Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Вісник Таврійської фундації. Випуск 13
Голос Батьківщини. Випуск 5
Молода муза. Випуск 3
Іван Немченко. Військова хитрість
Бериславщина. Рік 1904
Дума про Соколенків
Історію життя родини Соколенків я почув у селі Новогреднєве Благодатівської сільради.
Почалася вона тієї далекої пори, коли відсвистіла шаблями громадянська війна і, повернувшись додому, червоноармієць Антон Соколенко одружився з сільською дівчиною Галею. Один за другим у них пішли сини Леонід, Григорій, Іван, Микола, Павло, Василь. Діти дружно підростали у великій селянській родині.
Одного дня троє старших братів Соколенків, вклонившись низенько батькам, подалися до Миколаєва. Влаштувалися на кораблебудівний завод, а після робочих змін наполегливо вивчали військову справу. Потім разом написали листа наркому оборони й попросили, щоб їм, нерозлучним з дитинства, надали можливість служити в одній армійській частині. Прохання було задоволено, й невдовзі троє братів-танкістів стали екіпажем бойової машини. Через рік віроломна гітлерівська орда вдерлась у наше мирне життя. У нерівному бою з ворогами під містом Дрогобич згорів танк Соколенків. Смертю хоробрих загинув його екіпаж.
У село Новогреднєве прийшла похоронка.
Звістка про втрату синів підірвала серце посивілої з горя матері.
Відтоді страшні нещастя не покидали родину...
У Новогреднєвому почалися чорні дні ворожої окупації. Хтось із недолюдків, прислужуючи фашистам, виказав Антона Соколенка. Мовляв, небезпечний для нового порядку. Погнали чоловіка до концтабору. Силоміць забрали до Німеччини й сина Миколу, якому ледь виповнилося шістнадцять років. Залишилася Галина з малолітніми Павлом і Васильком.
Спогади про події тих літ залишила вчителька Лідія Павлівна Скрипка: “Якось зайшов десятирічній Василько до кімнати, де квартирували фашисти. На столі лежали надруковані на тонкому папері документи. Найвірогідніше, то були списки бранців на каторжні роботи. Вася порвав їх і кинув у пічку. Німці те побачили, схопили хлопчика й почали катувати, а потім розстріляли...”. Жорстоко повелися озвірілі фашисти з малолітнім героєм — стративши, заборонили хоронити. Лише наступного дня його тітка Євдокія забрала тіло хлопчика, обмила і, власноруч збивши дерев’яного ящика, поховала.
Серце матері не витримало такого болю й перестало битися....
Двічі втікав із німецької неволі Микола, але кожного разу гітлерівці натрапляли на його слід. Коли ж навесні сорок п’ятого року юнака визволила Радянська армія, попросив зброю. Мужнім бійцем був славний сокіл із Таврійського краю. Тепер він мав змогу поквитатися з ворогом за свою родину.
Але не судилося й Миколі вижити у страшній пожежі війни. Його підкосила ворожа куля в Берліні того дня, коли в небі травневім вже зацвіли Прапори Перемоги......
На узвишші в центрі села Благодатівка споруджено меморіал загиблим жителям села. Батьківщина-Мати у скорботі схилилася над гранітними стелами, на яких, серед інших, викарбувані імена братів Соколенків.
Свіжий травневий вітерець стрепенувся над синім Інгульцем, прошелестів вулицями села й влігся упокорено поруч живих квітів біля підніжжя меморіалу. Вічна пам’ять усім, хто ціною власного життя порятував людство від смертельної небезпеки — озвірілого фашизму!

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 125 книг;
1,628 статей;
383 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (10)