Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Микола Кабаків. Переяславська угода 1654 року
Василь Мелещенко. Мiй малюнок
Сонце на рушнику
Вісник Таврійської Фундації. Випуск 9
Микола Братан. Семенівське шосе
Анатолій Суганяк. Атом любові
Немченко І. З когорти пропагандистів рідної культури: Лідія Ремішевська // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори): Літературно-науковий збірник. Випуск 9. — К.–Херсон: Просвіта, 2013. — С. 322-328.
З когорти пропагандистів рідної культури
Лідія Ремішевська
Я встану з попелу і попіл оберну
У фарби, в музику, в кристали і корали...

(Іван Дніпровський, “Хай покладуть мене в труну так звану…”)

Щонайперша асоціація, коли згадуєш цю людину, — посмішка. Тепла, приязна, відкрита. З посмішкою Лідія Калістратівна Ремішевська входила до шкільних класів і вузівських навчальних аудиторій, до бібліотечних читальних зал і до театру. Певно, багатьом, хто її знав, ця непересічна жінка запам’яталась життєрадісною й дотепною, цілеспрямованою й розважливою людиною.
У травні 2013 року Лідія Калістратівна залишила наш світ, відійшовши за межу, але не забудуться її добрі діла, її сонценосна натура. Життєпис цієї чудової людини вміщується у невеличкій архівній папці [1], а прах знайшов свій довічний притулок у сміхотворчому місті Одесі. І коли згадуємо її — нашого вчителя і колегу, мимоволі спливають рядки з херсонського поета Івана Дніпровського:

Ні, я не вмру і мислити не перестану
Ні в смертний час, ні в роках, ні в віках...
У райдузі, в листку, у корені, в ріллі
Я буду жить… [2, с.46].

