Василенко М. Без ретуші: катрени // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори): літературно-науковий збірник: Вип. 12. — К.–Херсон: Просвіта, 2016. — С. 196-197.
1 * * *
Коли чкурнули чорні – білі – сизі,
Втекли з олімпу, мов з петлі бабак,
Настала тиша, як в зимовім лісі,
І думалось, що довго буде так.
10 лютого 2014 р.
2 * * *
Прокинулась пожадлива бацила
На людську кров – поживу сатани.
І розвезлася давніх орд могила,
Явила світу палія війни.
Василенко М. Катренові сходинки // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори): літературно-науковий збірник: Випуск 11. — К.–Херсон: Просвіта, 2015. — С. 201-212.
1 * * *
Отой фокстрот!.. Оте гілок гойдання,
Карпатський ліс, гориста далина
І незагойна днів минулих рана
Моя остання ще жива струна.
2 * * *
Нарешті згуртувались! Слава Богу,
Ми виросли духовно в боротьбі.
Василенко М. Катрени // Голос Батьківщини: Тематичний альманах: Вип.5. - К.-Херсон: Просвіта, 2015. - С. 32.
Усяка влада і народ – тотожні.
У них порівняно правди і гріхів.
Наскільки душі у низів порожні,
Настільки-то порожні у чинів.
Свободівця очорнював нечистий,-
Усі кістки його перемолов.
В Херсоні обзивав неофашистом
За сонячну до нації любов.
Колись народ у свій щасливий час,
Згуртований від Сяну аж до Дону,
Вивчатиме історію про нас,
Як ми ішли з імперського полону.
Молімося!.. Всевишнього благаймо:
Не заведи на манівці Вкраїну.
Вона одна тримає нас на світі,
Дає можливість повноцінно жити.
Василенко М. Вони сказали // Вісник Таврійської фундації (ОВУД): Вип. 10. - К.-Херсон: Просвіта, 2015. - С.169-180.
1
Сказав Меней: “Живіть в роботі рвійно,
Обходьте ледарську заразну кліть.
І вас не візьмуть баглаї в обійми,
Не вчитимуть, як вам на світі жить”.
2
Сказав Овдій: “Поети – брехуни,
Базікають про райський світ вони.
Але зашивши трубадурам рот,
Людина згине від журби й гризот”.
3
І.Дзюбі
Гуртуймося! Настала вже пора
Зробити нашу нашою Вкраїну,
Щоб повні засіки було добра.
Любов і згода – кращі за руїну.
1 січня 2015 р.
4
Сказав Тодор: “Під стінами Кремля
Блукає тінь якогось короля.
В руках тримає призабуту п’єску,
Сюжет якої – доля Чаушеску”.
|
|