Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Микола Братан. Знову експромти
Іван Немченко. Шлях на Снігурівку
Анатолій Анастасьєв. Борозенське - це з-під лемеша
Микола Каляка. Збуджені альманахом “Степ”
Іван Немченко. Світло надії
З Україною в серці
Голобородько Є.П. Безсмертні дзвони пам’яті // Вісник Таврійської фундації. Вип. 14. — К.–Херсон: Просвіта, 2018. — С. 253-259.
Безсмертні дзвони пам’яті
Так можна назвати нову книжку ученого-літерату­рознавця Павла Кіндратовича Параскевича «Статті, тези, есе, інтерв’ю», присвячену 100-річчю Херсонського державного університету.
П. Параскевич – виходець із селянської сім’ї, випускник Ужгородського державного університету (з відзнакою закінчив філологічний факультет); учитель, завуч школи; кандидат філологічних наук, доцент, завкафедри української літератури в Херсонському державному педагогічному інституті; відмінник народної освіти України; ветеран війни і праці; автор близько 290 друкованих праць, Почесний громадянин міста Херсона. Людина творча, активна, залюблена у свою справу, завжди готова до пошуку та співпраці.
Збагачує знання, поглиблює розуміння та оцінку літературного процесу на просторах Таврійського краю і ця праця про видатних діячів української літератури, чия творчість певною мірою пов’язана з Херсонщиною.
Досить широко розкрито «світло незгасної зорі» Олеся Гончара (його думки, уроки й заповіти; вислови про літературу і мистецтво; про Херсон і херсонців; про літературний простір його «Щоденників«; про зустрічі письменника зі студентами, викладачами; про час уже після О. Гончара та ін.). Представлено й іменний покажчик видатного українського майстра художнього слова, культурного і громадського діяча (народного депутата колишньої Верховного Ради СРСР від Херсонщини), який був залюблений у наш край і зазначав: «Думаю про Таврію – щораз світлішає на душі».
Цікавим є й матеріал про Олександра Довженка – письменника і кінорежисера, який місяцями жив серед будівельників Каховської ГЕС, майбутніх героїв своїх книг. Дізнаємося, що у своїх листах, записниках, щоденнику митець згадує про Каховку, Малу Каховку, Нову Каховку, Херсон, Берислав, Асканію-Нову, Каланчак, Козацьке, Брилівку, Сиваш, Скадовськ, Генічеськ, Любимівку, Олешки і багато інших населених пунктів Херсонщини, про свою роботу тут над «Поемою про море» тощо.
Із задоволенням читаєш статті та есе про Яра Славутича, про його вірші, цикли поезій, в яких він згадує Київ, Харків, Полтаву, рідні херсонські степи, або ж веде мову про засоби художньої образності його творів.
Ґрунтовно й проникливо автор книги пише про земляка М. Чернявського – відомого українського прозаїка, поета, перекладача, літературного критика, сучасника І. Франка, Лесі Українки, М. Коцюбинського, Б. Грінченка, про їх творчі зв’язки.
З любов’ю і болем автор збірника веде мову про коротке, але мужнє життя, про талановиті тексти ще одного нашого земляка Є. Фоміна – автора десятків поетичних збірок, майстерних мініатюр, імпровізацій і ряду епічних і ліро-епічних поем. Підкреслюється широка тематика та мовне багатство його творів (образні деталі, новаторські пошуки, поетичні ходи, співвідношення дійсних фактів та ін.).
Не оминув автор зразків української історико-біографічної прози, зокрема книжок про Лесю Українку з доробку А. Костенка («Співачка досвітніх вогнів», «Леся Українка»), М. Олійника («Дочка Прометея», «Леся»).
З глибоким знанням справи представлено багатогранний талант Павла Тичини як поета, філолога, що збагачував мову своєю творчістю художника, композитора, хорового диригента, хормейстера, який знав 20 мов, якому десятки співців присвячували свої вірші. Основні теми в його доробку — Людина, Природа, Світ, Україна. Це справжній народній поет, який мав право говорити вустами народу, від імені народу.
Широкою шаною пронизані сторінки про великого працелюба і життєлюба М. Рильського – вченого-академіка, майстерного перекладача (твори 120 авторів із 13 мов складають чверть мільйона поетичних рядків та ще й прози), невтомного працівника літератури, про якого О. Гончар писав, що він і сам був ніби Інститутом невтомної мислі, мудрості, ерудиції і вражав усіх багатогранністю своїх наукових інтересів. У роботі підкреслюється традиційність і новаторство в його творах, провідними мотивами яких є Праця, Людина, Мистецтво, Природа, Краса, Творчість. Подорожуючи, М. Рильський бував і на Херсонщині, шо поетично відображено в циклі «Подорож».