Народилась Лідія Калістратівна Ремішевська 10 травня 1923 року в селі Григорівці Чаплинського району Херсонської області в родині селянина. В 1937 році успішно закінчила місцеву семирічку і тоді ж продовжила навчання в Чаплинській середній школі. У 1939 році діяльна й енергійна дівчина вступила до комсомолу. Закінчивши 1940 року Чаплинську десятирічку, вона вступила на перший курс російського відділення мовно-літературного факультету Лубенського педінституту Полтавської області. Але навчання обірвала війна.
Після звільнення Херсона від німецьких окупантів Лідія Ремішевська продовжувала навчання на другому курсі російського відділення мовно-літературного факультету Херсонського педінституту імені Н.К.Крупської.
У 1945 році вона вступила на третій курс українського відділення філологічного факультету Одеського державного університету. Закінчила цей вуз Лідія Ремішевська у грудні 1947 року, здобувши спеціальність “Українська мова і література”. Заочно вона закінчила третій курс інституту іноземних мов, де вивчала англійську.
Потім життєві дороги занесли Лідію Ремішевську в Галичину. З 23 січня 1948 р. по 12 лютого 1949 р. вона працювала викладачем російської мови та літератури у місті Станіславові (нині Івано-Франківськ) — у 8-10 класах середньої школи №2.
У 1948 році у родині Лідії Калістратівни Ремішевської та Леоніда Антоновича Михайлівського народилася донечка Людмила.
1949 року чоловік Лідії Калістратівни Леонід Антонович Михайлівський був обраний до Ширяївського нарсуду на Одещині, тож сім’я переїхала в Ширяєве. З 12 серпня 1949 р. по 25 серпня 1952 р. Л.Ремішевська працювала викладачем англійської мови у 3-7 класах місцевої школи. За сумісництвом вона викладала українську мову і літературу в 5-10 класах Ширяївської вечірньої школи.
З 1952 року сім’я Лідії Калістратівни переїжджає в Херсон. З 15 серпня 1952 р. по 25 серпня 1963 р. Л.Ремішевська працювала викладачем української мови та літератури у 5-10 класах та викладачем англійської мови у 5-8 класах Херсонської середньої школи №7. Із серпня 1963 року викладала українську мову та літературу у 8-11 класах СШ № 30 м. Херсона.
За період педагогічної роботи Лідія Калістратівна мала багато подяк у трудовій книзі, неодноразово нагороджувалась грамотами Міністерства освіти, обласного та міського відділів освіти, обкому профспілки за учбово-виховну, методичну (керувала секцією вчителів української мови та літератури міста Херсона), профспілкову роботу. Була нагороджена значком “Переможець соціалістичного змагання”, медаллю “Ветеран праці”, багатьма грамотами.
Багато років Л.Ремішевська працювала головою місцевого комітету шкіл, членом президії міськкому та обкому спілки вчителів, громадським інспектором міського та обласного відділів народної освіти, секретарем академії любителів товариства “Супутник”, керувала лекторською групою. Вона закінчила з відзнакою вечірній університет марксизму-ленінізму у Херсоні.
Л.Ремішевська тривалий час очолювала вузівську газету “Радянський педагог”, керувала редколегією факультетської газети “Філолог”.
Як свідчить “Витяг з наказу № 52 по Херсонському педінституту від 11 листопада 1965 року”, починаючи з 23 жовтня 1965 року, Л.Ремішевська працювала викладачем кафедри української літератури та методики викладання української літератури і стала невід’ємною її частинкою.
Як відзначено в одній з характеристик-рекомендацій, затвердженій 18 квітня 1969 року (за підписом ректора П.Богданова, секретаря парткому Є.Пєтухова, голови місцевкому інституту С.Москевичева та завкафедри української літератури М.Федірко), Л.Ремішевська за період роботи в інституті показала себе теоретично та методично грамотним, вимогливим викладачем. До виконання своїх службових обов’язків вона завжди ставилася чесно та добросовісно. І ще декілька штрихів:
“Общественные поручения выполняет аккуратно и своевременно.
Лично дисциплинирована, пользуется авторитетом среди студентов и товарищей по работе” [1, арк.12].
Подібних оцінок щоденної праці, що кажучи словами М.Рильського — “в творчість перейшла” [3, с.136], можемо знайти в багатьох відгуках про діяльність Лідії Калістратівни.
Від 28 квітня 1975 Л.Ремішевська обіймала посаду старшого викладача кафедри української літератури. Цілі покоління студентів надовго пам’ятали її насичені й цікаві лекції з теорії та історії літератури, пересипані іскрометними дотепами, рідкісними відомостями, міжпредметними паралелями. Адже свої літературознавчі заняття Лідія Калістратівна уміла збагачувати й урізноманітнювати матеріалами з царини музики, живопису, кіно, театру. Вимогливість до студентів у ній поєднувалась із чуйністю й повагою до них.
Навіть у пенсійному віці Лідія Калістратівна ще довго викладала на кафедрі української літератури за сумісництвом — до 31 серпня 1998 року. У 2000-х роках працювала коректором відділення екстернату і магістратури ХДУ — до жовтня 2005 року.
Л.Ремішевська традиційно брала участь у Міжнародних, усеукраїнських, регіональних, обласних, міжвузівських наукових конференціях. Вона опублікувала чимало наукових та науково-методичних розвідок: “Михайло Старицький і Леся Українка” (у збірнику “Українська драматургія і театр в сім’ї братніх культур”; Кіровоград, 1982); “Леся Українка і театр корифеїв” (у збірнику “100-річчя українського театру корифеїв”; Одеса-Кіровоград, 1982), “До питання про характеротворення в новелі О.Кобилянської “Некультурна” (у збірнику “Творчість О.Кобилянської у контексті української та світової літератури”; Чернівці, 1988), “Сатира Б.Грінченка” (у збірнику “Борис Грінченко”; Ворошиловград, 1988), “Оксана Петрусенко і Херсонський театр” (“Культура Херсонщини”; Херсон, 1991); “Дніпрова Чайка і Микола Лисенко” (у збірнику “Дніпрова Чайка і розвиток української культури”; Херсон, 1991), “Тема Кавказу в творчості Лермонтова і Шевченка” (у збірнику “З Україною в серці”; Херсон, 1996) та ін.
Свого часу Л.Ремішевська склала на “відмінно” кандидатські іспити з історії української літератури, англійської мови, діалектичного та історичного матеріалізму й обрала тему своєї дисертації “Леся Українка та її роль у розвитку української літератури кінця ХІХ — початку ХХ ст.”. На жаль, обставини склалися таким чином, що це дослідження так і залишилось незахищеним. Але любов до Лесі Українки та її доробку Лідія Калістратівна пронесла через усе своє життя. Вона могла годинами розповідати про родовід геніальної поетеси, про її оточення, про складні долі представників династії Драгоманових-Косачів у ХХ столітті, розкиданих по всьому світу. Такими ж глибокими й усебічними були знання Лідії Калістратівни про Т.Шевченка, І.Франка, М.Коцюбинського, В.Стефаника та багатьох інших майстрів слова.
Л.Ремішевська захоплювалась українською та російською класикою. Полюбляла читати тексти в оригіналі англійською, німецькою, польською. Особливою пристрастю Лідії Калістратівни були енциклопедії, словники, довідники, з яких вона постійно черпала необхідні відомості. До останніх літ свого життя Л.Ремішевська залишалась постійною відвідувачкою читальних зал бібліотек, намагалась не пропустити літературних і наукових новинок.
Протягом десятиліть Л.Ремішевська дбала про належний рівень художньої самодіяльності на факультеті, була ініціатором та організатором літературно-мистецьких вечорів, режисером постановок студентських вистав за творчістю письменників-класиків, зокрема Лесі Українки (драма-феєрія “Лісова пісня” та ін.). Наприклад, згідно з наказом № 153 по Херсонському педінституту від 8 квітня 1970 року за підписом ректора П.Богданова, Лідії Калістратівні видано грошову премію “за активну участь в організації художньої самодіяльності факультету” [1, aрк.17]. За кожним таким штрихом — неабиякі обшири виконаної роботи. І завжди — на совість, за велінням душі.
Нині часто згадуємо роки демократизації і гласності, коли відбувалася переоцінка радянських стереотипів. Л.Ремішевська брала активну участь у діяльності Товариства української мови (пізніше трансформованого у Всеукраїнське Товариство “Просвіта” імені Тараса Шевченка), у громадсько-політичних, літературно-мистецьких та наукових акціях, пов’язаних з відродженням української державності, національної самосвідомості українців. Її можна було часто побачити в клубі “Спадщина”, у фольклорно-етнографічному музеї “Берегиня” як учасницю диспутів і дискусій. Успішно проводилися засідання літературної студії “Дивосвіт”, якою керувала Л.Ремішевська.
Під крилом Лідії Калістратівни зростали цілі покоління обдарованих учнів, що стали чудовими учителями, письменниками, журналістами. Досить назвати Олесю Євгенівну Кузьменко (Хлань), яка неодноразово перемагала на вчительських конкурсах — як на місцевому, так і всеукраїнському рівні, а ще стала відомою письменницею — авторкою поетичних книг “Біла птаха” (1999), “Симфонія душі” (2002), “Білий вальс” (2005), “Жити заново” (2011).
Л.Ремішевська була серед засновників відомої херсонської міської благодійної організації — Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори) від Фонду Яра Славутича (Канада), що й нині успішно функціонує в нашому краї, займаючись доброчинною діяльністю.
Важко уявити, що серед учасників літературно-мисте-цьких імпрез із яскравим національним забарвленням, які час від часу відбуваються в Херсоні, більше не побачимо невтомної й одержимої пропагандистки рідної культури Лідії Калістратівни Ремішевської. Але її слушні поради й настанови, численні напучування в даній царині, певно ж, згодяться наступникам і продовжувачам цієї справи.
Оскільки мені протягом десятиліть доводилось виконувати функції кафедрального піїти, то зібралось чимало присвят, дружніх шаржів, епіграм, адресованих Лідії Калістратівні. Ось деякі з них.

