Валентина Олєйнік

* * *

Чи могли вони змінити
Хід історії цієї?
Чи землі своєї діти?
Чи раби землі своєї?
Молодих років серця їх
Душі юних дум ще повні
Та лиш попіл їх зберіг
Не пускаючи назовні.
Що їх змусило, студентів,
Міцно взяти в руки зброю?
Чи курсантів, гімназистів?
Разом стали всі до бою.
За єдину землю-матір
Віддали життів свободу.
Чи корисним був їх намір?
Чи зупинить камінь воду?
Під Крутами залишили життя…
Такі ще юні, ще такі дитячі.
Лиш в цьому місці душі мають укриття
Лиш там і тільки там, а не інакше.
Не матір пригорнула перед смертю,
Лиш колії холодний блиск в очах,
Та тільки край, що дуже милий серцю
І дивний перед боєм страх...