Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Олег Олексюк. На крилах Просвіти
Микола Братан. Поет-земляк Євген Фомін
Іван Немченко. Військова хитрість
Анатолій Анастасьєв. Просто життя
Бериславщина. Рік 1904
Бериславщина: рік 1905
Курбан-Кая
(Огузька легенда)

І.



Лише поглянеш – скеля на виду.
Вона зависла понад буйним лісом.
А тінь її в травневому саду
Шепоче квітом дикої меліси.

Коли ж до гір поближче підійти,
В ту мить, як заясніє промінь перший,
Тоді побачиш справжнє диво ти,
Угору споглядаючи, завмерши...

Поміж гірських нетоптаних стежин
Могутній красень спорить з висотою.
Рука от-от дотягнеться вершин –
Лиш тільки б не зірватися і встоять.

Він сірий камінь тілом відчува,
Небесна синь його п’янить, чарує.
Та пристрасть незглибима і жива –
Йому натхнення лиш вона дарує.

Подейкують, що то пастух, чабан,
Якому рівних не було й немає.
Дереться вгору, знемага від ран,
Але настирність високо тримає...

На свято жертв, у день Курбан-байрам
Усі татари дивляться на скелю.
І їх щораз дивує та гора
Із чабаном на кручі невеселій...

Неначе сон, повір’я виплива.
Клубочаться настирні сірі хмари...
І ніжна мрія серце осява –
Немов ріка, пливуть у даль отари...

В Криму багато гарних хазяїв.
Немає рівних тільки Муслядину.
Він знав багато і чимало вмів
Й ні перед ким не гнув донизу спину.

А в нього був надійний помічник,
Чабан Усейн. Він – атагас від роду.
І змалку до ґерлиґи хлопець звик,
Міг подолати і вогонь, і воду...

Якщо ти з другом, значить не один,
І горе й радість можеш поділити.
Тоді й подумав дука Муслядин:
«Віддам я доньку, що там говорити...»

Красунею була струнка Емне.
До того ж чадо, у батьків єдине.
Бува нечутно поруч промайне –
І згадка усміхнеться лебедина...

Та в серці у красуні жив юнак,
В окрузі Рефеджаном його звали.
Вона його кохала щемно так...
А солов’ї співали, не вгавали.


Коли про те Усейну донесли,
Він знемагав од зоряної люті.
Так п’ють досаду степові орли,
Хвилинній довіряючись отруті.

Та сталося, що зілля те євшан
Свою підступну справу сотворило...
Упав зі скелі юний Рефеджан –
Погасло для Емне її світило.

II.



Коли ж настав Курбан-байрам,
Усейн хазяїну приправив
Баранчика. І той баран
За жертву безневинну правив...

І хлопець тут же все узнав –
Про смерть підступну Рефеджана
Й про те, як він на поміч звав,
Як бігла в розпачі кохана...

Однак Усейн спокійним був
І навіть часом усміхався.
Очей Емне він не забув,
Хоча на ласках ще не знався.

– Як хочеш, буду я твоя, –
Дивилась дівчина у душу, –
Ось тільки дуже хочу я...
Переконатись в тобі мушу...

І, зупинившись, додала,
Поклавши яблуко в тарелю:
Я б, наче квітка, розцвіла,
Якби скорив ти кляту скелю...

– Віднині будеш ти моя! –
Шептав чабан слова веселі.
Стрічай мене, Курбан-кая!
Стрімкішої немає скелі.

Вона дивилася до сліз,
Як хлопець сходив по уступах,
Як він угору стрімко ліз,
Як падало каміння тупо...


III.



І ось вершина... Вона ось...
На гребені уже долоні...
Та щось у грудях зайнялось –
І вдарило вогнем у скроні...

Невже омана чи обман ?
В очах підступно потемніло.
Йому явився Рефеджан –
І тіло враз закам’яніло.

Я чув колись поміж татар:
Щасливий той, хто жив без страху,
Хто може принести у дар
Себе священному Аллаху.


Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 124 книг;
1,627 статей;
383 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (10)