я навчу тебе любити,
прийми мене як Дар!
(історія мого народження)
І *
***
В дощах осінніх, скупавши мрію,
я зник в турботах у вирі міста
А. Охрімович *
Місто проковтує запитання. Місто дихає осіннім туманом — важко... прокашлюється іржавим листям, сірим, колючим дощем. Поглинає осінь будинки, автобуси, маршрути і маршрутки, людей, птиць, собак, магазини і кіоски, ресторани і булочні, продавців квітів і газетні прилавки, переходи і магістралі. Прокльони розчиняються у божевільній голові старої відьми. Все тіні, тіні, тіні... велике розбите люстерко під ногами, прозорий безвимір на асфальті, хтось намалював на ньому жовтогарячий листок — пір’ячко згорілого янгола.