А Вам жар-птиця наспівала
Солодку долю і гірку.
Впивалися отруйні жала
Прямо у серце козаку.
Та українські сонцепілля
Дали снагу таку міцну,
Що зловорожі бісів зілля
Лягли від злоби у труну.
Хоча колюччя на дорозі
Траплялося іще не раз
І грім лунав у передгроззі,
Неначе сталінський наказ...
Та стали Ви за Україну,
За рідну в росах сіножать,
За ту народжену дитину,
Що ім'я їй не встигли дать...
Яку спалили. Це багаття
Пече і досі нам серця,
Немов повторене розп'яття,
Уроком правда буде ця.
У Вашім дійстві подих волі,
І шестигранні ячмені,
Які шептали Вам на полі,
Щось прошепочуть і мені.
Вилучення з літературного процесу спадщини неокласиків - втрата не тільки для літератури, а й для культурно-мистецького простору України. Тому звернення до творчості Юрія Клена, котрий був активним учасником неокласичного угрупування, є актуальним завданням. Адже його доробок культурологічно насичений, дотичний до національних і світових звершень художньо-естетичної думки. В українському літературознавстві про цього поета до недавнього часу згадували лише у непримиренно-класовому дусі. За цим критеріями оцінювалась і його творчість, при цьому художня вартість доробку не бралася до уваги.
Продовження.
Початок див. у першому числі "Вишиванки"
Голова Херсонської обласної організації НСПУ, доцент, кандидат філологічних наук
В історії світової літератури "Енеїда" Вергілія є поемою, яка стала зразком для наслідування і спричинила появу інших творів, що стали набутком нового літературного процесу, одночасно залишаючись дотичними до античного зразка. Це "Енеїда" італійця Д.Лаллі, француза П.Скаррона, австрійця А.Блюмауера, росіян М.Осипова та М.Котельницького, українця І.Котляревського.
|
|