Шлях пізнання поетом таємниць природи, творчої праці, свого внутрішнього світу, людських перипетій, глобальних космічних проблем був складним, інтелектуально насиченим. Поетично-художнє світосприймання і пояснення світобудови і людського життя у ній було в Богдана-Ігоря Антонича своєрідним, динамічним, суперечливим. Останнє пояснюється молодістю митця, часом навчання і пошуку істини, який для людини не закінчується ніколи. Але поет, хоч не повністю, зумів самореалізуватися, при умові, що Доля відпустила дуже мало часу.

Пам’яті Андрія Шульги, який загинув у 2014 році в зоні АТО

Він двадцять першого весною

Ловив ще мрії, мов зірки,

І, мов щитом, прикрив собою

Від мін прийдешнії роки.

Вони – щоб з миром в небо синє

Несли Андрієві літа.

Його щоб пісня солов’їна,

Що аж до сонця доліта,-

У наші душі проростала,

У хвилі тихі в Інгульці,

У степові одвічні рала,

І щоб літа прийдешні ці

Присіли в Дар’ївці тихенько,

Немов Андрієві посли.

Їх Україна прийме Ненька,

Щоб в наших душах проросли.

Незнаному воякові УПА

Де Черемош, гори й полонини,

Теленчук Надія. Ніжна: поезія. – Херсон: ТОВ “ВКФ “Стар” ЛТД”, 2014. – 180 с.

Уже з певністю можна стверджувати, що поява в літературному процесі Херсонщини і без перебільшення України “Вісника Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори)” стала помітною подією. Його перший випуск побачив світ 2005 р. і зразу ж привернув увагу науковців, письменників, істориків, краєзнавців, широкий загал читачів, яким не байдужі українська література і демократичні цінності. А передувала цьому клопітка організаторська робота.