Неодноразово бував у наших краях і невтомний творець усмішок – Остап Вишня, тексти якого проникали в саму гущу народного читача не тільки українського, а й зарубіжного, як зазначає автор книги. Дійсно, поява нової гуморески на сторінках періодики була своєрідним святом для шанувальників його таланту. Митець нещадно висміював недоліки в особистому та суспільному житті. Тому цілком переконливо автор есе доводить, що слово Остапа Вишні й сьогодні, і в майбутньому буде звучати на наших торжествах.
Поглиблюєш свої знання життя, творчості рідного краю, читаючи статті «Юрій Яновський і Херсонщина», «Лицар літератури», «Співець народного подвигу». Наводяться досить виразні уривки текстів, в яких звучить гімн, хвала працьовитим рукам, єднанню сердець, красі і силі рідного слова. Влучно характеризується низка романів визначного письменника (зокрема «Вершники»), п’єс, оповідань, новел, нарисів. Майстер поетичної прози, він був вимогливим до себе і чуйним до творчої молоді. Певна річ, творчість Ю. Яновського житиме вічно.
Зворушливо подано відомості про нашого поета-пісняра А. Малишка («І на тім рушникові...») – автора й лібрето до опер, і статей, і перекладів, відомого громадського діяча, редактора журналу. Цілком слушно М. Рильський зауважував, що «пісня його живе в народі, як народ живе в його душі». Автор книги, учений-педагог увиразнює думку, що поруч із образами Вітчизни (А. Малишко – учасник війни), матері, людей праці, поет звертається і до образу вчителя і до своїх літературних наставників. Наводяться незаперечні слова Д. Павличка, який вважав, що «Малишкова поезія безперечно належить до розряду найбільших духовних цінностей, придбаних нашим народом у ХХ столітті».
Професійно вибудувано матеріал про Д. Білоуса, відомого своїми численними і неповторними творчими виступами перед слухачами і читачами, лірика і гумориста, сатирика і памфлетиста, філософа і педагога, автора збірок поезії про Україну, мову і народ, рідну природу. Читач зустріне тут і розповідь про роботу Д. Білоуса з творчою молоддю (керував кабінетом молодого автора при СПУ та літстудією при видавництві «Молодь»). І про зустріч зі студентами в Херсонському педінституті. І в цілому про велич поета і перекладача, педагога і вченого, мовознавця, почесного академіка, редактора і журналіста, справжнього захисника Слова рідної і всіх мов.
Однією з основних тем сучасної літератури, стверджує автор книжки, є тема пам’яті людської. Тема війни, проблема пам’яті – явище багатомірне і різнобічне. Йдеться про багатонаціональну художню літературу, документалістику, дослідження (К. Симонов, Ф. Абрамов, О. Чаковський, Ю. Бондарєв, О. Гончар, М. Стельмах, А. Адамович, В. Биков, Ч. Айтматов, Л. Первомайський, Г. Тютюнник, П. 3агребельний, В. Земляк, Ю. Збанацький, Є. Гуцало, О. Дмитренко, Д. Лихачов і багато інших).
Розширює та поглиблює знання читачів про літе­ра­тур­ну та наукову творчість співвітчизників змістовна інформація про діяльність у цій сфері М. Руденка – Героя України, лауреата Національної премії ім. Т. Шевченка, який, крім поезій, писав і прозу – роман, повісті, драму та ряд наукових праць економічного, філософського та космологічного характеру.
Багата на відомості та глибокі думки і стаття про П. Загребельного – дивовижного літературного митця, якого вирізняє надзвичайний діапазон поглядів на світ, про якого сказано немало високих слів, скажімо, що це «одна з найавторитетніших наших констант» (М. Слабошпицький), «великий духовний материк інтелектуальний» (В. Дончик), «письменник-новатор, шукач, експериментатор» (П. Параскевич).
Уміло узагальнюючи літературну творчість великого українського письменника-людинолюба, Героя України, лауреата різних літературних премій, автор книги повідомляє нам, що за більше 50 років праці в літературі П. Загребельний написав понад 30 романів, десяток повістей, збірки звичайних, неймовірних і навіть африканських оповідань, низку статей нарисів, рецензій, есе, п’єс, сценаріїв, за якими зняті художні фільми. Підкреслюється також слушна думка письменника про користь читання, його домашню бібліотеку, редагування газет, журналів, у тому числі й із різних країн.
