Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Нариси з історії Бериславщини. Випуск 9
Інна Рижик-Нежуріна. Мить
Елінг. 2017-2018. Випуск 11-12
Олексюк О.В. Поетика творів Миколи Братана
Ейсмонт Є.М. Юшка по-королівськи
Голодомор 1932-1933 років на Бериславщині
Естетична природа в сонеті Яра Славутича "Степи Херсонщини"

Зміст

 

ДО 90-РІЧЧЯ ЯРА СЛАВУТИЧА

 

Ірина Накашидзе

Естетична природа в сонеті Яра Славутича "Степи Херсонщини"

Яр Славутич (до 1941 року - Григорій Михайлович Жученко) - ім'я відоме в літературному та науковому світі. Поет, який зміг промовити своє слово. Учений, що оприлюднив низку яскравих літературознавчих праць і підручників. Критик, на долю якого випало об'єктивно й глибоко поцінувати неперехідні твори сучасного красного письменства. Професор, що викладав українську мову понад 50 років.

Яр Славутич - один із тих одержимих творчістю, громадською діяльністю українських літераторів, що не тільки організував видавництво "Славута" для публікації переважно власних книжок, зокрема підручників, а й став "ферментуючим елементом культурного життя українців у діаспорі, одним з тих духовних вогнів, що єднає їх з рідною землею" [5, 9].

Доробок Яра Славутича як поета досить значний. Його перу належать десять збірок та безліч окремо виданих віршів, поем, присвят і т.ін. Цікавою є перша збірка поета "Співає колос", яка вийшла у світ улітку 1945 р. в Авґсбурзі (Баварія). До неї входить сонет "Степи Херсонщини", який і є об'єктом дослідження в даній статті. Найперше звертає на себе увагу вже сама назва - її географічна визначеність і конкретика.

Як відомо, пейзажний мотив степу є наскрізним для української літератури. Окрема тема степу в народних піснях. Бурхливого розвитку ця тема набула в першій половині XIX ст. у творчості поетів-романтиків, де картини степу, переважно Слобожанщини, посідають чільне місце, а пізніше - у творах М. Старицького, І. Франка, Лесі Українки.

У літературі XX ст. з'явились митці, яких можна назвати поетами степу. До них, у першу чергу, відносять Ю.Яновського, О.Гончара, Т.Масенка, які немовби спеціалізувалися на темі степу.

Головні секрети відтворення художньої таїни картин степу, гадаємо, полягають у тонкому учудненні її деталей, їх ледь помітної гіперболізації, завдяки якій вони сприймаються загостреніше і яскравіше [1, с.5].

Яр Славутич - помітна постать серед поетів, заангажованих природою рідного степового краю. Лексема "степ" проходить через усю творчість Яра Славутича, що виразно асоціюється з поняттям "степ". Як зазначає Н.Сологуб, це дає підстави говорити про парадигму чи мікрополе "степ" у поезії митця [4, 27]. Степ сприймається ним у просторі й часі, у різні пори року і дня. Повноту сприйняття найбільше забезпечує поет уживанням епітетів, які конкретизують географічне, історичне, психологічне сприйняття. "Часові характеристики, плин історії реалізуються у творах Яра Славутича саме макрополем "степ" [4, 32].

Чільне місце серед його "степового" поетичного доробку посідає сонет "Степи Херсонщини". Він був написаний у брянських лісах у 1943 році, під час Другої світової війни. За будовою він належить до класичної італійської форми сонета, яка передбачає два чотиривірша та два тривірша з системою римування аbbа-аbbа-ccd-ede або аbab-аbab-ccd-eed. Система римування в сонеті Яра Славутича аbab-baba-cdc-dee.

До назви сонета "Степи Херсонщини" поет подає такий синонімічний ряд: поля питимі, рідна земля.

Визначальним "секретом" художньої творчості Яра Славутича, втіленим у цьому сонеті, є те, що поет зміг психологічно передати свою любов до рідного краю, до рідної Херсонщини. Це не просто банальна фраза, як зазначає Г.Клочек, а цілком природне бажання кожної емоційно чутливої особистості, схильної до самовираження [1, с.9]. У вірші поет виявив свою неординарну здатність естетизувати природу українського степу, передав своє зачарування силою родючості рідної землі.

Сонет "Степи Херсонщини" - це наче "стоп-кадр", що зосереджує увагу читача на одному моменті ранкового південного степу, оповитого туманом. Уважне "вдивляння" у цей момент супроводжується появою відповідного естетичного чуття. "Читач ніби стоїть перед живописною картиною і уважно розглядає її, проймається естетичною енергією, яку вона випромінює" [1, с.14].

У сонеті автор ретельно вимальовує дорогу серцю поета своєрідну патріархальну картину вранішнього пробудження степу: родючі землі, "...поля питимі, соломоверхі клуні на току", коли ще не спав ранковий туман, степ ще тільки прокидається, "розлогі верби в ранішньому димі", усюди поступово прокидається життя, "хлюпоче риба в сонному ставку", відлітаючи працювати, "дзвенить бджола у рвійному нестримі" [3, с.23]. Ліричний герой настільки близький до рідної землі, що наче перебуває в одному життєвому ритмі з нею, а сила рідної землі - це і його сила. Після заглибленого знайомства з цим природним ареалом читач заряджається позитивним емоційним станом гармонії, краси, довершеності.

