"Енеїда" сьогодення

Автобіографія

Приблизно в середині грудня мати, тягнучи з льоху мішок з картоплею ледь не загубила мене. А вже 31 грудня, це був 1955 р., я знайшовся, і ця знахідка засвідчила майже безперервним двохтижневим криком. Мабуть я протестував у знак того, що мене ледь не загубили. І ще я відмовився від материнського молока, а віддав перевагу більш міцному напою - чаю. Чай був не справжній, а з якихось трав.

Одного разу сталося неймовірне - двері в сінях і в хаті при 20 градусному морозі були відчиненими понад годину. А я не замерз, а, говорять, що просто міцно заснув. З тих пір від роду мені було вже місяць. Я почав спати без крику.

Пам'ятаю добре ніч і лежанку. На яких лежачи розглядав принесені сестрою Олею журнали. Десь у чотири роки копав під стовпом яму - хотів докопатися до загадкової Америки. Мені це запам'яталось, бо на дірку під стовпом звернули увагу дорослі. Якось із сусідським хлопцем Миколою після дощу з болота будували кузню. За цією роботою нас застала перша вчителька Ольга Каленівна. Довго сміялась.

При керосиновій лампі вчився добре, а з п'ятого класу, з появою електроосвітленння, як не дивно, потемніло в голові і зарясніли трійки. Щоправда і відстань до школи збільшилась. До сусідського села Ново-Федотів було сім кілометрів. Тяжко добиратись. Особливо взимку, по заметах відміряти сім кілометрів в одну і в другу сторони. Із них два лісом. Саме в цьому лісі я познайомився зі справжнім Хо. Ми подружились і наша дружба триває і до цих пір.

Після закінчення школи, в 1973 році, вступив у профтехучилище в Києві, яке достроково закінчив і пішов служити в армію.

Після служби працював бетонником, бульдозеристом, кранівником. У 1978 році вступив навчатися у Київський книготорговельний технікум, який закінчив з відзнакою.

Зараз працюю бібліографом. Заочно навчаюся на філологічному факультеті Херсонського педінституту. Мій давній друг Хо підтримує мене і сьогодні, щоб не боявся труднощів у навчанні. Навіть допомагає. Колись йому за це напишу справжню оду. Ніколи не люблю залишатися боржником.

Мої батьки - Загороднюк С.Л. та Загороднюк А.П. - селянського роду. Маю сестру Олю та брата Олексія. Вже є і своя сім'я - жінка Рая, сини Тарас та Ярослав.

Маю паспорт, у якому стверджено, що моє коріння починається з села Бурковець, що на Вінничині.

В.Загороднюк,

березень 1991 року.

2007 рік. Жовтень.

Автор:

Загороднюк Василь Степанович

Василь Загороднюк - голова ХОО НСПУ, автор багатьох окремих книг. Кандидат філологічних наук, доцент працює у ВНЗ, який свого часу закінчив.

Голова Літературної студії ім. Василя Вишиваного.

Бібліографія:

Пам'яттю прийду: Вірші. - К.: Молодь, 1990. - 48 с. - (Перша книга поета).

Ватерлінія степу // Хвиля. Книга в книзі: Поезії. Випуск перший. - К.: Укр.письменник, 1992. - (Перша книга поета). - С.203-254.

Хто гуляє серед ночі?: Загадки / Для дошкільного молодшого віку / Худож. І.О.Драч. - Херсон: ВЦ Пілотні школи, 1996. - 16 с.: іл.

Біль мовчання: Поезії. - Херсон: Айлант, 1998. - 32 с.

Пісня цегли: Поезії. - Херсон: Айлант, 2003. - 56 с.

Психологія творчості Михайла Стельмаха: Монографія. - К., 2004.

Морська абетка. - Херсон: Наддніпряночка, 2005. - 32 с.

Автор монографії "Психологізм творчості Михайла Стельмаха" (Київ, 2003).