Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Валентина Наумич. Пригоди природи
Молода муза. Випуск 1
Вишиванка. Число 1
Книга пам'яті: Голодомор 1932-33 у Чаплинському районі
Анатолій Анастасьєв. Потоки
Олег Олексюк. Школа-Либідко
Кущій Н. «Летить моя думка в далеке...»; Говоріть до мами…; «Товариш»; Квітує травень ; «Пливуть хмарки великі і малі...»; Кроки у тиші; Від’їзд // Елінг. 2017-2018. Вип. 11-12. — К.–Херсон: Просвіта, 2018. — С. 121-125.
«Летить моя думка в далеке...»; Говоріть до мами…; «Товариш»; Квітує травень ; «Пливуть хмарки великі і малі...»; Кроки у тиші; Від’їзд

* * *


Летить моя думка в далеке,
До отчого дому вертає,
Де в синь кришталеву лелека
З високої стріхи злітає.
Де бджілки гудуть на городі, –
В єдине зливаються звуки.
Де мати із кошика воду
Зливає на батькові руки.

Де я з легкодумством дитини
Дивлюся на сонячні блиски.
Над хатою вітер хмарини
Гойдає, наче колиски.
І стільки новин, стільки світла
До мене злітало відразу,
І так все співало і квітло,
Як потім, мабуть, ні разу…


Говоріть до мами…



Говоріть до мами, говоріть,
Чи зблизька, чи крізь дорогі дальні.
З нею всі думки перекажіть
У розмові теплій, сповідальній.
Про усе важливе, чи пусте,
Про погоду, про якусь невдачу,
Що в садку вже лілія цвіте –
Бо усе для неї дуже значить.
Не скупіться згаяти свій час,
Не шукайте зайвої причини.
Хай вона з надією на вас
Зустрічає весни всі і зими.
А якщо втрачали ви любов,
Злая доля віру відбирала,
Знали б ви, о, скільки молитов
Мама за для вас перечитала!

Говоріть до мами, говоріть…
Завжди розмова, ой як, своєчасна.
… До своєї б знятися й злетіть,
Та її вже зіронька погасла.

Лиш тепер, через багато літ,
Зрозуміла, як я запізнилась –
З мамою, мій Боже, білий світ,
Говорила й не наговорилась…

«Товариш»


Пам’яті легендарного херсонського вітрильника


Знову, юначе, блакитними далями мариш,
Море для тебе, мов перша й остання любов.
Як проводжали херсонці вітрильний «Товариш»,
Гадки не мали, що він не повернеться знов.
Ви не вірте,
Що у зим не буває проталин.
Все хороше іще відгукнеться
Той вітрильник відшукав наші душі, як гавань
І причалив до самого серця.
Юні курсанти Херсоном крокують уміло,
Ґудзики сяють на сонці, немов золоті.
Раптом сльозинку змахнув капітан посивілий –
В пам’яті щемно злетіли вітрила оті.
Ось вже й онук паперовий кораблик будує.
Батьківський кітель не раз приміряв залюбки.
Доки фломастером море бурхливе малює,
Десь у просторах горять вже його маяки….
Ви не вірте, що у зим не буває проталин,
Все хороше іще відгукнеться.
Той вітрильник відшукав наші душі, як гавань.
І причалив до самого серця.


Квітує травень



Гончаровій Капітоліні В’ячеславівні
в день 70-річчя.
К.В.Гончарова – кандидат с/г наук,
селекціонер озимої пшениці,
соавтор багатьох цінних сортів пшениці.


Квітує травень твій, семидесятий –
Вершина долі, всіх твоїх шляхів!
Тебе сьогодні радо нам вітати
В цей день весняний, під пташиний спів….
Коли весь світ розкрилився до сонця,
І мрії надихають нас нові,
І вітер теплий у твої віконця
Доносить аромати степові.
Уже й сережки випустили верби…
Хай посмішка сіяє на лиці,
Хоч знаємо щемить у тебе серце,
Як золотом наллються пшениці.
Бо скільки літ ти віддавала полю,
В натхненій праці є й твоє зерно.
Тут всі стежки в твою сплітались долю,
Тут стільки сонць і встало, і зійшло….
Твоя вершина… З неї все побачиш,
Мов на долоні – ближче стане даль,
Твоє дитинство, юність,
Перші вдачі, поразки перші,
Світлих днів печаль.
…Для тебе знов духмяняться каштани
І світить зірка з марева століть.
Ми щиро тобі, Ліночко, бажаєм,
Як ця весна, цвісти і молодіть!

* * *



Пливуть хмарки великі і малі,
Вбачаю в них раї і попелища.
Чим більше роки хилять до землі,
Тим думкою видряпуюсь все вище.

Скотились весни в зими, а тепер
Степів мені і неба щось замало,
І квітів польових, і тихих верб…
Чого ж воно раніш так не бувало?

Вже й друзі розлетілись, хто куди,
Комп’ютери, мобілки поміж нами.
А я люблю отримувать листи,
Вичитувать рядки і між рядками!..

І відчувати в літерах дрібних
Людське тепло, а не холодний пластик.
Бо доброта завжди сплива від них,
А ще добро ніхто добром не застив.




Кроки у тиші



А думка кружляє над роками,
Пора вже у вирій…
Я тишу вимірюю кроками
В порожній квартирі.

Гадалось – любов’ю та вірою
Посіяла грядку,
Та бач на дорогах омріяних
Немає порядку.

А виділось – за поворотами,
Де сонячно – юно.
Злечу за високими нотами,
Та лопнули струни.

Лишилися сонячні опіки
В душевному мирі,
Де тишу я міряю кроками
В порожній квартирі…



Від’їзд



Ось і все.
Запаковані речі
Без скорбот поминальної тризни.
Від’їжджаю.
Стогнать недоречно
Про любов до своєї Вітчизни..
Бо така мені випала карта.
Може й кара? – То так мені й треба.
Може, я цього клопоту й варта,
Може, так заплановано з неба,
Щоб чуже я вдихала повітря.
По землі по чужинній ходила
І чужим обпікалася вітром,
І гординю свою придавила.
… Озирнулась на дім,
Якось дивно,
Що без мене в порожній кімнаті
Буде довго ще цокать годинник,
Наче сторож беззмінний на варті.
Автор: 
Print Friendly, PDF & Email

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 125 книг;
1,628 статей;
383 авторів.

Сайт Просвіта Херсонщини розміщений на хостингу

hyperhost.ua

ВАЖЛИВО!

Оригінальні тексти! Захищено!
Угода про дотримання авторських та інтелектуальних прав

Пишіть реферати та курсові.

При передруці посилання залишайте на місцях!





Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (10)