїх поезій.

"Подорожник" - п'ята.

Сподіваюся - не останні. Як можна не писати про такий чудовий край, про таких прекрасних людей?!

Пригода на баштані

Анастасьєв А. Пригода на баштані // Анастасьєв А.М. Територія гідності. — К.–Херсон: Просвіта, 2014. — С. 67-68.

 

Хоча нам доводилося рано дорослішати,­ допо­магаючи батькам і матерям відбудо­ву­ва­тись у повоєнні роки, але діти завжди за­ли­шаються дітьми охочими до всіляких витівок.

Того літа на радгоспному баштані, як ніколи вродили кавуни і дині. Бувало ледь торк­неш­ся ножем смугастого красеня, а він тріс­кає, розкриваючи червону, мов жар, солодку душу: “... пригощайтеся, будь ласка, я не жадоба...”.

Рекламна пауза

Анастасьєв А. Рекламна пауза // Анастасьєв А.М. Територія гідності. — К.–Херсон: Просвіта, 2014. — С. 65-67.

 

Жив у нашому селі Прокіп Куліш, як дві краплини води, схожий на Якубовича з “Поля чудес”. Одного разу в неділю з кумом Дани­лом вибралися вони “Жигулями” до міста на базар. Без пригод доїхали до перед­містя Херсона, аж раптом з придорожніх кущів випірнув автоінспектор і смугастою па­лицею подав знак зупинитись. Законо­слух­няний Прокіп з’їхав на узбіччя і за­глу­шив двигун.

— Пред’явіть документи... — козирнувши для годиться, зажадав страж дорожньої без­пе­ки. Довго розглядав посвідчення водія, техпаспорт на автомобіль і, не маючи до чого прискіпатись, наказав увімкнути у фарах спо­чатку дальнє, а потім ближнє світло, перевірив стоп-сигнали, оглянув шини... — ніде жодної зачіпки.

— А тепер, громадянине, відкрийте ба­гаж­ник, — не заспокоївся автоінспектор.

Імпровізований радіоспектакль

Анастасьєв А. Імпровізований радіоспектакль // Анастасьєв А.М. Територія гідності. — К.–Херсон: Просвіта, 2014. — С. 63-65.

 

Петро Михайлович ні в чому не терпів застою. Його переповнювало прагнення нового, прогресивного.

Овації в залі

Анастасьєв А. Овації в залі // Анастасьєв А.М. Територія гідності. — К.–Херсон: Просвіта, 2014. — С. 62-63.

 

В селі проходили багатолюдні збори з якоїсь урочистої нагоди. Заздалегідь під­го­тов­лені виступаючі говорили “з папірця” про досягнення, що відбулися останнім часом у державі і в рідному селі. Виступи не знахо­ди­ли в залі особливої підтримки. Та ось до слова попросився один з шанованих вете­ранів.

— З кожним роком ми відчуваємо на собі покращення, — почав авторитетний дідусь. — Погляньте на мого сусіда Миколу. Був він колись бідняком з бідняків. Років тридцять тому преміювали його, як пере­до­ви­ка виробництва, оцим костюмом, у якому стоїть перед нами. Тепер у нього стільки орденів та медалей, що вже немає куди їх вішати. Мріє Микола купити нового костюма і потроху відкладає копійчину з пенсії...

Фрося

Анастасьєв А. Фрося // Анастасьєв А.М. Територія гідності. — К.–Херсон: Просвіта, 2014. — С. 56-57.

 

Ніхто достеменно не знав звідки вона появи­лася в нашому селі. Найстаріші мешканці казали буцімто невдовзі після війни вперше побачили її на похороні діда Кова­ленка. Тоді ж і поселилася ця жінка в осиротілій дідовій хаті. Ні чим не показна, якщо не зважати на звичку носити галіфе, їздити без сідла верхи на коні і палити самокрутки. Звали її Фросею. З ранньої весни до глибокої осені пасла гро­мад­ську худобу і тим заробляла собі на хліб. А на великі і малі свята несли їй люди хто свіжину, хто здобу, хто горнятко молока... Зустрічала Фрося гостей на порозі, низько кланялася, дякуючи за гостинці, і запро­шу­вала до охайного помешкання, де завжди була встелена як не свіжою травою, так запашним сіном долівка...

Сторінки



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 124 книг;
1,627 статей;
383 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (10)