Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Коломієць Н.А. Відлуння душі
Анатолій Суганяк. Атом любові
Молода муза. Випуск 1
Микола Василенко. Усе царство — за коня!
Вісник Таврійської фундації. Випуск 2
Дупляк М.С. Гідна публікація до 160-річчя від дня народження Івана Франка // Вісник Таврійської фундації. Вип. 14. — К.–Херсон: Просвіта, 2018. — С. 245-253.
Гідна публікація до 160-річчя від дня народження Івана Франка
(Іван Франко. «Мойсей». Поема / Львівський національний університет імені Івана Франка; літературний редактор Мирослава Мартиняк-Жовтанецька. – Львів, 2017. – 312 с.)
2016 року Україна вшановувала корифея української літератури – свого Великого Сина – найвидатнішого та найпродуктивнішго письменника пошевченківської доби Івана Яковича Франка з нагоди 160-річчя від дня його народження й 100-річчя від дня його смерті. Він був не лише письменником, але й науковцем найвищого рівня, мислителем, філософом, перекладачем і громадським діячем, який багато зробив для ідеї української державності, для усвідомлення єдності та цілісності нації. Він перекладав рідною мовою художнє слово тридцяти п’яти народів, а українського народу – німецькою і польською мовами. З античної літератури І. Франко переклав найбільше – сімдесят п’ятьох авторів. Перекладаючи окремі шедеври світової літератури, вчений ставив перед собою не лише естетично-художні, а й просвітницькі завдання. Він сприймав літературу як головну духовну опору нації в боротьбі за самозбереження, а 1905 р. подарував українцям поему «Мойсей». Письменникові судилось жити у вирішальний час формування молодої української ідентичності, після Весни народів. Хоч І. Франко писав художні та наукові твори різними мовами, працював у різних жанрах, але в центрі його уваги завжди була Україна – її історія, наука, доля і майбутність.
По-різному Батьківщина вшановувала свого Каменяра, по-різному віддала йому шану українська світова спільнота. Львівський національний університет імені Івана Франка вшанував свого Патрона розкішно виданою публікацією філософської епічної поеми «Мойсей» мовою оригіналу та в англійському перекладі Віри Річ.
Вибір поеми «Мойсей» не випадковий. Це ж бо (за Ю. Шевельовим) Другий Заповіт української літератури. Сюжет поеми охоплює певний період гебрейської історії, проте вона звернена передусім до українців.
Читач знайде в рецензованій публікації відомості про І. Франка, глибокий літературознавчий аналіз поеми, порядкові коментарі до оригінального тексту та його перекладу. Книгу розраховано на широку читацьку публіку.
Короткий вступ до публікації написав проф. В. Мельник – ректор Львівського національного університету імені Івана Франка, в якому м. ін. стверджує: «Поему «Мойсей», хоч і написано на біблійний сюжет про багатостраждальний перехід гебреїв із неволі до землі обітованої, насправді адресовано передусім нам, українцям. Сьогодні, як ніколи, нам потрібно Франкової мужності й рішучості, принциповості й безкомпромісності, відповідальності й вимогливості до себе й до інших». Отже, поема «Мойсей» і досі дуже актуальна. Зовсім слушно проф. В. Мельник робить такий висновок: «У Франковій поемі в неперевершеній поетичній формі – роздуми про провідника й народ, про трагізм, сумнів і зневіру, прo мету і жертовність в історії. Полум’яне Франкове Слово говорить до всіх народів і до всіх віків, і лунає дуже по-сучасному, сповнене глибокої мудрості, незламної громадянської мужності і високої національної свідомості».
Про життя і творчість Івана Франка в короткій розвідці цікаво розповідає Б. Тихолоз і підкреслює заслуги письменника для української науки, який «поєднав допитливий інтелект мислителя з проникливою інтуїцією митця, фантазію поета зі спостережливістю журналіста, селянську працьовитість із глибокими рефлексіями інтелігента. Він – рідкісний у світовому контексті й унікальний в українській історії приклад універсального генія – усебічно обдарованої й гармонійно розвинутої творчої особистості, що реалізувала власний потенціал одразу в багатьох галузях культури».
