Немченко І. Пам’яті Валерія Бойченка // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори): літературно-науковий збірник: Випуск 11. — К.–Херсон: Просвіта, 2015. — С. 6.
Він зріс над гожим Інгульцем
(А річка ця чарівновода).
Любов’ю сповнивсь до народу,
Епохи став палким співцем.
Рішуче йшов крізь перешкоди
І рідну мову ніс, як стяг.
Йому тернилося життя.
Бо був він лицарського роду –
Одважних бойків заповіти
Його вели у світ звитяг.
Чув всесвіту серцебиття,
Енергію потоків світла…
На полі рідної “Просвіти”
Козакував, орлом літав –
Од України шану мав…
Саксенгавзен. Вечоріє.
Темні думи. В’язень мріє:
«Ех! Розправлю ще я крила,
Полечу туди, де мила
(А кохана та єдина
Називається: Вкраїна)».
Бранець віри не втрачає,
Арештантів научає:
«Не корімося нацистам,
Даймо чосу комуністам —
Енергійно вимітаймо,
Рідний край з ярма звільняймо!
Абулій не знаймо!»
Немченко І.В. І пісняр, і цегляр // Немченко І.В. Шлях на Снігурівку: Вірші. Драматичні поеми. — Київ-Херсон: Просвіта, 2014. — С. 144.
Авторові «Пісні цегли»
В.Загороднюкові
За піснею цегли у світ він пішов,
А пісню ту згодом удома знайшов.
Гримить та гуркоче той спів у робітні,
Одначе такий він ласкаво-привітний.
Робота триває, й цегляр наш співає,
Одну піраміду і другу складає —
До пенсії буде мільйон пірамід!
Напевно, тоді подивується світ.
Юначої вдачі таврійський піїт
Краянам позичить і через сто літ.
Немченко І.В. Просвітниця-ентузіастка // Немченко І.В. Шлях на Снігурівку: Вірші. Драматичні поеми. — Київ-Херсон: Просвіта, 2014. — С. 143.
Олені Марущак
Од церкви до «Просвіти» невсипучо
Літає, мов бджола непосидюча.
Ентузіазмом заряджає всіх щедротно,
Наснагою, жагою до роботи.
А що ж — таке вже Панченків коріння.
Музей — її просвітницька твердиня,
А там — вітальня, подивління варта.
Романтики непогасима ватра
У тій вітальні звабно так палає —
Щемливо-рідні українства животоки
Ані на хвильку там не пригасають,
Коли Олена порядкує на всі боки.
Немченко І.В. Отаман херсонських музик // Немченко І.В. Шлях на Снігурівку: Вірші. Драматичні поеми. — Київ-Херсон: Просвіта, 2014. — С. 142.
В.І.Киселеві
Він обходив свій край — музика і співаК —
І в ноти увібрав таврійські сонцедзвонИ.
Коли захочете, то прийде і до ваС
Та й срібло звуків понасипле у долонІ.
Одвічний піснескарб таврійських сіЛ
Репрезентує отаман КисілЬ.
|
|