Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Іван Немченко. Квітка України
Микола Братан. Побите серце
Микола Швидун. Ти до мене прийшла
Микола Братан. Відчахнута віть
Ігор Проценко. Мої дороги
Ейсмонт Є.М. Юшка по-королівськи

Данильченко О. Зміївка // Нариси з історії Бериславщини: Випуск 4. — К.–Херсон–Берислав: Просвіта, 2005. — С. 129-131.

Зміївка

Як ві­до­мо, шве­ди у скла­ді пос­тій­но­го на­се­лен­ня Ук­ра­ї­ни з’я­ви­ли­ся у кін­ці ХVIII ст. У ХIХ — у с. Альт-Шве­ден­дорф на­ра­хо­ву­ва­лось 84 дво­ри, 604 чо­ло­ві­ки на­се­лен­ня, які во­ло­ді­ли 3245 де­ся­ти­на­ми ор­ної зем­лі. Бу­ли збу­до­ва­ні: шко­ла, лю­те­рансь­ка цер­ква. Нез­ва­жа­ю­чи на тіс­ні сто­сун­ки з су­сід­ні­ми ук­ра­їнсь­ки­ми та ні­мець­ки­ми се­ла­ми, ма­лень­ка шведсь­ка об­щи­на, уни­ка­ю­чи аси­мі­ля­ції, збе­рег­ла­ся до на­ших днів.

У 20-х ро­ках у хо­ді на­ці­о­наль­но-ад­мі­ніс­тра­тив­но­го бу­дів­ниц­тва тут бу­ла ство­ре­на єди­на в Ук­ра­ї­ні шведсь­ка на­ці­о­наль­на сіль­ра­да. У 1929 р. ши­ро­ко­го роз­го­ло­су на­був ма­со­вий ви­їзд шве­дів на пра­бать­ків­щи­ну під впли­вом ре­лі­гій­ної агі­та­ції й не­га­тив­них вра­жень від при­му­со­вої ко­лек­ти­ві­за­ції. Але у 1930-31 рр. біль­шість еміг­ран­тів по­вер­ну­ла­ся у рід­ні міс­ця. В ос­тан­ні де­ся­ти­літ­тя аси­мі­ля­цій­ні про­це­си се­ред шведсь­ко­го на­се­лен­ня прис­ко­рю­ють­ся. Ни­ні у се­лах Змі­їв­ка й Кос­тир­ка (ко­лиш­ні Альт-Шве­ден­дорф і Клос­тер­дорф) на­ра­хо­ву­єть­ся близь­ко 80 шведсь­ких сі­мей. Ста­ро­жи­ли во­ло­ді­ють рід­ною мо­вою, збе­рі­га­ють тра­ди­цій­ні ри­си на­ці­о­наль­ної куль­ту­ри, мо­ло­де по­ко­лін­ня — швид­ко аси­мі­лю­єть­ся.

До ува­ги чи­та­чів про­по­ну­єть­ся від­най­де­ний у фон­дах Цен­траль­но­го дер­жав­но­го ар­хі­ву ви­щих ор­га­нів вла­ди і уп­рав­лін­ня Ук­ра­ї­ни до­ку­мент, пов­’я­за­ний з ви­їз­дом шведсь­ких ко­ло­ніс­тів на пра­бать­ків­щи­ну на ру­бе­жі 30-х ро­ків. Йо­го по­я­ві пе­ре­ду­ва­ли та­кі по­дії. У 1928 р. в Шве­цію під при­во­дом лі­ку­ван­ня ви­ї­хав пас­тор ко­ло­нії Альт-Шве­ден­дорф Хрис­то­фор Грос. У лис­тах до сво­їх ко­лиш­ніх па­ра­фі­ян він зак­ли­кав їх нас­лі­ду­ва­ти йо­го прик­лад. Зер­на ці­єї агі­та­ції впа­ли на бла­го­дат­ний грунт. Міс­це­ві жи­те­лі звер­ну­ли­ся з кло­по­тан­ням до уря­ду СРСР і одер­жа­ли доз­віл на ви­їзд до Шве­ції. Пев­ні її по­лі­тич­ні ко­ла, праг­ну­чи на­да­ти цій по­дії де­монс­тра­тив­но­го ха­рак­те­ру, на­діс­ла­ли спе­ці­аль­ний па­роп­лав, який при­був пря­мо до при­ча­лу се­ла Ста­рош­ведсь­ке. Май­же усе шведсь­ке на­се­лен­ня (крім 6 сі­мей) у чер­вні 1929 р. ви­ї­ха­ло на ньо­му у Шве­цію.

Але пра­бать­ків­щи­на зус­трі­ла їх да­ле­ко не так при­яз­но, як мрі­я­лось. Спо­чат­ку їм до­ве­ло­ся прой­ти дво­мі­сяч­ний ка­ран­тин у спе­ці­аль­но­му та­бо­рі, а по­тім бу­ло за­про­по­но­ва­но кож­но­му влаш­то­ву­ва­ти своє жит­тя на но­во­му міс­ці са­мос­тій­но, без будь-якої до­по­мо­ги з бо­ку дер­жа­ви. Вит­ра­тив­шись на пе­ре­їзд і не ма­ю­чи місь­ких про­фе­сій, біль­шість еміг­ран­тів зму­ше­на бу­ла пра­цю­ва­ти най­ми­та­ми у сіль­ській міс­це­вос­ті. До цьо­го до­да­вав­ся ще й су­во­рий скан­ди­навсь­кий клі­мат, від яко­го на­щад­ки шведсь­ких ко­ло­ніс­тів дав­но від­вик­ли. То­му не­за­ба­ром во­ни по­ча­ли ви­ма­га­ти по­вер­нен­ня в Ук­ра­ї­ну. Піс­ля по­гроз та бю­рок­ра­тич­ної тя­га­ни­ни шведсь­кий уряд доз­во­лив ви­їзд. У 1930 р. по­вер­ну­ли­ся на Бе­рис­лав­щи­ну пер­ші де­кіль­ка сі­мей, а в 1931 р. — реш­та, крім нез­нач­ної час­ти­ни най­за­мож­ні­ших, що, ку­пив­ши зе­мель­ні на­ді­ли, за­ли­ши­лись у Шве­ції.

