Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Анатолій Анастасьєв. Подорожник
Микола Братан. Голодна кров
Микола Братан. Шоста заповідь
Леонід Куліш. Зізнання
Вісник Таврійської фундації. Випуск 12
Микола Василенко. Лаодика - царица Селевкидии
Немченко І.В. Із циклу «Король українських сердець» // Немченко І.В. Шлях на Снігурівку: Вірші. Драматичні поеми. — Київ-Херсон: Просвіта, 2014. — С. 102-110. — Зміст: 1. Відкриття України (принц Вільгельм у Ворохті); 2. Августійше дитя; 3. Вишиваний на Півдні; 4. Пісня про командира славного Василя Вишиваного; 5. Монолог Василя Вишиваного-Габсбурга; 6. Віденська збірка; 7. Українці згадують Вишиваного: (славень); 8. У галереї безсмертних: (Замість епілогу).
Із циклу «КОРОЛЬ УКРАЇНСЬКИХ СЕРДЕЦЬ»
Пам’яті поета і вояка
Василя Вишиваного
(Вільгельма фон Габсбурга)

1

Відкриття України
(принц Вільгельм у Ворохті)


Які чудові ці сині гори!
Які співучі гінкі смереки!
Плетуть із вітром свої узори
Біляві хмари — близькі й далекі.

А мова... Боже, яка барвиста!
Криштальна, чиста, немов джерельце.
Неначе пісня палка й огниста
Проймає душу, бентежить серце.

А кажуть, ніби гуцули дикі...
А кажуть, ніби вкраїнці — хами...
І примітивні, і без’язикі,
А злющі-злющі аж до нестями...

Та ні! Не вірю! Я інше бачу...
У цих намовах — ні крихти правди.
Я чую серцем своїм гарячим,
Що світ гуцулів такий принадний.

Які гостинні ці милі люди,
Які шляхетні їх поривання...
З очей у мене зійшла полуда.
Буть між гуцулів — це раювання!

От тільки видне тавро печалі
На їх натхненних і гордих ликах.
В очах блискучих, як лезо шаблі,
Жага до волі кипить велика.

Хотів би поруч у бій із ними
Іти за правду і за свободу.
Ясна Вкраїно! З дітьми твоїми
Пройду крізь бурю, вогонь і воду!






2

Августійше дитя

«І що ти надумав, немудрий сину?
Чи, може, то хлопоманські жарти?»
А принц поривається в Україну,
До тих сердець, що горять, як ватра.

«Вільгельме любий!.. Повір, дитино,
Що ті українці — раби безликі».
А принц поривається в Україну,
В широкі села й міста великі.

«Вивчаєш мову їх солов’їну?..
А де ж твій гонор? Де погорда?!
Ти ж королем прийдеш в Україну,
Як переможем московські орди.

Вкраїнки хороші лише як рабині.
Вкраїнці — народ бездержавно-нікчемний...»
А принц поривається в Україну,
Де в кожнім погляді клич суремний.

«Та схаменися! Ти ж наша кровина!
За що полюбив інородців поганих?!..»
А принц поспішає в Україну,
Щоб Василем стати Вишиваним.




3

Вишиваний на Півдні
…Я не думаю робити
жодної австрійської політики,
тільки чисто національну
Василь Вишиваний

Бачила Одеса архикнязя…
Миколаїв… Браві Копані…
Лунко й чітко чулися накази.
Не змовкали ріднії пісні.
Чула Киселівка спів стрілецький,
І Музиківка підспівувала їм,
Бо були то вої не німецькі,
Не австрійські, а свої-свої.
Чорнобаївці аж усміхались,
Чуючи те «Ой, видно село…».
До Херсона вояки рушали,
Щоби українство ожило.
Там у презвичайному вагоні
Пан Василь покривджених приймав…
Де? На нашій станції, в Херсоні…
Так мов більше й клопотів не мав.
Кайзерівці, як вовки прелюті,
Рискали й хапали добрий люд.
Вишиваний так міг провернути,
Що звільняли в’язнів тих із пут.
Наче янгол, розгорнувши крила,
Українців рятував від страт.
Через те доносами вихрила
Підлих душ нікчемна машкара.
…Відізвали Василя подалі
За вкраїнсько-лицарський запал…
Та херсонці довго пам’ятали
Вишиваного патріотичний шал.




4

Пісня про командира славного Василя Вишиваного

Що то за козак,
Що мов ясен цвіт?
Що то за юнак —
Легінь на весь світ?
У стрільців питай,
Що то за козак.
У стрільців питай,
Що то за юнак.

Це пан отаман!
Батько наш Василь!
Стрільчиків прийма
Радо звідусіль.
За Вкраїну він
Всіх до бою зве.
Чути скрізь, мов дзвін,
Слово громове:

«Гей, стрільці мої
Славні січові!
Ріднії краї
В ранах і крові.
Лицарі ясні!
Воля — над усе!
Отній стороні
Щастя принесем!»

Ой, гули бої
Та й по всіх фронтах.
Ой, гули бої
Та й по всіх шляхах.
Не один стрілець
Падав у житах.
Не один стрілець
Злинув у піснях...

Де ж ваш отаман,
Що мов ясен цвіт?
Де ж ваш отаман
Легінь на весь світ?
Гине-пропада
У тяжкім ярмі.
Гине-пропада
У сирій тюрмі.