З гордістю переживаємо факт участі письменника-ерудита в нараді молодої обдарованої молоді на Херсонщині (1950 р.) та подорожування нашими степами.
Відводяться сторінки й І. Багряному, першому лауреатові Національної премії ім. Т. Шевченка серед письменників із діаспори, про якого П. Мовчан сказав: «Подиву гідна ця постать, що явила світові не лише свої політичні і філософські праці, а й високу поезію і високу прозу».
Високу оцінку з деякими практичними зауваженнями надає автор «важливим книгам полтавського автора» – доктора філологічних наук, ученого-мовознавця, літературознавця, публіциста і громадського діяча М. Степаненка, ректора Полтавського Національного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка – «Літе­ратурно-мистецька Полтавщина» і «Літературні, літе­ра­турно-мистецькі премії в Україні».
Доречно відзначити, що автор книги, враженнями про яку ми ділимось, розділяє думку Ліни Костенко, яка говорить, що «ще не було епохи для поетів, але були поети для епох», згадуючи творчість В. Симоненка, який прожив усього 28 років. Сам про себе співець писав: «Щось у мене було і від діда Тараса і від прадіда Сковороди». Частина поезій В. Симоненка покладена на музику.
Творив він також і казки для дітей, і сатиричні, й іронічні цикли, новели. Теж приємно відзначити, що одним із лауреатів премії ім. В. Симоненка став наш земляк В. Жураківський.
Відновлюємо в пам’яті і те, що на Херсонщині бував і відомий поет В. Забаштанський – лауреат кількох літературних премій. Зустрічався зі студентами педін­сти­туту, місцевими митцями та трударями, про що згадував у своїх творах. Перекладав вірші і повісті, писав балади. Сліпий і безрукий, мужній і нескорений, він указав багатьом зрячим місце в житті, підтримав «свічечкою свого слова» і поетичним талантом.
Належне місце в книзі посідає есе «Сміху боїться навіть той, хто вже нічого не боїться», присвячене доробку П. Глазового – патріарха, гетьмана українського гумору, неперевершеного творця «Сміхології». Він автор десятків поетичних книг, відомих за межами України, багатьох соковитих розмаїтих усмішок, поем, байок, текстів для дітей.
Вмотивовано також і твердження про безсмертя В. Івасюка, який, за визначенням Н. Яремчука, жив у чотирьох вимірах – Поет, Композитор, Художник, Людина. Він був одержимий піснею. Звучать пісні В. Івасюка на планеті в конкурсах, фестивалях та багатьох інших культурних заходах. До речі, мати його була родом із Херсонщини.
Неабиякий інтерес викликає оповідь про великого митця В. Лопату. Це відомий письменник, заслужений художник, Народний художник України, лауреат міжнародної премії з екслібрису (Англія), лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка, лауреат першої премії Промінвестбанку України, почесний громадянин міст Вінніпега та Брандона (Канада), лауреат премії ім. О. Гончара. Читаємо про те, що В. Лопата – один із творців і автор оформлення нашої державної грошової одиниці – гривні. Книжки його цікаві і змістом і власним оформленням. Його творчий доробок складає понад 700 високохудожніх робіт (графіка, живопис, гравюри, картини, портрети, ілюстрації тощо), частина яких зберігається в музеях світу.
Жанр інтерв’ю представлений бесідою автора збірника з членом Спілки письменників України, лауреатом літературних премій імені Василя Мисика та імені Яра Славутича херсонцем М. Василенком. Сутнісні запитання та щирі, вивірені життям відповіді розкривають життєтворчий шлях поета, прозаїка, публіциста.
З філософською мудрістю і ліризмом подано матеріал про М. Вінграновського. Поет, актор, кінорежисер, прозаїк із космічним осягненням, як зауважує автор, України, Всесвіту і себе в Україні. Творчість його багатопроблемна, багатотематична і багатожанрова (вірш, поема, пісня, прелюдія, етюд, елегія, цикл або вінок сонетів, станси, ода...). Він чарівник слова і художньої образності. Його твори перекладені англійською, італійською, іспанською, португальською, російською та іншими мовами.
Завершується збірник красномовними світлинами про різнобічну діяльність його автора – відомого літературознавця, талановитого педагога, ветерана війни та праці Павла Кіндратовича Параскевича.
Сердечна вдячність йому та низький уклін за таку вагому, важливу і цікаву книгу «Статті, тези, есе, інтерв’ю», видану в 2017 році на честь 100-річчя Херсонського державного університету.

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 124 книг;
1,627 статей;
383 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (10)