Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Анатолій Суганяк. Атом любові
Вісник Таврійської фундації. Випуск 6
Наталя Коломієць. Я щаслива
Голодомор 1932-1933 років на Бериславщині
Іван Немченко. Корсунські світанки

Добриця: Шлях до комунізму // Ейсмонт Є.М. Юшка по-королівськи: Сміх і сльози, гумор і сатира. — К.–Херсон: Просвіта, 2015. — С. 34-37.

Добриця
Шлях до комунізму

Перестройка, перестройка… Можна подумати, що вона була одна.

А відразу після революції, коли всяку власність, у тому числі й землю відібрали у господарів, хіба то не економічна перестройка? А НЕП — хіба не перестройка економіки? А колективізація? А індустріалізація? А хрущовська аграрна «кукурудзація»?..

А ще ж не раз були адміністративні перестройки.

Наш Каланчацький район 11 (одинадцять!) разів змінювали! Відносилися ми і до Криму, і до Одеси, і до Миколаєва, і до Скадовська, і до Чаплинки. Одного разу навіть безпосередньо до Києва. Тоді був Хорлівський район УРСР. Що можна було тут організувати, якщо тільки почни, а через рік-два район змінили? А це зміна кадрів, кожного разу заново потрібно входити у курс справи. А ще кожного разу пошуки приміщень для установ, а ще зв’язки з різними організаціями. А ще гроші, гроші і ще раз гроші. Перестройка – ломка одного, будівництво іншого. Пе-ре-строй-ка!

Одна з таких перестроєк відбувалася 1973-75 роках. Тоді першим секретарем області – керівником області!, призначили Мозгового. Нова мітла по новому мете. На з’їзді компартії області комуністи, надто віддані ідеї комунізму, обурювалися:

— Знову куркулі пішли! На селі вже по три кабани і навіть більше тримають, а чим годують? Краденим!

 На що Мозговий відповів:

— А ви пройдіться селом. Хто не тримає свиней, ви йому даром парочку поросят вкиньте! Хай тримають, одного з’їдять, другого державному заготівельнику здадуть. Теж у план області ввійде. Ми про народ маємо думати. У державі скрутно з мясом. Отож по-державному треба мислити.

Розумієте, що це означає? Зміна політичного курсу! У 1961 в людей корівок відібрали, хто тримав більше двох поросят, з села висилали (був такий випадок у радгоспі Чкалова). А тепер — будь ласка, тримайте свиней вдома побільше. А чим годувати? Краденим, більше ніде фуражу взяти.

Ось так люди стали розживатися, затуляти злидні і навіть багатіти. Новий курс потребує нових керівників. Надто віддані комуністичним ідеям вже не вписувалися в новий курс партії.

Зміна керівництва в області потягнула зміну керівництва у районах і селах. У Каланчаку першого секретаря райкому, Гліба Кочубея замінив Володимир Власенко. Цей вже сміливо брав у Райпотребсоюзі що хотів. А в тому торговому союзі все те списували.

Головою райвиконкому був Добриця Микола Іванович. Надто ідейний комуніст. На той час такі з моди вийшли. Його посунули директором радгоспу «Шлях до комунізму». Сан Санича за оте полювання посунули нижче. Замісника Добриці теж посунули. Другого секретаря райкому теж замінили. Залишився лише третій, але третій, по ідеології, по суті — пусте місце, ніякої ролі в економіці не відігравав. Ось такою тоді була перестройка.

 

У Власека задзвонив телефон. Телефонували з області.

— Ну як, обжився вже?

— Так, розбираюся, проблем багато.

— У тебе у радгоспі «Шлях до комунізму» директором матрос. З тих, що під час скорочення збройних сил присилали. Мені здається, він ні бельмеса не розуміє в сільському господарстві. Корову переплутає з зайцем. Нам потрібні спеціалісти іменно сільського плану. Ти його вже бачив? Ну і як?

— Ні бельмеса не розбирається.

— От і заміни його. Придумай йому роботу легшу, нехай зайцями займається. Жартую, кроликами, теж м’ясо, до плану буде. Є ким замінити?

— Добриця у райвиконкомі марно штани протирає.

— Вірно. На місто Добриці пришлемо Лисицю. Мужик діловий, ви спрацюєтесь.

