Рукописних назв цього твору було декілька: “Omnia vincit amor” (“Любов перемагає все”), “Згадка рангунського вечора”, “Хміль сонця”, “Діденкова любов”, “Ціна любові”, “Золоті снопи”. Перераховані варіанти говорять про те, наскільки автор виважено обдумував назву цієї новели. Уперше вона була надрукована 1964 року. Зазначення дати появи цього твору не є випадковим. Це вже був час, коли пом’якшувалися цензурні утиски. Образ радянського воїна автор уже міг зображувати не тільки як зразкового, дисциплінованого, безперечно відданого ідеології своєї держави.

Наталя Чернишенко заявила про себе як прозаїк, можна стверджувати, швидким уходженням до русла літературно-художнього процесу. Про це свідчить її багатокнижжя. За останні роки побачили світ прозові твори письменниці: “Вопреки всему”, “Если б знать что такое любовь”, “Зов раненой птицы”, “Мечта мотылька”, “Надежда, море и любовь”, “Полынь – трава горькая”, “Светлый ангел ночи”, “Светская львица”, “Согрета дыханием ветра”.

У шевченківські дні 2016 року в літературно-мистецький простір Херсонщини проверстав дорогу альманах “Степ” №23. Цього ж року виповнюється 130 літ із часу виходу в світ його першого числа. Виникає закономірне питання, а чому за такий тривалий проміжок часу вийшло друком лише 23 номери? Це в середньому на 5 років – один випуск. Справа в тому, що 1886 року побачив світ перший номер “Степу”, який був конфіскований, а хто був причетний до його видання, розповсюдження, зазнали переслідувань, утисків, арештів.

Художній твір, що пройшов випробування часом, для реципієнта є не тільки свідченням минулої епохи, а може бути аргументованим посилом у теперішній час і навіть у майбутній.

Ярославна

А ти плачеш, княгине,

Де ж твій суджений, де?

Чи він вітром прилине,

Чи зорею зійде.

Вже в пісні позбирали

Сльози болю оці.

А зозулі кували

Про синицю в руці.

Журавель ще у небі

Ловить дощ, мов ясу.

Наче янгол молебень

Я до тебе несу.

Вже Путивль став сльозою,