Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Василь Мелещенко. Мiй малюнок
Анатолій Анастасьєв. Просто життя
Ігор Проценко. Вечірні вогні
Микола Тимошенко. Мій степосвіт
Олег Олексюк. Доки живі. Тисячовесни
Лапський О. Лірична Шевченкіана // Вісник Таврійської фундації. Вип. 14. — К.–Херсон: Просвіта, 2018. — С. 113-117.
Лірична Шевченкіана
На Тараса; Кобзареві; Шевченкові думи; “Іду...”; Поклін; Землі моїй: вірші

На Тараса



Він розбив доби тверді окови,
Дитям збагнув вже волелюбний зміст
Пісень своїх дідів. Він кинув міст
Із рабства до висот, де рідна мова
Озброює і владно кличе діять;

Снагу дає ясним трудам рости,
Що другим шлях до тої ж висоти
Освітять в час, як схопить безнадія
Думок охлялих і жбурне на дно,
Коли уже здається все одно,
В яких світах нащадкам не блукати.
Горить у нього юнаків любов,
Дітей і матерів єдина кров,
Для супостата завжди він іклятий.


Кобзареві



Страшно робиться, коли читаю,
Перечитую, од краю до краю
Слізьми засіяні лани паперу
Білого.
І диво дивнеє
Стає: бадьорію, коли з померлих літер
Схопиться й повіє
Вітер.
Знаю, я в думок облозі
Найдзвінкішої про Тебе думки
Знов шукаю, а на небі по свідомості
Тривога тучі бродить, а життя пісок летючий
Туманить велич мислі
Нащадка ницого.
І враз снага митця
Кує гарячу строгу формулу:
Не визначить Тебе, хто рідного порога
Зрікся, а незрячому і в хаті власній
Недосяжною здається вись
Твого незборного “борись”.


Шевченкові думи



Розколиваю, немов дзвін, пісні,
Що виростають скелями піднебними
По Україні. З людяної щирої високості
Зубами слів кріпацьких покалічу
Ласку царську. Заповіт воздвигну:
Всюдичутного глагола недобитого
Неумирущим дубом мість тополі кволої
На груди своїй смерті сам поставлю,
Щоб жахав і муляв совість сатани мого народу,
Щоб Славуту веселив нам,
Кров мою п’ючи зелену, маяком був землякам.
Загубленим в степу широкому у лихоліття,
Щоб збирав під кроною на пир
Сім’ю народів вольних у високий день,
Коли єднатиме їх сонце.


* * *



Іду,
А шлях до Велетня
Крутий, хоч глиби подвигу його
Видніють, підвелись від чорної землі
До неба, хоч двері до чертогів дум
Високих
Відкриваються
Земним ключем любові
До дітей і матерів, дівчат,
Окрилених коханням
При криниці до Світанку
Серця,
Коли симфонія ранкова
Солов’я і відер
На коромислі передчуття
Гойдається – я снагу Твою,
Ти наша Пісне, наша Слово,
Ще в зненавиді до підлості
Вбачаю!


Поклін



Квітки думок, народжені могилою Співця,
Слів крильми озброю,
Голубами плачу білого
Нехай долають відстань до Дніпра,
До Канева, до Тебе і упадуть
На всенародне Серце, на Чоло народу,
Якого не зборола смерть,
Який – Твоє безсмертя врятувало!


Землі моїй




У творчій темряві
Я зором дотику
Намацую клубок глагола
Недобитого валуєвими
І вимотую нитки думок
Чи павутиння почуттів.
Якими дійсність голу,
Наче ртуть,
У брилу зв’язую.

Паркан метафори
Оточує будівлю і творця;
Як цупко охопив він обрієм,
Пораненим вужами блискавиць,
Як обійняв мене поліський ліс,
Де в косовицю косарям
Перепочинком холод визріває
І малина спрагою.
Вже за далеким тином пам’яті,
На плесах спомину
Лататтям сонце сходить,
І стоїть береза у сорочці білій
Самотини, і на бурю йдуть дуби.
А просо, виросле з роси
Та поту корчувальника,
Шумує говором осик.

Зимою в присмерках розвихрених
Чорти нечисте дійство
Діють з відьмами;
У вітру мотовилі пісня відер
Рання проголошує світанок,
Радість і печаль струмує
Молоком у вірш, ще не народжений;
Під льодом тростяниця тихо
Котить теплу воду в Мухавець,
Плотиці б’ються в серця ятері,
І птах надії буйної в очеретах
Чи на стерні дитинства босоногого
В недолі кігтях крикнув
І крильми обурення струсив ганьбу.
На прадідів одвірок

Я таки схилю свою журбу,
Творитиму рядок свій найдивніший,
Де крізь вікна
Довге полум’я зорі
Промерзлу стародавню тишу
Нагрівало з ночі.
Де я “Кобзаря”, мов хліб,
З рук батькових узяв уперше.

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 124 книг;
1,627 статей;
383 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (10)