Відомо ж бо, що І. Франко всі свої зусилля скерував на розвиток української культури та оборону українських національних інтересів. Місією ж Франкового життя було духовне визволення та об’єднання українців Заходу і Сходу, «Австрійської» й «Російської» України в єдину, вільну соборну культурно-політичну цілість, утворену під знаком національної ідеї, – слушно стверджує автор розвідки про Великого Каменяра. Іван Франко став одною з центральних постатей в українському національному русі кінця ХІХ – початку ХХ віку. За свою громадсько-політичну діяльність, яку кваліфіковано як соціалістичну пропаганду, його чотири рази ув‘язнювала австрійська влада.
Під керівництвом відомого славіста В. Яґича, 1893 року І. Франко захистив у Віденському університеті дисертацію «Варлаам і Йоасаф», старохристиянський духовний роман і його літературна історія» і здобув науковий ступінь доктора філософії. Одначе, всупереч усім кваліфікаціям, до викладання на кафедрі української словесності Львівського університету його не допустили. 1915 року І. Франко був номінантом на Нобелівську премію з літератури, але раптова смерть 28 травня 1916 року перервала зусилля в цьому напрямі. 1933 року на його могилі на Личаківському цвинтарі встановлено гідний пам‘ятник – символічну скульптуру з постаттю Каменяра з молотом у руках перед скелею роботи скульптора Сергія Литвиненка, хоч І.Франко був скоріше українським Мойсеєм, ніж скелеломом. На жаль, у сторіччя від дня смерті письменника 2016 року в Україні, мабуть, не встановлено нового пам‘ятника Великому Українцеві. Та й узагалі не вшановано його так, як він собі на це заслуговує перед своїм народом. Досі не опубліковано всієї творчої спадщини Великого Франка. Відрадним винятком можна назвати публікацію обговорюваної книги.
Кожен митець бажає бачити свій твір опублікованим. За життя І.Франка поема «Мойсей» виходила тричі (1905, 1913, 1916), проте лише перші два видання були авторизованими. Здійснено два авторизовані переклади його поеми польською та російською мовами, що вийшли окремими виданнями.
Англійський переклад поеми виконала Віра Річ. Уперше він був опублікований 1973 р. заходами НТШ в Нью-Йорку. Відомі також англомовні переклади поеми «Мойсей» В. Семенини (1938), А. Гнідя (1987), Б. Мельника (2002) , Р. Карпішки (2014). На думку Б. Тихолоза, переклад Віри Річ відрізняється поетичною довершеністю і смисловою глибиною. Він найвдаліше відтворює філософську сутність та поетичну своєрідність оригіналу. Спеціально для цього видання Віра Річ здійснила нову редакцію англомовного перекладу «Мойсея». Творчу історію та методологічні засади виклала в післямові перекладача.
До книги внесено також цінні аналітико-інтер­пре­таційні післямови – літературознавчу студію Д. Павличка, присвячену проблематиці та поетиці Франкового «Мойсея», розвідку Роксолани Зорівчак про перекладацький доробок Віри Річ, мистецтвознавче дослідження Р. Яціва про графічну мойсеїану Є. Безніска, мистецькими роботами якого проілюстроване це видання. Усіх ілюстрацій – 20.
