Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Олексюк О.В. Поетика творів Миколи Братана
Іван Немченко. Квітка України
Микола Братан. Відчахнута віть
Микола Братан. Семенівське шосе
Микола Братан. День святого Миколая
Коваль-Галущенко В.Ф. Вибір; «Як я люблю іти по бездоріжжі...»; «Яка біда, що у суспільстві нашім...» // Вісник Таврійської фундації. Вип. 14. — К.–Херсон: Просвіта, 2018. — С. 213-215.
Вибір; «Як я люблю іти по бездоріжжі...»; «Яка біда, що у суспільстві нашім...»
вірші

Вибір



За стрімким життям, за незгодами
Ми стаєм усі скороходами,
Забуваємо про призначення,
Про своє з душею побачення.

І в чужі світи ми мандруємо,
А вряди-годи помилуємось
Тим, що маємо, що затаєно,
Що уперше враз відкриваємо.

І та щастя мить – Аріадни нить,
Спомин, що в серцях озивається.
Гіркота одна… І любов мина,
І вода в ріці не спиняється.

Доки ми живі, доти й віримо,
Що настане час оздоровлення,
Але вже давно перевірено,
Що усі верхи посоромлені.

Тож причина вся у тобі й мені:
Треба мати замість чванливості,
Цвіт добра й тепла, щоб любов цвіла.
Отоді життя в повній стиглості.

Треба разом нам об’єднатися,
З вірним вибором запізнатися
І, турбуючись про відродження,
Стати автором щастенародження.




* * *




Як я люблю іти по бездоріжжі
По схилу річки в чебрецевім цвіті,
Де деревій, ромашки ніжні-ніжні,
Де у ярках маслина й глід у вітті,
Де хом’ячки стоять, як скіфські баби,
Що й сам у подиві між ними став би,
Де ниви зеленіють доокола,
А ген знімає одяг свій гадюка…
Здається, світ весь тишу слуха,
Оті лелеки, і оті тополі,
Величні монолітні каменюки,
Порослі мохом, у часу в полоні.
Вся їх краса – як на долоні.
А вище в полі височить курган.
Як пам’ять про минуле і величне.
Змішались почуття якісь незвичні –
Ступала рідко тут людська нога.
Тут кожна квітка попелюшкою була,
А потім заясніла, мов царівна.
Тут стільки трепету і щирого тепла.
Дитинства казка тут чарівна.
Та залишити знов її я мушу.
В задумі йду і квіти гріють душу.


* * *




Яка біда, що у суспільстві нашім
Жалом змії просунулася підлість.
Вона росте, людську ламає гідність,
Бажає в краї неухильно княжить.
Із ніг на голову поставлено поняття,
Для ницості відкрито світлофори.
І спраглі розкоші і влади із завзяттям
По-лисячому із людьми говорять.
На жаль, у кожного, мабуть, народу
Є ті дядьки, що за тридцятку срібних
Забудуть, хто вони, якого роду,
Бо лиш на підлість та нахабство здібні.
Та зло ніяк не може без добра
Добро його годує, одягає,
Дає маєтки, всі права – з добра,
Бо вже закон добро не захищає.
Але життя – це рух, а не старе болото,
Яке не раз старалось побороть,
Та сатани тоді була робота
В крові людській добро перемолоть.
А ми – народ із генами свободи.
У нас свідомість не рабів кайдан
І гордість наша – краща половина
Здобуде щастя, і новий Майдан
Усім підкаже: «Ти – людина!».

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 125 книг;
1,628 статей;
383 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (10)