Біля пам’ятного знаку на честь жертв Чорнобильської катастрофи виставляється звукопідсилююча апаратура. У запису звучить тематична музика

До участі у церемонії запрошуються: учнівська та студентська молодь, представники громадськості, ліквідатори Чорнобильської трагедії.

Ліворуч та праворуч від пам’ятного знаку у почесній варті стоять прапороносці (4 чол.), тримаючи Державні прапори з траурними стрічками.

Лунає фонограма траурного дзвону. Встановлено 5 мікрофонів. Біля мікрофонів читці в чорному. Стоять спиною до мікрофонів. Читаючи свої слова – по черзі повертаються до мікрофонів.

Читець 1:           Чорнобиля гіркий полин

На серце ліг незримо й тяжко,

І пливе над землею дзвін

Із тихим стогоном протяжно.

Читець 2:            То дзвонять дзвони не Хатині,

Де слід лишила свій війна,

Це стогнуть землі України,

Де мирний атом не мина.

Читець 3:            Він впав смертельною росою

На рай дібров, на зелень трав,

Своєю чорною косою

Провів по розмаїттю барв.

Читець 4: І          І попелом покрились села,

І згинуло усе живе,

Пропали усмішки веселі,

Замовкло птаство лісове.

Читець 5:            Лиш на отруєній землі

Небачена розкрилась квітка –

Про допомогу крик німий,

Між попелом остання іскра.

Запала тиша…

Читці обертаються спиною

Ведуча: Весна… Найпрекрасніша пора року.

Пробуджується від сну природа, розплющує очі земля, усе оживає, зеленіє, розквітає.

П’янкі пахощі розносять абрикоси і вишні, милує око ніжно-рожевий цвіт яблуні.

Ведучий: Весна… Чорнобиль…

У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року, коли всі спали безтурботним сном, о першій годині 23 хвилини над IV реактором Чорнобильської атомної електростанції нічну пітьму розірвало велетенське полум’я.

Ведуча:                Красне сонце вдивляється з неба,

Як чорнобильська плаче земля.

Радіацію зборкати треба,

Бо вона, як той ворон, кружля.

Ведучий:             Мертва зона не зна, що робити,

Де і в кого пораду знайти,

Як себе і людей захистити

Від такої страшної біди...

Читець 3 стоїть біля середнього мікрофону.

Обертається на свій текст.

Читець 3:            Чорнобильський вітер по душах мете,

Чорнобильський пил на роки опадає…

Годинник життя безупинно іде,

Лиш пам'ять, лиш пам'ять усе пам’ятає…

Ведучий: Шановні присутні! Сьогодні ми зібралися, щоб згадати найстрашнішу катастрофу ХХ-го століття – аварію на Чорнобильській АЕС та висловити свою безмірну вдячність героям нашої Батьківщини, які ціною свого життя захистили світ від небувалої біди.

Ведуча: Чорною плямою на нашій блакитній планеті стала Чорнобильська катастрофа.

30 років пройшло з тих пір, 30 років смертоносна пилюка з ядерної печі покриває білі хати, поля і ліси, 30 років цвітом скорботи і суму зацвітають Чорнобильські сади.

Читець 1:            Мій біль, мій жаль, моя біда,

Моя ти пам'ять вічна.

Земля покинута й не та,

Отруєна й незвична.

Читець 5:            Зелений край, колишній рай,

Краси шматки роздерті,

Отруйний дощ на чорний гай,

Тепер - це зона смерті!

Ведучий: У ліквідації аварії брали участь 600 000 людей: пожежники та медики, військовослужбовці та персонал станції – вони виконували свій обов’язок, ризикуючи своїм здоров’ям та життям.

Ведуча: Всі ті, хто першими вийшли на лінію вогню, ступили у вируюче полум’я, в смертельну радіацію не за наказом командира, а за велінням совісті.

Читець 2:            Ті, що згоріли в огні

В перші хвилини двобою,

Землю прикрили собою,

Як наші діди на війні.

Читець 4:            Не залишили свої пости,

Мужньо стояли на герці,

Пам’ятник їм вознести

Треба у кожному серці.

Ведучий: Схилимо голови перед героями і жертвами Чорнобильської катастрофи. Низький уклін! Вічна Вам пам'ять!

Ведуча: Хвилина мовчання. Звучить метроном

Ведучий: Проходять роки, та біль Чорнобильської катастрофи ніколи не зітреться з людської історії, не згасне у віках.

Читці повертаються до мікрофонів і виконують «Пісню про Чорнобиль» Наталії Май. Після виконання розходяться в різні сторони.

Ведуча: Мабуть в Україні немає жодного населеного пункту де б не було меморіалу, пам’ятника чи  знаку, що засвідчує нашу пам'ять про

Чорнобильську трагедію. Це своєрідні дзвони, що нагадують нам про людський подвиг.

Ведучий: Запрошуємо присутніх покласти квіти до пам’ятного знаку жертвам Чорнобильської трагедії.

Звучить «Реквієм» Моцарта.

Починається церемонія покладання квітів.

 

Сценарій з доробку

Херсонського обласного Палацу культури