Брате січовий,
Станьмо як граніт —
Нас зове у бій
Батьків заповіт.
Буде рідний край
Вільним, наче птах!
Сміло підіймай
Синьо-жовтий стяг!





5

Монолог Василя Вишиваного-Габсбурга

1948 рік. Серпень.
Тюремна лікарня в Києві

О синьо-жовта квітко України,
Чужа для тих, що вміють гнути спини,
І люба тим, що лицарями духу
Підводяться з руїни і розрухи.

Ти процвіти над світом у величчі,
Щоб він не знавіснів, не збільшовичивсь.
Стань оберегом для добра та ладу
І квітни крізь століттів міріади…

Я помираю в Києві. Однині
Залишусь я навіки в Україні,
На тій землі, яку благословляю,
Хоч тут мене в могилу заганяють.

Моя нерідна українська мово,
В душі ти дзвониш стигло-колосково.
Люблю тебе і не здолати кату
Любов мою пречисту і крилату.

Я помираю в Києві святому
Удалині від батьківського дому,
Та знаю, прийме прах мій Україна,
Як мати свою рідную дитину.

Тобі, прадавній краю придніпровий,
Віддать життя я здавна був готовий.
Тобою снив, як мрією ясною
Над Адріатики голубизною,

У Відні, серед габсбурзьких пенатів,
На полонині, в Західних Карпатах,
І у Парижі, променем залитім,
І в Лондоні, туманами повитім.

Я помираю в київській в’язниці
І згадую стрільців одважні лиця.
О скільки їх, нескорених і гнівних,
Загинуло у сталінських катівнях!

Вояцькі наші рейди-перегони
Від Львова аж до білого Херсона
Не позабудуться, легендами озвуться,
В устах нащадків у пісні сплетуться.

Пливуть крізь час державників фігури —
Грушевського, Кедровського, Петлюри…
Я бачу лик Євгена Коновальця…
Не раз-бо побували ми в бувальцях!

Я помираю в київській темниці
Із вірою, що мрія ще здійсниться —
І стане край Шевченка непоборний
У силі, незалежний і соборний.
Австро-угорські й українські зорі
Провадили мене в життєвім морі.
Я помираю в Києві… Прощайте…
День волі, українці, наближайте!..





6

Віденська збірка

Десятиліть хода невпинна.
Багато Відень забуває,
Та книгу про минущі днини
Дунай і досі наслухає.

Відлунює в сторінці кожній
Чуття любові непогасне.
Лицарські герці переможні
З колишнього ідуть в сучасність.

Вірлиний крик так чітко чути
І вітровіння полонини,
Стрілецькі строї незабуті
І гуки «Слава-а!» по долині.

Давно забрала домовина
Нащадка Габсбургів величних,
Та книга про минущі днини
Прямує з автором у вічність.





7

Українці згадують Вишиваного
(славень)

Від широких ланів
Лине пісня чаїна —
Прославляє синів
Незалежна Вкраїна.

Спогадала вона
Волі легіонерів —
І Мазепу, й Махна,
І Петлюру, й Бандеру...

Вишиваний Василь —
З ними в лицарській лаві,
Що зрина крізь часи
У величчі і славі.

Лине клич, як колись,
Від Дніпра до Дунаю:
«Послужімо, орли,
Українському краю!»

Кличе лицар Василь
До єднання і згоди,
Щоб у сяйві краси
Квітла воля народу...

Попід вільну блакить
Лине спів полум’яний:
Україну любіть,
Як любив Вишиваний!




8
У галереї безсмертних
(Замість епілогу)

Завідуючій Херсонським обласним
літературним музеєм Олені Марущак

Господарка «Блакитної вітальні»
Запрошує шанованих гостей
На вечори лірично-музикальні,
Де слава Таврії мистецької цвіте.

У стінах цих співа псалми величні
Нескорена Чернявського душа,
Тут до краси Дніпрова Чайка кличе,
Тут усмішка Миколи Куліша.

Заходьте на гостину до Грінченка,
До незабутнього Марковича Дмитра,
І до привітного Конощенка-Грабенка,
Щоб геть відлинули і сум ваш, і хандра.

Тут Русови — Софія з Олександром —
Свічу запалюють, що темряву скоря.
Тут Лавренів розкаже вам про мандри,
Про бурі й штормовиння на морях.

Ілько Борщак у вічі вам погляне:
Чи по Мазепі маєте ви щем?
Тут принц австрійський перед вами стане
Поетом Вишиваним Василем:

«До збруї! До збруї, стрільці!
Велика Вкраїна повстане,
І в купелі крові воскреснуть мерці,
І радість до краю загляне.

До збруї! До збруї, стрільці!
І рідну країну спасайте!
Повстаньте як вірні козацькі сини,
Героями в хату вертайте!»

Тут зазвучать врочисто-незрівнянно
Слова Кедровського, Довженка і Божка,
І Фоміна, й Дніпровського Івана…
Тут пам’яті не спиниться ріка.

Заходьте ж, гості, будьте, як удома,
Прилиньте до богеми острівця
І не здолає вас нудьга й утома —
Палають тут негаснучі серця.




Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 121 книг;
1,513 статей;
345 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (8)