Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Вісник Таврійської фундації. Випуск 12
Микола Братан. Від сонця до сонця
Нариси з історії Бериславщини. Випуск 9
Ігор Проценко. Вечірні вогні
Ігор Проценко. Мої дороги

Депутати лялькової комедії // Ейсмонт Є.М. Юшка по-королівськи: Сміх і сльози, гумор і сатира. — К.–Херсон: Просвіта, 2015. — С. 73-75.

Депутати лялькової комедії

Депутатом селищної ради я був якраз на зломі епох, з 1989 по 1993 роки. У 1989 році були перші відносно демократичні вибори місцевих рад. Вперше ми обирали депутата не з єдиного кандидата, призначеного партією, а з усіх тих, хто зареєструвався. Під контролем компартії, зрозуміло, реєстрували, та все ж можна було наполегливому й депутатом селищної ради стати.

Але ж це й комедія була!

Зібралися ми на першу сесію. Спочатку мали проголосувати за те, що ми довіряємо виборцям, що вони нас обрали. Справді, саме за це й голосували. Потім заминка, чекали, поки прийде райком партії на чолі з першим секретарем райкому компартії.

Прийшли, але тут нова чудасія. Команда: «Членам партії зайти у суміжну залу». Виявляється, із зали засідань є потаємні двері ще у одну залу. Так будувалися тоді адміністративні будівлі. Ті потаємні двері і та зала й досі є. Можна піти й побачити. Це самий переконливий доказ облудної політики компартії.

Комуністи пішли вирішувати, кого селищним головою призначити, а ми, позапартійні, залишилися, як щось погане на цідилку. Стали обурюватися: що ж це за рада, а ми хто такі?

Закінчили вони таємно радитися, прийшли гордовито до нас, оголосили: «Головою селищної ради будемо обирати товаришку Татьяну». Оце і всі вибори селищного голови? А я не хочу! То твоя справа, – комуністи вже обрали голову селищної ради.

Далі якісь рішення селищної ради голосували, віддруковані на машинці ще за місяць до сесії селищної ради, голосували відчепного, аби скоріше ця сесія скінчилася.

На наступну сесію половина депутатів не прийшли. Послали гінців зловити ще бодай одного депута, бо нема кворуму, не можна розпочинати сесію. Зловили на базарі, привели. Є кворум, розпочали сесію. Більшість депутів, абсолютна більшість!, сиділи з круглими очима, дивилися, але ніхто не бажав виступити. Очевидно, мандат депутата носили, як галстук з мавпами – дивіться який я, навіть депутат! А може, просто не хотіли лялькою бути у цій ляльковій грі.

Такою ця рада була до 1991 року.

А перша сесія 1992 року була ще смішнішою. Виявляється, у селищної ради нема навіть свого приміщення. Не спромоглися побудувати за всі роки радянської влади для ради навіть приміщення! А де раніше збиралися, – так то ж власність партії! «Вона цю багатоповерхову будівлю побудувала за партійні внески».

Нас, депутатів селищної ради, просто вигнали з адміністративної будівлі. Сесію проводили у клубі на коридорній площадці. Є там така площадка на другому поверсі. Доволі простора – чи то тусовка, чи то курилка. Будинок культури типовий, проектувався ще в ті часи, коли навіть на залізниці були «вагони для курящих», то може і курилку з огляду на це запроектували. Поруч там ще Мала зала є. Не пустили нас навіть у Малу залу. У сінях вам місце, ви ніхто супроти партії. Селищна рада проводила ту сесію в сінях. Тоді ще й кабінети голови селищної ради і його секретаря знаходилися у приймах будівельної організації, із відомими зручностями на вулиці в кінці двора.

Чому дивуватися, якщо наш район 11, одинадцять! разів переносили із однієї області в іншу, із одного селища або села у інше. Для райкому компартії приміщення завжди знаходили, а для ради радянської влади не завжди знаходили місце.

Невдовзі з’ясувалося, що комуністична партія заборонена. Згодом стало відомо, що не зовсім заборонена, лише частково, так собі, трішечки заборонена. Бо як же зовсім заборонити, якщо при владі всюди все ті ж комуністи?

А ради ті і досі такі самі. Що вони вирішують? Ви бачите зміни на краще? Я щось не бачу. Нічого вони, сільські ради, не вирішували і не вирішують.

Смітники, що лакмусовий папірець, показчик індікатор, який вказує на бездарність влади. Селищний, сільський голова без муніципального міліціонера є імпотент-каліка, він ні на що нездатний. 

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 124 книг;
1,627 статей;
383 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (10)