В рецензованій публікації передмову та текст поеми супроводить точний науковий коментар. Зокрема, ви­тлумачено всі реалії, персоналії, алюзії та ремінісценції Святого Письма та історії народів Стародавнього Сходу, інтертекстуальні зв’язки з іншими творами тощо. Оскільки це видання розраховане не тільки на українського читача, то прокоментовані також окремі реалії історії, географії та культури України. Майже всі українськомовні примітки й пояснення належать упорядникові. Решту коментарів подано наприкінці книжки в окремому розділі з зазначенням відповідного розділу поеми, номера рядка і слів, яких вона стосується. Передмову І. Франка до поеми «Мойсей» також переклала Віра Річ. І. Франко стверджує, що питання про історичного Мойсея досі не вирішене через брак історичних свідчень. Одначе, Мойсей – «найґрандіозніша фігура старовинної історії людства», становить невичерпне джерело тем і натхнень.
І. Франко зізнається, що його поема майже вся основана на біблійних темах. «Основною темою поеми я зробив смерть Мойсея як пророка, не признаного своїм народом. Ся тема в такій формі не біблійна, а моя власна, хоч і основана на біблійнім оповіданні. Із біблійних книг Старого Завіту про смерть Мойсея оповідає лиш одна книга так званого П’ятикнижжя...». Мойсей прожив 120 літ до своєї смерті. Він умер в неласці ізраїльського Бога, який перед смертю докорив йому тим, що не вшанував його відповідно перед синами Ізраїлю. І. Франко це діло змальовує зовсім інакше: «Смерть Мойсея на вершині гори в обличчі Бога мотивована тим, що його відіпхнув власний народ, зневірений його 40-літнім проводом і сумним станом обіцяного краю...».
Після змісту поеми в публікації поміщено дуже цінні двомовні коментарі авторства Б. Тихолоза. Їх 106. Окремо слід відмітити пояснення авторських слововживань та архаїзмів того ж автора. Їх – 110.
Далі слідує післяслово Віри Річ в оригіналі та в перекладі Ліліани Тарапацької. Перекладачка пише, що над перекладом Франкової поеми працювала понад п‘ятдесят років. Як утілення і натхнення до тривалої боротьби українців за незалежність і демократичні права, ця поезія – другий «Заповіт» в українській літературі. Віра Річ стверджує, що жоден переклад не досконалий, утім беззаперечним є те, що завдання перекладача – передати якнайбільше рис оригіналу і додати якнайменше від себе.
Важливим доповненням до цієї книги є розвідка Д. Павличка «Сучасні акценти у поемі Івана Франка «Мойсей». Він пише: «Чим глибше вчитуємося в наснажені патріотичним духом твори Івана Франка, тим більше переконуємося, що він – не тільки предтеча вільної України, а й творець прагматичної системи конкретних завдань, од вирішення яких у двадцятому столітті залежало, а в двадцять першому залежатиме життя й сила нашої національної ідеї. Франко – будівничий української державності. У цьому контексті найважливіший його твір – поема «Мойсей», у якій він дав своїм землякам «філософію політики – політичний заповіт». У поетичному вступі до «Мойсея» геній І. Франка явив себе в досконалій довершеності, яку в українській літературі можемо ще спостерігати в «посланії» Т. Шевченка «І мертвим, і живим, і ненарожденним...».
Д. Павличко стверджує, що Франкова майстерність із найбільшою потужністю дала знати про себе у вступі до поеми, саме там, де настає найдраматичніший момент, хвилина чуда – коли паралітик має встати, повіривши в своє оздоровлення:

Та прийде час – і ти огнистим видом
Засяєш у народів вольних колі,
Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,
Покотиш Чорним мoрем гомін волі...

Спостережливий політик відзначає, що народ, який є «паралітиком», «гноєм », «тяглом» у бистроїзних потягах сусідів, це – ще нікчемніший і страшніший народ, ніж той, що його змальовує П. Куліш, але саме цей народ любить автор «Мойсея». У жодному іншому творі української поезії любов до народу не була з такою силою і правдою, з такою розпукою й одержимістю показана, як у поетичному вступі до поеми «Мойсей». Всі питання, які І. Франко ставить перед провидінням, що «керує долею народів», стосуються передусім духовного життя нації.
