Минають дні розкішного кохання,
Минають дні журби,
Минають
дні великого страждання,
Важкої боротьби…
Одна по них у нас луна остане
Із
тих минулих днів,
Що
в серце наше мов весна загляне,
Мов привид майських снів,
Минають дні розкішного кохання,
Минають дні журби,
Минають дні великого страждання
Важкої боротьби…
Покинув я село, дівчата,
Пішов до рідних верховин.
Зі
мною вівці і ягнята
І воля полонин.
Весело, гей! тут добра паша
І в раю тих полонин
Цвіте, як май, свобода наша
І втіха для маржин…
|
|