* * *

9. Щойно вчора був квітень

А нині листопад одержимий

З торнадами у квартеті

Відрубує голови навіть дубам

Або весь рід з землі вириває

Для вічносмерті

А що буде завтра…?

Стократно одержиміші

Листопади

А торнадосмерчі чортами стануть

Для Землі людства

І не буває в них

Зернини як від зерна гірчиці – чуття

Із заздрісної ненависті

Руйнувати стануть все

А на – кінець себе зруйнують душогуби

Через помилку (хибу)

Що запеклість породила

 

* * *

10. Людино планети Землі

Що в Брехні своїй загубилась

І вийти не можеш

З її океану

В тобі правда з нею – брехнею

Сковані ланцюгами в одно

І ти не знаєш

Що кожне твоє слово

Творить зброю

Супроти непорочної

Правди

А ти у чорноводі тонеш

І засіваєш зло

На кожноґрунті

А коли зерном отрути

У колосках відросте

Поверне до тебе

Засівом багатим

Бо злобо-лють – помстою стає

Що від гори гір не менша

О люди престолів високих

І ви будноденні…

 

* * *

11. І тепер виконують амфори

Майстерно чемпіони – майстри

Але не для олії та вина

Як за часів Русі Київської

Та античного світу планети

Тепер мета їх вища

– Для крові людської

Що ллється на війнах

У безвинній безвині

О ви – безхристиянські християни

Що в океанському морі святих

Яких сплодили ви самі

Заокеанили дорогу

До Бога

Кого ж вам боятися тепер

Самих себе?

Нема потреби!!!

А Небо де?

Ось над нами

Трішки градом кине

То дощем обмиє

Обличчя та груди

Землі

А святі (що) яких сплодили самі

Обіцяють Небо

На власність подарувати

Аби глибоку загрошити кишеню

І бога (лише з малої літери)

Вискульптурять свого

Що теж за чайові

Майна роздавати стане

На хвилях океану

Що тимчасові як мить

 

 

* * *

12. Давно здобула танці і кольори

І звуки музики Космосу

Але на відпочинок зійшла

Бо жахлива його велич

Що не знає ні крапки

Ні коми

Та пунктуації в цілому

І цифри жодної

Тому я жахнулась

І зійшла

На двопні яблуні сиджу

І думаю про світи архаїчні

Необхідно хоча б на один хмареріз (хмаречос)

У землю до архаїки зійти

І поспілкуватися з нею

Та спитати як сестра братів

Чи про Богів чули

І новіші події Землі

Хоча б кайнозой

Наймолодший з поколінь

 

* * *

13. Діаграму мого існування

Ти сам віддіаграмив

Господи

Не раз над прірвою стояла

Але колись прийшлось

Хмарин триматись безуспішно

Почула руку чиюсь

І обійми

І цілунок гарячий

Як вогонь

Що гріє але не палить

Не раз в океан кинув час

А плавати не вміла

А тут невидима сила

На берег взяла

І я спаслась

І війна безсовісна відьма

На мості в Меіссені

Гармату підкинула під серце

Мамі і мені

Але знівечили убивцю

Твої думки