У словах:

О ні! Не самі сльози і зітхання
Тобі судились! Вірю в силу духа
І в день воскресний твойого повстання, –

І. Франко переконаний, що воскресіння нації, здобуття нею своєї державности – це насамперед духовне визволення, це надання мові й культурі народу не лише права, а й можливости якнайвільніше розвиватися, це сила духу народу, яка є національною свідомістю і глибоким, шанобливим знанням своєї минувшини, предківщини, кревної батьківщини і прабатьківщини. Не прославляє І. Франко українських плачів (слова «плач» немає в його вступі до «Мойсея!»). «Сльози і зітхання» не мають бути назавжди притаманною рисою нашої нації. У поетичному вступі до «Мойсея» письменник, власне, розкриває символічний, тобто український зміст поеми.
На думку Д. Павличка, Франкова геніальність вияв­ляється насамперед у тому, що він змальовує дорогу давніх євреїв до Ханаану як до їхньої омріяної, Богом обіцяної національної держави і свободи. Це ж очевидна аналогія з українською нацією та її шляхом – шляхом не сорока років, а цілих століть, – до своєї свободи і національної державності. Одначе, спостерігає Д. Павличко, українці ніколи не жили «золотим хлібом», ніколи не прагнули здобути «всі скарби землі». У поемі «Мойсей» усі думки й почування обертаються навколо образу народу, котрий, як терен між деревами, живе між народами й пишається не своєю могутністю, а своєю жертовністю. Д. Павличко підсумовує, що «до загальнолюдських прав та ідеалів може піднятися тільки визволений, визначний і розвинутий національно державний народ». І. Франко писав: «Не пора, не пора москалеві й ляхові служить» ще за двадцять п‘ять років до того, як сформувався в його свідомості план поеми «Мойсей».
За І. Франком, українська національна ідея має осягатися всіма смислами нашої історії, а наша держава нам потрібна насамперед для того, щоб зберегти й розвивати свою мову й духовну самостійність як найголовнішу ознаку гідності в загальнолюдському розумінні. Наш національний ідеал він пов’язує з нашою майбутністю, з добрими часами, коли станемо врівень із вільними народами, що означає багато більше, ніж просто мати свою державу. Але, хоча ми сьогодні будуємо українську державу, відмічає Д. Павличко, мало чим відрізняємося від біблійного Ізраїля, що, втікаючи з неволі, потрапив у пустиню, пересварений і поділений вождями! Серед нас є сьогодні люди, які раді би повернутися назад у єгипетську, тобто московську займанщину, і не тільки тому, що їм було там добре в матеріальному розумінні, а тому, що нові обставини вимагають думати, а тоді треба було тільки підпорядкуватися, не думати, а лише служити кремлівському фараонові.
Вагомим додатком до рецензованої публікації є біографічна інформація Роксолани Зорівчак про Віру Річ, чий переклад «Мойсея» І. Франка поміщено в даній книзі. Це британська журналістка, поетеса і перекладач, невтомний борець за права людини, одна з найактивніших популяризаторів українського художнього слова в англомовному світі та дійсний член НТШ у Львові; лауреат Перекладацької премії імені Івана Франка Спілки письменників України. Слід додати, що указом Президента України 2006 р. Віру Річ нагороджено Орденом Княгині Ольги Третього ступеня. 2007 р. Національна спілка письменників України нагородила її «Почесною відзнакою». Віра Річ переклала твори 50 українських письменників. До речі, на пам’ятнику Т. Шевченкові у Вашингтоні уривок з поеми «Кавказ» викарбовано в її перекладі. 2007 р. видавництвo «Мистецтво» oпублікувало вибрані поезії Кобзаря в оригіналі та в перекладах Віри Річ. 2013 р. видруковано всі переклади Шевченкових творів, що їх здійснила ця британська поетеса. Вона переклала 155 Кобзаревих творів.