Зважаючи на той факт, що у сонеті "Степи Херсонщини" час замкнений і складає мить, то можна з упевненістю сказати, що природа постає у світлі естетичної категорії гармонійного.

На тлі такої пейзажної ідилії за принципом контрасту подається суворе, тяжке життя людей: "Несуть батьки журбу свою гірку / В степи Херсонщини, поля питимі" [3, с.23]. Насправді гармонія світу порушена: протиставлення світу людей світові природи, гармонії - дисгармонії. У той час, як у природі все розвивається, живе, радіє, у людей панує журба, недоля. Це протиставлення постає як трагічне вкраплення, яке відчувається у підтексті твору на тлі естетики прекрасного.

Ледь намічену опозицію "чужина - Батьківщина" містить останній терцет вірша: "А рідну землю, що мене зростила / На боротьбу за життєдайні дні, / Я над усе люблю на чужині!" [3, с.23]. Ця опозиція несе у собі автобіографічне навантаження, адже під час написання сонета над автором реально нависла загроза вимушено розпрощатися з рідними степами Херсонщини, де пройшло його дитинство. Мажорне світобачення молодого поета, що виявилось у поетизації рідної землі, в її апофеозі краси і гармонії, перш за все породжене високим патріотизмом.

Як відомо, до прекрасного світу природи найближчі діти. Вони захоплено сприймають навколишній світ, знаходяться у гармонії з ним, є невід'ємною його частиною, коли дорослі віддалились від нього у світ соціальних, суспільних, "дорослих" проблем. Коли поет став дорослою людиною, то, як і більшість людей, зіткнувся з цими "дорослими" проблемами, змушений був виїхати за кордон, бо на батьківщині відомі обставини не давали змоги жити далі: "а рідну землю, що мене зростила (...) я над усе люблю на чужині!" [2, с.23]. Але йому вдалося зберегти дитячі та юнацькі враження, які потім втілилися в поезії.

У цьому вірші бачимо не ностальгійні мотиви, а швидше солодкі спогади, в які ховається поет, відмежовуючись від чужини хоч на коротку мить. "Степи Херсонщини, поля питимі" [3, с.23] постають у поезії як добра жива істота, що поглинає людську журбу, біди, проблеми і стоїть на сторожі людської долі. Маємо прийом персоніфікації, одухотворення, олюднення степу. Поля "питимі" - це поля родючі, життєдайні, джерело національної свідомості людини.

Яр Славутич уособлює Батьківщину в образі херсонського краю, розлогого степу. Ключові слова сонета "Степи Херсонщини" - степ, поля - виконують естетичну функцію творення відповідного емоційного настрою.

Прославлення рідної землі, зображення її краси є принциповим і надзвичайно важливим моментом національного самоствердження поета. Саме із степом у нього асоціюється образ України.

У сонеті "Степи Херсонщини", як і в інших поезіях збірки "Співає колос", постає ціла система знакових образів українського степу. Вони здатні викликати яскраві уявлення і відповідні естетичні емоції, обумовлені енергетичною силою, яку вкладає Яр Славутич у свій сонет. Це енергія тексту, що заряджений енергією поета, тобто глибиною і силою його мислення і почуттів [1, с.11].

Характерними засобами поетики аналізованого сонета можемо виділити такі: мажорний мовостиль, класична метрика, наявність музичного фразування, гіперболізація, одномоментність сприйняття побаченого, широкомасштабність думки. Багато дослідників, зокрема Ю.Бойко, Г.Клочек, Л.Селіверстова та інші, вбачають у поезії Яра Славутича елементи неокласицизму, характерною рисою якого є ефект "стоп-кадру" [2, с.56].

Література:

1. Клочек Г. Поезія і поетика степу ранньої творчості Яра Славутича // Наукові записки. - Випуск XIX. - Серія: Філологічні науки (літературознавство). - Кіровоград, 1999. - 188 с.

2. Селіверстова Л. І. Назвознавство і поезія: Творчість Яра Славутича. - Харків: Майдан, 2001. - 64 с.

3. Славутич Яр. Твори: У 2 т., Поезії (1937-1997). т. 1. - К.: Дніпро; Едмонтон: Славута, 1998. - 469 с.

4. Сологуб Н. М. Мовний портрет Яра Славутича. - К.: Дніпро; Вінніпег: Українська Вільна Академія Наук, 1999. - 152 с.

5. Погребенник Ф. Яр Славутич: штрихи до портрета // Січеславський збірник: До 80-річчя Яра Славутича. - Дніпропетровськ: Січ, 1998. - С. 7-29.

 

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 125 книг;
1,628 статей;
383 авторів.

Сайт Просвіта Херсонщини розміщений на хостингу

hyperhost.ua

ВАЖЛИВО!

Оригінальні тексти! Захищено!
Угода про дотримання авторських та інтелектуальних прав

Пишіть реферати та курсові.

При передруці посилання залишайте на місцях!





Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (10)