— Давайте так і зробимо.

І Сан Санича зняли з роботи директором радгоспу, перевели керівником товариства «Кролиководів». Власне, товариства ніякого не було, просто придумали таку посаду. У ті часи «ворогом народу» вже не робили, у тюрму саджали рідше, лише злочинців, які владі «на зло» робили. Всіх інших переводили з однієї роботу на іншу і все. Авторитет партії берегли, хитатися почав.

Сан Саничу дали у штат одну працівницю, яка була і секретарем, і бухгалтером, і зав. складом. Він іноді з якогось там радгоспу зерно завозив, тим, хто тримав кроликів, помічниця продавала. Звичайно, якщо хтось випадково прийде. Ото і вся його діяльність. Отак тобі Саня, щоб знав, як бракон’єрнічати.

 

А у радгоспі «Шлях до комунізму» тепер новий директор, Микола Іванович Добриця. Колишній голова райвиконкому, а тепер директор. І тут нова мітла по-новому стала мести.

Микола Іванович — комуніст старої закалки: чесний, непідкупний, відданий своїй справі. Щоправда, коли з області присилають машину за бараниною, чи свининою, він завантажував, — де дінешся? А сам не брав і своїм підданим не дозволяв красти. А то так до комунізму ми ніколи не прийдемо, хоч і стоїмо на цьому шляху.

В селі Микола Іванович поселився у переселенчеському будиночку. У ті часи будували такі для переселенців. Така собі невеличка хата. Паркану біля хати не було. Самому зробити нема часу, та й нема з чого, а радгоспних плотників не хотілося відривати від роботи. Автомашини власної не мав, — то й гараж не потрібний. Путніх меблів теж не мав, про килими годі й говорити. Загалом, жив бідно, але чесно, приклад іншим.

Гостей з області, якщо приходилося зустрічати й обідом годувати, водив у радгоспну їдальню. Тому різні комісії обідати до нього не рвалися. То й добре.

А ось селянам він не всім сподобався. Ні, були в нього однодумці, які його підтримували, але більшість не в захваті. При Сан Саничу було так: якщо у селянина скінчилася дерть, нічим свиней годувати, поїхав на ферму ще мішок набрав, там працюють всі свої. А зараз приходиться вночі красти. Куди ж така справа? Такий директор не годиться.

І з обкомом вийшов конфлікт. Одного разу прислали автомашину, просили відразу шість баранів. Не дав. Та скільки ж можна!

А це у контору прийшли нові меблі, ще Сан Санич замовляв. Бухгалтерська братія порадилась, запропонувала директорові.

— Миколо Івановичу, деякі меблі із старих ще хороші, а у вас вдома навіть книжної шафи нема. Заберіть собі, ми все рівно спишемо.

Микола Іванович погодився, забрав додому. Ай, який недалекоглядний… Десь через тиждень приїхало ОБХСС з перевіркою. Вони отримали анонімку, що директор радгоспу «Шлях до Комунізму» за державні гроші придбав собі меблі. І вияснилося, що все те правда.

Судили Миколу Івановича. Та на суді він знов повів себе не «по-людські». Почав виказувати: «У мене в радгоспі обласне начальство паслося, як хотіли. І той, і той, і той м’ясо брали, а грошей не платили. Якщо порахувати – на тисячі карбованців! А тут мене за старі меблі судять! Це не справедливо. Ви їх теж судіте».

Ай, дурень, круглий дурак! Кого судять! Тебе судять. А на тих, про кого говориш, у суді паперів нема, не їх судять. І потім, такі поважні люди не можуть красти. Це наклеп. За це теж стаття.

І суд виніс рішення: Миколі Івановичу Добриці за розкрадання соціалістичної власності, стаття така і така, десять років ув’язнення.

Добалакався Микола. І що ви думаєте? Відсидів Добриця десять років від дзвінка до дзвінка. Повернувся, влаштувався працювати у Скадовському районі у радгоспі завідуючим відділком. Він, мабуть, живий ще, дай йому Бог здоров’я. Якщо хочете, розпитайте. Тут я все записав, як було, не змінивши навіть прізвищ та імен.

Ось такою була соціалістична справедливість. Так ми жили при Брежневі.

 

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 124 книг;
1,627 статей;
383 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (10)