Багато працювала Віра Річ над перекладами творів І. Франка. Її Франкіана вміщає також легенду «Смерть Каїна» та твір «Великі роковини». Протягом останніх років життя Віра Річ готувала до перевидання свій переклад Франкового «Мойсея». На жаль, нового видання поеми вона вже не побачить, подібно як не побачить його Є. Безніско, хоч вони вклали до цієї книжки багато жертовної праці. Віра Річ переклала декілька більших за обсягом творів Лесі Українки. Її переклади охоплюють поетів ХVII–XIX століть. Вона перекладала також білоруську, польську, іспанську, давньоісландську і давньоанглійську поезії.
Як пише Роксолана Зорівчак, Пoмаранчева революція дала натхнення Вірі Річ на створення мультимедійного дійства «Україна: від Мазепи до Майдану» – стислої історії багатовікової боротьби українського народу за волю, як її представлено в українській поезії. Вона жила з Україною в серці, просила називати себе Вірою Юріївною. Упродовж 1998-2009 рр. співрацювала з кафедрою перекладознавства та контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура Львівського національного університету імені Івана Франка у Львові, яку очолює Роксолана Зорівчак.
Згідно з заповітом Віри Річ, частина її тлінних останків зберігається в Білоруській катедрі в Лондоні, а інша частина похована на Козачій горі поруч з Чернечою горою в Каневі. На могильній плиті викарбовано уривок із Шевченкової поезії «Мені однаково...» в оригіналі та в перекладі Віри Річ.
Рецензовану книгу доповнює цікава стаття Р. Яціва «Франко-Безніско: часопросторовий діалог довкола «Мойсея». Скріплення професійної постави художника супроводжувалося розширенням діапазону зацікавлень літературою та зближенням із середовищем письменників та іншими діячами культурного піднесення у 1960-х роках і вплинуло на концепцію творчості Є. Безніска і його дружини – скульптора Теодозії Бриж. Саме тоді митець захопився не лише усними, а й творчими рефлексіями з приводу актуальних для його покоління ідей шістдесятників. В епіцентр думання Є. Безніска потрапили найбільш наповнені філософським матеріалом твори І. Франка, особливо поема «Мойсей», яку митець знав напам‘ять.
Мистецька творчість графіка не була до вподоби офіційним чинникам влади. Вони занесли його до числа «неблагонадійних». Одначе Є. Безніско став ще більше знаним і поважаним у середовищі літераторів і митців. Упродовж 1980-х років він створив ілюстрації й цикли до деяких творів І. Франка малих форм, виконав серію тематичних екслібрисів із Франкіани відомих українських літераторів, митців і книгозбірень, звернувся до образу самого поета в техніці кольорової ліногравюри. Щойно 2005 року в епіцентрі мислення знову опинився «Мойсей». Є. Безніско – один із провідних сучасних митців, графік із особливою творчо-універсальною репутацією, про якого Р. Яців пише з особливою пошаною. Графічні твори Є. Безніска збагачують оце рідкісне видання з нагоди 160-ї річниці від дня народження і 100-річчя смерті І. Франка.
З перспективи часу схиляємо голови перед Великим Сином Українського Народу, який увесь свій вік працював для його світлого майбутнього, а своїм сучасникам і нащадкам указав шлях до визволення з чужого ярма. Як Мойсей, він буде ще довго духовним провідником свого народу. Ім’я І. Франка носить місто Івано-Франківськ і вся область, Національний академічний драматичний театр у Києві, багато установ освіти, науки та культури в Україні та в діаспорі, одначе, місто Львів – місто І. Франка, в якому він у невтомній праці прожив понад 40 років. Дуже відрадно, що в цьому місті ім’я письменника носить один із найкращих і найбільших університетів України, який і вшанував його рецензованою публікацією.

Правопис автора збережено.


Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 125 книг;
1,628 статей;
383 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (10)