Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

В’ячеслав Друзяка. Україна – мій біль і надія
Микола Швидун. Ти до мене прийшла
М.Братан. Парасолька йде по місту
Молода муза. Випуск 2
Йосип Файчак. Світ вирує
Любов Єрьомічева. Пісня надії

Гейко С. Жили-були: (Берислав: рік 1896-й) // Нариси з історії Бериславщини: Випуск 4. — К.–Херсон–Берислав: Просвіта, 2005. — С. 202-204.

Гейко С. Жили-були: (Берислав: рік 1896-й) // Маяк. - 1997. - 23 січ.

Жили-були
(Берислав: рік 1896-й)

Минає рік за роком. Для когось один рік щасливий, для іншого — сумний. Хтось пізнав радість материнства, хтось поховав рідню. Так було, є, так і буде. А все ж цікаво, як жилося у Бериславі, скажімо, років 109 тому. Відповідь на деякі питання дають “Метричні книги запису актів про народження, одруження, смерть”, які велися у ті часи при кожній православній церкві і частково збереглися у Херсонському облдержархіві.

 На той час у Бериславі, що налічував понад 13,5 тисяч мешканців, діяли три православні церкви. Головною вважалася Воскресенська, збудована незадовго до 1896 р. (зараз там районний будинок культури). Мала вона двох священиків — Василя Клопотовського та Івана Шрамкова, диякона Самуїла Павлюченка та псаломників Івана Попова й Олексія Курбата. У другій церкві — Успенській, приміщення якої зараз порожнє, а нещодавно займала котельна біля базару, — служили священик Євген Басанський та диякон Григорій Шпаковський. Третя — Введенська — найстаріша, дерев’яна, діюча й донині, мала тоді найменшу парафію. Та це й зрозуміло, оскільки після перенесення її з того місця, де зараз знову ж таки районний будинок культури і побудови Успенської, вона опинилася по-суті за межами міста, на далекій північно-східній околиці. Службу правили у ній священик Василь Голоносов та диякон Микола Бартенєв. Була ще й четверта — на центральному кладовищі, але вона виконувала лише функції для відспівування небіжчиків, тому для нижченаведеної статистики нічого нам не дає.

 Отже, за увесь 1896 р. по трьох православних церквах було зареєстровано понад 728 новонароджених, з них — хлопчиків 377, дівчаток 351 (у зведеннях по Воскресенському собору відсутні дані за кілька останніх днів грудня). За рік було зафіксовано 152 шлюба. Щодо смертності, то, на жаль, по двох церквах відомості не збереглися. Але тодішній приріст населення можна хоч приблизно визначити за метричною книгою Введенського храму: народжених записано 124 чол., померлих 52. Помісячна народжуваність у місті коливається від 48 чол. у листопаді до 78 у березні. Чітко прослідковується дотримання мешканцями заборон на вінчання під час православних свят і постів. За детального ознайомлення відкидається поширена думка, буцімто наші предки брали шлюб лише у зрілому віці, “ставши на ноги”, а позашлюбні діти були взагалі неприпустимим явищем. Мовляв, не те, що зараз ця молодь. Нічого подібного. Шлюбний вік, наприклад, у січні по Успенському собору складав (чоловікові — жінці, років): 28 — 19, 37 — 29, 19 —19, 23 — 21, 24 — 17, 28 — 19, 29 — 23, 29 — 21 і т.п. По тій само церкві було зареєстровано за рік 19 “незаконнонароджених”, тобто позашлюбних дітей.

 Відомо й багато конкретних дійових осіб бериславського життя-буття понад столітньої давнини. Ось міщанин Федот Дмитрович Матвієнко, 55 років, православний, одружується з 29-річною міщанкою, римо-католичкою Ганною Костянтинівною Байєр. Для обох це другий шлюб. А ось одеський міщанин Іван Маркович Сириденко, 38 років, православний, бере шлюб з миколаївською міщанкою Ольгою Василівною (у єврействі Гітля Лейбова) Ляховецькою, також 38 років, уже православною. Козак Прилуцького повіту Полтавської губернії Діомид Бакуменко, 44 років, побрався з 18-річною козачкою тієї само губернії Марфою Шевченко. Знайшли один одного бериславські міщани Яким Олександровський і Василина Вовк: йому 68 років, їй 53; дворянин Яків Миколайович Роговський, 28 років, і міщанка Олександра Серафимівна Подимська, 22 років. А ось бериславець Степан Ярошенко у 60 років одружився з 40-річною солдаткою з Київщини Варварою Майбородіною.

 Цікаво, які імена були тоді поширеними у міському середовищі. Ось дані по Успенському собору за жовтень місяць: 4 новонароджених отримали наймення Пелагія, 3 — Яків, по 2 — Іван, Харитина, Єлизавета, Дмитро, по 1 — Андрій, Олексій, Таїсія, Микола, Анастасія, Ганна, Володимир, Параска, Стефан, Зиновій, Роман, Сава. Та ж само церква зареєструвала 12 близнюків за рік!

 За безпристрасними чорнильними рядками бериславських панотців стояли людські драми. У квітні селянка Прилуцького повіту Полтавщини, 25-річна Мотрона Трепаченко “незаконно” народила двох доньок-близнят. А у листопаді їй посміхнулося щастя — вона побралася з козаком Золотоніського повіту тієї ж губернії 34-річним Хомою Скрипкою. Для обох це був перший шлюб.

 А ось трагедія. 14 січня від запалення легенів померла селянка с.Дрімайлівка “Дарія Кіндратівна — дружина Якова Григоровича Пергата”, а вже 12 березня померла і її дочка Лукія, як сказано у метриці, “від поганого харчування після смерті матері”.

 Читачів не повинне дивувати черкаське, чернігівське, київське походження багатьох тодішніх мешканців міста. Продовжувався активний процес заселення незайманих південноукраїнських степових районів і саме з цих губерній йшов найбільший відсоток переселенців. Тому серед них чимало прізвищ, які згодом стали і донині бериславськими — Вовк, Ведмідь, Скрипка, Стародубець, Третяк, Роговський, Гейко, Петренко та багато інших. Але зустрічалося чудернацьке, проте суто українське — Марфа Позивайбатько або, наприклад, прізвище Куди-Синиця.

 Насамкінець треба зробити кілька зауваг. Будь-яка спроба порівняти демографічну ситуацію Берислава 1896 р. з теперішньою буде навряд чи коректною. По-перше, у місті реєстрували народження, смерть і шлюб не лише місцеві жителі, а й православні найближчих сіл, де не було церков (тоді православні храми у межах сучасного району діяли ще у Тягинці, Качкарівці, Миловому та Григоріє-Бізюковому монастирі). По-друге у Бериславі жили ще й вірні інших релігійних конфесій, які реєструвалися у відповідних молитовних будинках. Скажімо, католики їхали до Клостердорфа (Костирки, зараз — у межах Зміївки), а протестанти — до Старошведського чи Шланґендорфа (тепер — теж у межах Зміївки). Крім того, значний відсоток мешканців Берислава становили громадяни іудейської віри, які також у згаданих метричних книгах не показані.

 

(“Маяк” від 23 січня 1997 р.)

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 121 книг;
1,513 статей;
345 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (8)