I.

 

Всього сім нот, а скільки варіацій!

Хвилююча мелодія весни.

Вона ще море викличе овацій

І завітає у прийдешні сни…

 

Концерт відбувся … Тихо мовкне скрипка…

Чому ж на серці біль та гіркота?

Невже смичка омріяна іскринка

Згубилася беззвучно й не літа?

 

Як розчавити цю російську зброю?

Мов та змія, вона гримить, сичить.

І хлопцям не дає перепочить,

 

А дим іде, клубочиться горою,

Шаленою заполоняє грою…

То фортеп’янна музика звучить…

 

 

II.

 

То фортеп’янна музика звучить,

Яку почути має вся планета.

Поки не пізно, варто полічить,

І

Воюють хлопці… Скаженіють “гради”…
Гримить удар – і вершник без коня…
Нахабний тиск сучасної армади
Між ночі не вщухає й серед дня.

І землю рвуть на друзки бомбопади
Жахкий вогонь серця перепиня.
Реальність – то далеко не паради…
І звідки та взялася маячня?

Біснуються російські генерали –
Так риє рилом рохлиста свиня.
Мов злякане од грому совеня,

Капрал Шойгу ще вдарить гопадрала…
Давно його когорта не вмирала…
Буває ж так, що плавиться й броня.

ІІ

Буває ж так, що плавиться й броня
І світ палає разом з небесами.
Солдат Вітчизни стяг обороня –
Про це усі агенції писали.

І

Пишу тобі в далекий листопад.
За обрії летять мої надії.
Щоб долучитись до святої дії,
Не можна взяти совість напрокат.

Нам варто йти вперед, а не назад,
Здолавши всі буденні веремії,
І думати під струни золотії,
І линути до зоряних принад.

Тримають вісь і Слова і Землі
На тлі віків поети й агрономи.
Планети відкривають астрономи

Із піснею та хлібом на столі...
Ми вирушаєм в помисли незлі,
Забувши про абзаци, крапки й коми.

ІІ

Забувши про абзаци, крапки й коми,
Рядки ці адресую лиш тобі.
А небеса соборно-голубі
В світлинах переповнюють альбоми...

У небуття вже канули обкоми,
Та в метушливій вселюдській юрбі