І.

 

В часи далекі і туманні,

Коли Сугдея ще була

Під греками, в світанки ранні

Ця башта з далини пливла.

 

У ній жила собі красуня

І неприступна, й горда вся,

Було їй одиноко, сумно

І непроглядно без кінця.

 

Набридлий обрій в серці нидів

І надокучливо марнів.

У всій замріяній Тавриді

Той смуток жеврів між вогнів.

 

І Діофант із Митридата

Вояка вправний, хоч куди,

Бажав їй серце все віддати,

Як і годиться, – назавжди.

 

Він обходжав ту башту ревно,

В надії вгору поглядав.

Але без толку, все даремно –

В свої покої повертав...

 

Поговоримо римою

У сатиричній поемі (перепрошую маститих поетів) римою розповідається про перші 10 років після розвалу Радянського Союзу. Час політичних змін завжди чреватий розвалом економіки. Тому у Біблії і сказано: «Час каміння розкидати, час каміння збирати». Нам довелося пережити і цей час.

 

Час каміння розкидати

Сатирична поема

 

Чуть жизнь переиначат по-другому,

Как снова начинают спор знакомый.

И никому не видно, что людей

Морочит тайно демон Асмодей.

Как будто бредят все освобожденьем,

            Микола Чернявський

            Софія Василівна

            Молодий в’язень

            Перший конвоїр

            Другий конвоїр

            Голос із ями

            Цвинтар

 

І

Одного незатишного похмурого прохолодного осіннього ранку 1932 року у чеському селі Богемка на Україні, на приватних, доглянутих, заможних, маєтних подвір’ях з’явилися вози… З них миттю зіскочили якісь неприємно-хижі з принизливо-гострим, колючо-гнітючим поглядом люди, і миттю розбіглися, розсипалися в усі боки по подвір’ї, і почали нишпорити по всіх, на їхню думку, підозрілих кутках…