Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Ігор Проценко. Цвіт вишні
Микола Братан. Експромти з посмішкою
Ігор Проценко. Вечірні вогні
Анастасьєв А., Лепешко В. Звідси починається Вітчизна
Вишиванка. Число 3
М.Братан. Парасолька йде по місту
Кущій Н. «Летить моя думка в далеке...»; Говоріть до мами…; «Товариш»; Квітує травень ; «Пливуть хмарки великі і малі...»; Кроки у тиші; Від’їзд // Елінг. 2017-2018. Вип. 11-12. — К.–Херсон: Просвіта, 2018. — С. 121-125.
«Летить моя думка в далеке...»; Говоріть до мами…; «Товариш»; Квітує травень ; «Пливуть хмарки великі і малі...»; Кроки у тиші; Від’їзд

* * *


Летить моя думка в далеке,
До отчого дому вертає,
Де в синь кришталеву лелека
З високої стріхи злітає.
Де бджілки гудуть на городі, –
В єдине зливаються звуки.
Де мати із кошика воду
Зливає на батькові руки.

Де я з легкодумством дитини
Дивлюся на сонячні блиски.
Над хатою вітер хмарини
Гойдає, наче колиски.
І стільки новин, стільки світла
До мене злітало відразу,
І так все співало і квітло,
Як потім, мабуть, ні разу…


Говоріть до мами…



Говоріть до мами, говоріть,
Чи зблизька, чи крізь дорогі дальні.
З нею всі думки перекажіть
У розмові теплій, сповідальній.
Про усе важливе, чи пусте,
Про погоду, про якусь невдачу,
Що в садку вже лілія цвіте –
Бо усе для неї дуже значить.
Не скупіться згаяти свій час,
Не шукайте зайвої причини.
Хай вона з надією на вас
Зустрічає весни всі і зими.
А якщо втрачали ви любов,
Злая доля віру відбирала,
Знали б ви, о, скільки молитов
Мама за для вас перечитала!

Говоріть до мами, говоріть…
Завжди розмова, ой як, своєчасна.
… До своєї б знятися й злетіть,
Та її вже зіронька погасла.

Лиш тепер, через багато літ,
Зрозуміла, як я запізнилась –
З мамою, мій Боже, білий світ,
Говорила й не наговорилась…

«Товариш»


Пам’яті легендарного херсонського вітрильника


Знову, юначе, блакитними далями мариш,
Море для тебе, мов перша й остання любов.
Як проводжали херсонці вітрильний «Товариш»,
Гадки не мали, що він не повернеться знов.
Ви не вірте,
Що у зим не буває проталин.
Все хороше іще відгукнеться
Той вітрильник відшукав наші душі, як гавань
І причалив до самого серця.
Юні курсанти Херсоном крокують уміло,
Ґудзики сяють на сонці, немов золоті.
Раптом сльозинку змахнув капітан посивілий –
В пам’яті щемно злетіли вітрила оті.
Ось вже й онук паперовий кораблик будує.
Батьківський кітель не раз приміряв залюбки.
Доки фломастером море бурхливе малює,
Десь у просторах горять вже його маяки….
Ви не вірте, що у зим не буває проталин,
Все хороше іще відгукнеться.
Той вітрильник відшукав наші душі, як гавань.
І причалив до самого серця.


Квітує травень



Гончаровій Капітоліні В’ячеславівні
в день 70-річчя.
К.В.Гончарова – кандидат с/г наук,
селекціонер озимої пшениці,
соавтор багатьох цінних сортів пшениці.


Квітує травень твій, семидесятий –
Вершина долі, всіх твоїх шляхів!
Тебе сьогодні радо нам вітати
В цей день весняний, під пташиний спів….
Коли весь світ розкрилився до сонця,
І мрії надихають нас нові,
І вітер теплий у твої віконця
Доносить аромати степові.
Уже й сережки випустили верби…
Хай посмішка сіяє на лиці,
Хоч знаємо щемить у тебе серце,
Як золотом наллються пшениці.
Бо скільки літ ти віддавала полю,
В натхненій праці є й твоє зерно.
Тут всі стежки в твою сплітались долю,
Тут стільки сонць і встало, і зійшло….
Твоя вершина… З неї все побачиш,
Мов на долоні – ближче стане даль,
Твоє дитинство, юність,
Перші вдачі, поразки перші,
Світлих днів печаль.
…Для тебе знов духмяняться каштани
І світить зірка з марева століть.
Ми щиро тобі, Ліночко, бажаєм,
Як ця весна, цвісти і молодіть!

* * *



Пливуть хмарки великі і малі,
Вбачаю в них раї і попелища.
Чим більше роки хилять до землі,
Тим думкою видряпуюсь все вище.

Скотились весни в зими, а тепер
Степів мені і неба щось замало,
І квітів польових, і тихих верб…
Чого ж воно раніш так не бувало?

Вже й друзі розлетілись, хто куди,
Комп’ютери, мобілки поміж нами.
А я люблю отримувать листи,
Вичитувать рядки і між рядками!..

І відчувати в літерах дрібних
Людське тепло, а не холодний пластик.
Бо доброта завжди сплива від них,
А ще добро ніхто добром не застив.




Кроки у тиші



А думка кружляє над роками,
Пора вже у вирій…
Я тишу вимірюю кроками
В порожній квартирі.

Гадалось – любов’ю та вірою
Посіяла грядку,
Та бач на дорогах омріяних
Немає порядку.

А виділось – за поворотами,
Де сонячно – юно.
Злечу за високими нотами,
Та лопнули струни.

Лишилися сонячні опіки
В душевному мирі,
Де тишу я міряю кроками
В порожній квартирі…



Від’їзд



Ось і все.
Запаковані речі
Без скорбот поминальної тризни.
Від’їжджаю.
Стогнать недоречно
Про любов до своєї Вітчизни..
Бо така мені випала карта.
Може й кара? – То так мені й треба.
Може, я цього клопоту й варта,
Може, так заплановано з неба,
Щоб чуже я вдихала повітря.
По землі по чужинній ходила
І чужим обпікалася вітром,
І гординю свою придавила.
… Озирнулась на дім,
Якось дивно,
Що без мене в порожній кімнаті
Буде довго ще цокать годинник,
Наче сторож беззмінний на варті.
Автор: 
Print Friendly, PDF & Email

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 124 книг;
1,627 статей;
383 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (10)