І про погоду

Погоду в Україні на найближчі роки визначатимуть міжконтинентальні чинники, характерні для середніх широт. Переважатиме нестійка погода. Вітер змінних напрямків. Із Заходу помірний. Євросоюз, як і раніше, за горами, а НАТО в тумані. Зі Сходу вітер різкий, поривчастий, з прискоренням, подекуди шквали, місцями шторм, зокрема в Криму. Деякою мірою на погодні умови впливатимуть переміщення теплих повітряних мас з Атлантики та холодного повітря з Арктики. Внаслідок чого матимуть місце чергування циклонів та антициклонів. Тому на комфортний клімат не сподівайтесь: кидатиме то в жар, то в холод.

На валютному ринку можливі ожеледиці. Будьте обережні! Лід крихкий!

Тому й босий

Було це у сталінські часи. Повсюди на газетних вітринах вивішували свіжу пресу і обов’язково “Правду”. Біля одної такої вітрина зібралася селяни і знайомляться з повідомленням про нові податки.

— Оце тиснуть!.. — коментує вголос необе­реж­ний селянин.

— Це ж хто тисне? — грізно запитує таєм­ний нишпорка НКВС. — Ти що: проти мудрої політики партії і товариша Сталіна?

— Та це я про свої нові чоботи, — виправдо­вується селянин, — тиснуть кляті, нема терпіння.

Зміряв нишпорка селянина поглядом з голови до ніг і сікається далі:

— Як можуть тиснути чоботи, якщо ти босий ?

— Тому й босий, що тиснуть, — не роз­губився кмітливий селянин.

Склероз

У нас немає дефіцитів

Все є, чого душа бажа.

Гуляй собі, харчуйся сито —

Ніхто тобі не заважа.

***

Греби, що бачиш у коморі,

Не переймайся, що чужа —

Суддю купити й прокурора

Ніхто тобі не заважа.

***

Безхатько ти, у тебе в тілі

Ледве тримається душа,

Вмирай спокійно просто неба —

Ніхто тобі не заважа.

***

Якщо при владі плутократи

І їм би дати віл коша —

Шило на мило поміняти

Ніхто тобі не заважа.

Не сунь носа

У Федотівни синочок

Здоровань крутий,

Ледацюга безпросвітній, —

Господи прости.

Кличе мати його з хати:

— Поможи мені

Старий курник підладнати,

Сажик для свині.

— Та ти що, стара, в натурі, —

В позу син стає, —

Хата, кози, свині, кури...

Все тут не моє.

По закону тут нічого

Мойого нема.

Тож не клич на допомогу,

Порайся сама.

До нотаріуса мати

Заповіт несе,

Відписала сину хату

Й біля хати все.

Подає йому папери,

Промовля: “Дивись —

Ти господар тут віднині, —

Хазяйством займись.

Сільські хлопчаки з малолітства призви­ча­ювалися до всяких робіт, яких завжди вистачало у полі, біля худоби, в майстерні...

Для мене, наприклад, було престижним кру­тити у кузні наждачне точило, на якому дід Тиміш гострив коси для жниварок. Робота поважна, адже від нас, точильників, багато що залежало на жнивах. Та верхом хлоп’ячого вдоволення було отримати у своє розпо­ряджен­ня коня. Далеко не кожному довіря­ли основну на той час тяглову силу.

Одного дня таке щастя випало моєму ро­вес­никові Мишкові. Доручили йому возити у поле полільникам воду. Після детального інструктажу суворий конюх допоміг запрягти у водовозку кобилу Ойру і, недвозначно по­махавши пужалном батога, благословив їздо­вого: “...дивись мені, щоб без приключеній...”