До книги херсонського автора увійшли твори про наше недавнє минуле й сьогоднення.
Збірка розрахована на широке коло читачів, небайдужих до долі рідного краю та його перспектив на майбутнє.

 

Немченко І.В.

Військова хитрість: Оповідання та казки. - К.-Херсон: Просвіта, 2007. - 71 с.

 

 

У розділі "Ці дорослі, як діти малі..." зібрані ліричні, гумористичні, сатиричні оповідання Івана Немченка. А у розділі "На дитячій хвилі" — твори для дітей та про дітей, патріотичні казки.

 

 

 

Флікінштейн А.В.
Перша сотня: Гуморески. - К.-Херсон: Просвіта: Євшан-Зілля, 2008. - 71 с.

 

Лист Петі Калини до Президента України

Розпустіть ви цю Верховну Раду,
Дайте, дайте, дайте Юлі владу!!!

Нещасний

Я від сміху ледь не вмер:
"Найбідніший мільярдер"!

А був…

Був і в нас
Народний Рух.
Та невже ж погас,
Потух??

Колективний портрет (три "Б")

Це - бандити з блоку Бют,
Що в міськраді вікна б'ють.

Знайоме до болю

В Ізраїлі затримали зарплату
Цокоті співчуваю, наче брату.

Анастасьєв А.М.
В яблучко: Сатира, гумор. - К.-Херсон: Просвіта: Євшан-Зілля, 2008. - 59 с.

---

 

Без промаху

Він мусив таку збірку видати. У ліричних віршах Анатолія Анастасьєва часто-густо подибували рядки гумористичні, сатиричні, а то й саркастичні. Класикою стала усмішка про сільського ловеласа, що женихався на рідних теренах: "Не сміється кум - ірже. У селі у цьому, - каже, - ми женилися уже".

І ось - об'ємиста "торба" сміху. Вміст її носить, сказати б, традиційний характер, відчувається добра наука у сміхотворців-класиків. Але є неповторне, своє. Хоч би взяти для прикладу "Чудо" про Гриця, що лементує коло храму: "Знову я ходити буду власними ногами". Прихожани гадали, що сталося чудо - вилікувався чоловік. Аж -

Проценко І.М.
Вечірні вогні: Вірші. — Херсон: Просвіта, 2000. — 64 с.

---

Вечірні вогні

Подорож у нашу молодість

1

Дальня дорога, закурений шлях,
Вітер гуде в телефонних дротах.
Верби плакучі, засмучений ліс.
Листя пожовкле летить з-під коліс.
Наче картини, пливуть іздаля
Села привітні, луги і поля.
Зоряні роси, трави сивина,
Рідна Подільська моя сторона.
Ось незабаром на фоні лісів
Синьою стрічкою Буг заяснів.
Снивода, міст і палац у далі.
Знову я, друзі, у ріднім селі.
Ловить усе затуманений зір.
Тільки подумать: з тих пам’ятних пір
Двадцять вже весен і зим відійшло,
Як залишив я назавжди село.