«Гірчить чорнобиль крізь роки»: Сценарій мітингу відзначення Чорнобильської трагедії // З Україною в серці: Збірка сценаріїв урочистих мітингів до державних свят. – К.-Херсон: Просвіта, 2015. – С. 14-16.
Біля пам’ятного знаку на честь жертв Чорнобильської катастрофи виставляється звукопідсилююча апаратура. У запису звучить тематична музика
До участі у церемонії запрошуються: учнівська та студентська молодь, представники громадськості, ліквідатори Чорнобильської трагедії.
Ліворуч та праворуч від пам’ятного знаку у почесній варті стоять прапороносці (4 чол.), тримаючи Державні прапори з траурними стрічками.
Лунає фонограма траурного дзвону. Встановлено 5 мікрофонів. Біля мікрофонів читці в чорному. Стоять спиною до мікрофонів. Читаючи свої слова – по черзі повертаються до мікрофонів.
Читець 1: Чорнобиля гіркий полин
На серце ліг незримо й тяжко,
І пливе над землею дзвін
Із тихим стогоном протяжно.
Читець 2: То дзвонять дзвони не Хатині,
Де слід лишила свій війна,
Це стогнуть землі України,
Де мирний атом не мина.
Читець 3: Він впав смертельною росою
На рай дібров, на зелень трав,
Своєю чорною косою
Провів по розмаїттю барв.
Читець 4: І І попелом покрились села,
І згинуло усе живе,
Пропали усмішки веселі,
Замовкло птаство лісове.
Читець 5: Лиш на отруєній землі
Небачена розкрилась квітка –
Про допомогу крик німий,
Між попелом остання іскра.
Запала тиша…
Читці обертаються спиною
Ведуча: Весна… Найпрекрасніша пора року.
Пробуджується від сну природа, розплющує очі земля, усе оживає, зеленіє, розквітає.
П’янкі пахощі розносять абрикоси і вишні, милує око ніжно-рожевий цвіт яблуні.
Ведучий: Весна… Чорнобиль…
У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року, коли всі спали безтурботним сном, о першій годині 23 хвилини над IV реактором Чорнобильської атомної електростанції нічну пітьму розірвало велетенське полум’я.
Ведуча: Красне сонце вдивляється з неба,
Як чорнобильська плаче земля.
Радіацію зборкати треба,
Бо вона, як той ворон, кружля.
Ведучий: Мертва зона не зна, що робити,
Де і в кого пораду знайти,
Як себе і людей захистити
Від такої страшної біди...
Читець 3 стоїть біля середнього мікрофону.
Обертається на свій текст.
Читець 3: Чорнобильський вітер по душах мете,
Чорнобильський пил на роки опадає…
Годинник життя безупинно іде,
Лиш пам'ять, лиш пам'ять усе пам’ятає…
Ведучий: Шановні присутні! Сьогодні ми зібралися, щоб згадати найстрашнішу катастрофу ХХ-го століття – аварію на Чорнобильській АЕС та висловити свою безмірну вдячність героям нашої Батьківщини, які ціною свого життя захистили світ від небувалої біди.
Ведуча: Чорною плямою на нашій блакитній планеті стала Чорнобильська катастрофа.
30 років пройшло з тих пір, 30 років смертоносна пилюка з ядерної печі покриває білі хати, поля і ліси, 30 років цвітом скорботи і суму зацвітають Чорнобильські сади.
Читець 1: Мій біль, мій жаль, моя біда,
Моя ти пам'ять вічна.
Земля покинута й не та,
Отруєна й незвична.
Читець 5: Зелений край, колишній рай,
Краси шматки роздерті,
Отруйний дощ на чорний гай,
Тепер - це зона смерті!
Ведучий: У ліквідації аварії брали участь 600 000 людей: пожежники та медики, військовослужбовці та персонал станції – вони виконували свій обов’язок, ризикуючи своїм здоров’ям та життям.
Ведуча: Всі ті, хто першими вийшли на лінію вогню, ступили у вируюче полум’я, в смертельну радіацію не за наказом командира, а за велінням совісті.
Читець 2: Ті, що згоріли в огні
В перші хвилини двобою,
Землю прикрили собою,
Як наші діди на війні.
Читець 4: Не залишили свої пости,
Мужньо стояли на герці,
Пам’ятник їм вознести
Треба у кожному серці.
Ведучий: Схилимо голови перед героями і жертвами Чорнобильської катастрофи. Низький уклін! Вічна Вам пам'ять!
Ведуча: Хвилина мовчання. Звучить метроном
Ведучий: Проходять роки, та біль Чорнобильської катастрофи ніколи не зітреться з людської історії, не згасне у віках.
Читці повертаються до мікрофонів і виконують «Пісню про Чорнобиль» Наталії Май. Після виконання розходяться в різні сторони.
Ведуча: Мабуть в Україні немає жодного населеного пункту де б не було меморіалу, пам’ятника чи знаку, що засвідчує нашу пам'ять про
Чорнобильську трагедію. Це своєрідні дзвони, що нагадують нам про людський подвиг.
Ведучий: Запрошуємо присутніх покласти квіти до пам’ятного знаку жертвам Чорнобильської трагедії.
Звучить «Реквієм» Моцарта.
Починається церемонія покладання квітів.
Сценарій з доробку
Херсонського обласного Палацу культури
|
|
Коментарі
гарно
гарно
Додати коментар