До­ку­мент, що дру­ку­єть­ся ниж­че, — це лист пер­шої гру­пи ре­е­міг­ран­тів до Цен­траль­ної ко­мі­сії у спра­вах на­ці­о­наль­них мен­шос­тей при ВУЦВК з по­яс­нен­ням об­ста­вин ви­їз­ду та про­хан­ням доз­во­лу на по­вер­нен­ня в Ук­ра­ї­ну. Заз­на­чи­мо, що ця не до­сить ви­ва­же­на ак­ція шведсь­ко­го на­се­лен­ня, яка ста­ла ши­ро­ко­ві­до­мою у кра­ї­ні, спра­ви­ла пев­ний вплив на йо­го по­даль­шу до­лю, при­най­мні у нас­туп­ні ро­ки. При­вер­нув­ши ува­гу дер­жав­них ор­га­нів до пот­реб шве­дів, во­на зу­мо­ви­ла, зок­ре­ма, особ­ли­вос­ті про­ве­ден­ня ко­лек­ти­ві­за­ції шведсь­ко­го се­ла. З од­но­го бо­ку, ко­лек­ти­ві­за­ція про­во­ди­лась тут більш по­віль­но, пос­ту­по­во, без фор­су­ван­ня, ха­рак­тер­них для ін­ших місць при­му­со­вос­ті, роз­кур­ку­лень і т.ін. З ін­шо­го — шве­ди не за­пе­ре­чу­ва­ли про­ти ство­рен­ня ТСО­Зів, а по­тім кол­гос­пів, вба­ча­ю­чи у них мен­ше зло, ніж най­ми­ту­ван­ня на чу­жи­ні. Але і їх пос­туп­ли­вість не змог­ла за­ва­ди­ти лік­ві­да­ції у кін­ці 30-х ро­ків шведсь­кої на­ці­о­наль­ної сіль­ра­ди й згор­тан­ню тут на­ці­о­наль­но-куль­тур­но­го бу­дів­ниц­тва.

 

До­ку­мент

Письмо шведских эмигрантов из Украины
в Центральный комитет по делам национальных меншинств при ВУЦИК

16 ноября 1929 года

ПРОШЕНИЕ

Мы, эмигранты из деревни Альт-Шведендорф Бери­слав­ского района Херсонского округа, выехали 22 июля сего года в Швецию. Это был необдуманный шаг. Мы сме­шанного немецко-шведского происхождения. Спустя месяц мы уже убедились, что существующие в Швеции условия нас не удовлетворяют как в отношении клима­ти­ческом, так и экономическом и политическом. Мы об­ра­тились к Шведскому правительству и полпреду СССР с прось­бой о разрешении обратно выехать на Украину. Так­же об этом мы писали Правительству Украины и Бери­слав­скому райисполкому. Это было 7 сентября сего года. От члена партии т. Букашова мы получили обнаде­жи­ва­ю­щий ответ. Мы ждали с нетерпением. В конце концов по­лучили отказ. Это нас не удовлетворяет. Мы еще не вы­писались с украинского подданства и не сделаем этого ни в каком случае. Мы шведское гражданство не прини­ма­ем. Поэтому мы обращаемся вторично в Центральный Ко­митет СССР и Украины о разрешении нам вернуться на старое место жительства. О том, чтобы нас не вычерк­ну­ли из списков землепользователей и оставили бы нам наши дома. Окажите помощь нашим трем семьям. Если невозможно поселиться в старом месте, то хотя бы по со­сед­ству. Мы бы охотно присоединились к немцам сель­со­вета Шлангендорф  (Бе­ри­слав­ского района). Мы ничего не имеем против кол­лек­тивизации и обещаем поддерживать все мероприятия Со­ветской власти. Мы были и будем советскими тру­же­ни­ками. Мы и до эмиграции выполняли все наши обя­за­тель­ства. Мы выехали в свое время не потому, что мы были может быть недовольны Советской властью. На­про­тив, благодаря нашей работе мы способствовали уста­нов­лению власти рабочих и крестьян. Наши три семьи на­считывают 19 душ.

Мы просим Нацмен и нацсекцию содействовать нам для получения разрешения на обратный выезд на Ук­ра­ину.

Просим сообщить, нужна ли нам въездная виза или можно ехать по паспортам консульства.

Просим не отказать в нашей просьбе.

Подписали: Петер Генрихович Кнутас, Вольдемар Виль­гельмович Утас, Иозеф Вильгельмович Утас, Адалина Утас, Анна Утас, Эмилия Кнутас.

 

(“Відродження, Ч. 2, 1995).

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 121 книг;
1,513 статей;
345 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (8)