Монолог Л.К. Ремішевської

Теоріє! Тебе я так кохаю
Неначе дорогу людину.
Бо ти мене так воздвижаєш,
Як астрономія, колись, Тичину.

Лідії Калістратівні

О повелителько сонетів та октав!
Геть прожени думки сумні –
Той ранок, що сьогодні встав,
День ангела Твого приніс.
Хай будуть дні твої ясні,
Усмішкою їх зустрічай.
І хоч на скроні пада сніг,
Завзяттям молодим палай!

Лідії Ремішевській

Прийміть од перелесників філфаку
І кафедральних мавок чорнобрових
Глибоку, найсердечніше подяку
За Ваше серце, зіткане з любові.

Л.К. Ремішевській

Зацвіла зелентравнем весна –
Вам день ангела зичить вона.
Хай весіння медовая повінь
Ваше серце до краю заповнить,
Принесе Вам щасливої долі,
Віджене всі образи та болі,
Набажає здоров’я міцного
І завзяття додасть молодого.
Вашу тиху затишну оселю
Зозулиним куванням заселить,
Щоб життя Ваше квітами квітло
І всіх нас зігрівало привітно.

Л.Ремішевській

Нехай медові квіти травня
Несуть Вам ніжні аромати.
Хай дружба давня і недавня
Вам буде радість дарувати.
Добра Вам в будні та у свята,
Удачі в кожнім починанні.
Хай Вам щодня вітри й вітрята
Освідчуються у коханні.

Л.К. Ремішевській

Хай зорі юності чарівні
Плетуть сузір’я в Вашім серці.
Хай сивину весна-царівна
Долає в переможнім герці.
Нехай пташині серенади
Дарують ніжність Вам крилату.
Хай кожен день несе відраду
У Вашу душу й Вашу хату.

Часто у минулі роки, зустрічаючи випускників нашого вузу, я чув традиційні запитання: “Як там Лідія Калістратівна? Чим займається? Як поживає?” І я відповідав: “Така ж, як і була. Бадьора й емоційна, діяльна й енергійна, гостра на слово. Все завжди встигає зробити. На відміну від нас, молодших колег”.
Отаким осяйним маяком, символом життєздатності, світла і любові до людей залишиться вона в нашій пам’яті. Непересічна. Непередбачувана. Незабутня.

Література
1. Архів Херсонського державного університету. — Ф.№ 469. — Оп.11. — Спр.1617.
2. Дніпровський Іван. Яблуневий полон: Вибрані твори / Іван Дніпровський. — К.: Дніпро, 1985. — 359 с.
3. Рильський М. Зібрання творів: У 20 т. / Максим Рильський. — К.: Наукова думка, 1984. — Т.4. — 423 с.

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 125 книг;
1,628 статей;
383 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (10)