Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Микола Братан. І краса, і держава
Микола Братан. Семенівське шосе
Нариси з історії Бериславщини. Випуск 7
Іван Немченко. Світло надії
Микола Василенко. Архітектура планиди
Коломієць Н.А. Відлуння душі
Крилатий кінь Пегас
Василенко М.О. Крилатий кінь Пегас // Василенко М.О. Усе царство - за коня: Віршовані казки. — К.-Херсон: Просвіта, 2003. - С. 3-9.
Крилатий кінь Пегас
Жив колись юний поет Дениско і мав гарного буйногривого крилатого коня з кличкою Пегас. Вірніше, він його мав і не мав. Не кожна людина такого коня могла побачити. Людям, які мали сліпе серце і були байдужими до краси рідної землі, він не відкривався, був невидимим. І такі люди казали, що крилатих коней не було і немає, що, мовляв, то вигадка поетів. А Ілько, з яким Дениско за однією партою в школі сидів, так той просто гопки ставав, із шкури ліз, аби доказати, що Дениско хоч і пише вірші, але в поезії мілко плаває. А далі таке плів, що і на вуха не натягнеш, казав: “Дениско порожнім мішком намаханий, у нього в голові вітер посвистує, а люди думають, що то крилатий кінь ірже. Він із себе тільки сміх робить, коли розповідає про Пегаса”.
А Дениско, мовби і не чує, хто і що говорить, виводить свого коня із стайні, загнуздує і бере під сідло. Кінь нагострює свої вуха, крила розправляє — і Дениско вже між небом і землею летить, із піднебесної висоти всю Вкраїну бачить. Сидить у сідлі, як намальований, душа красою осяяна, чуприна по вітру розвівається, очі любов’ю до небесної і земної краси світяться. Летить… Куди не гляне — перед ним сонячний ласкавий простір, висота дух перехоплює, радісний дріж тілом пробігає… А Пегас крилами змахує, мчить…

Мчить-летить крізь дні і ночі,
Мов догнати вітер хоче,
Подолати непросту
Піднебесну висоту.

З висоти, де хмари сонні,
Видно все — як на долоні.
Ось над степом, де ковил,
Лине сокіл-легкокрил.
За мостом сосновий бір
І ставок, де пасма гір.
А за лісом, за ярами
Лан рябіє кавунами.

Вдалині видніють хати,
Чорне море і Карпати,
І широка чарівна
Між дібровами Десна.
Видно в сонячнім суцвітті
Найгарніше місто в світі —
Стольний Київ над Дніпром.
А за містом — іподром.
Там змагаються безкрилі
Жеребці в бігу і силі.

А ще далі, де стодола,
Діти граються в футбола
Видно як під лісом вовк
Тягне здобичі кусок,
А на березі ріки
Миють шуби борсуки.

Видно все із краю в край:
Інгулець, Дніпро, Дунай.
Шлях, що з пагорба збігає,
І табун гусей під гаєм.

Під крилом коня Пегаса —
Чарівна землі окраса.
Можна вгледіти за днину
Всю прекрасну Україну.

А Пегас летить все вище, —
До зірок і сонця ближче.
Ось вгорі зоря ледь тліє
І Чумацький шлях біліє —
Кажуть, сіль по тій дорозі
Чумаки везли на возі
І якийсь чумак Мамоза
Перекинув того воза.
Сіль лежить отам і досі
Із волами при дорозі.

По уже космічній трасі
Мчить Дениско на Пегасі
Повз нові зірки погожі
Й білі знаки придорожні.

А коли Дениско з неба
Повертається до себе,
Заполонений красою —
Дивовижею земною,
Пише вірші про Вкраїну —
Чарівні степи, людину,
Про прекрасне на землі...
І тих віршів на столі
Цілі стоси. І усюди
Його щиро хвалять люди,
Кажуть: “Має гарний лет,
Він — поет!”

Якось тим краєм проїжджав чужий цар у царській рясі з грошовим мішком. Він хоч і був царем, але гостре око мав. Побачив Денискового коня і від заздрощів та здивування, що кінь такий гарний, аж присів, ахнув, очима до нього прикипів: такого красеня він ще зроду не бачив. Каже Денискові: “Продай коня, великі гроші дам — мільйон!”
А Дениско, хоч за душею не мав ні копійчини, у кишенях вітер гуляв, а відповів так: “Мій кінь Пегас не продається. Йому ціни немає”.
Але цар стояв на своєму, причепився, як реп’ях до собачого хвоста: “Продай і продай! Не хочеш гроші, бери усе моє царство. Царем будеш. З гарною принцесою одружимо, золотий палац збудуємо, царством правитимеш”.
А Дениско своє: “Кінь Пегас не продається”.
Тоді цар подумав, подумав, став проти Дениска, почав просити: “Якщо не продаєш, то дозволь хоч кілька хвилин на коні посидіти”. А сам думає: “Сяду в сідло, коня золотом підкуплю, Дениска з носом залишу”.
А Дениско, маючи лагідне серце, бачить: цар слізно просить, то й дозволив сісти на Пегаса: “Нехай сідає, побачимо, що з того вийде”, — подумав.
Цар дуже зрадів, мовби вже бика за роги взяв, своїм служникам наказав коня срібними підковами підкувати, золотим сідлом осідлати і дорогими вудилами загнуздати.
Коли служники все оте зробили, цар із горем пополам (велике черево мав) виліз на коня, у сідло сів…
Ногу всунув в стремено
І сказав коневі: “Но-о!…
Ну, давай, давай!… Бігом! —
І ударив батогом —
Чом стоїш на місці ти?
Мо’ злякався висоти?
Я тебе озолотив,
Золоте сідло зробив.
І зроблю іще узду
І підкову золоту,
І вудила, й вухналі,
Як піднімешся з землі.
Дам овес і сіно дам,
Пасти буду тебе сам.
Тож лети, не зволікай,
Буйні крила розпрямляй
І неси мене, неси
До небесної краси.
Хочу зараз, не колись,
Легковійно, як Денис,
На твоїм міцнім крилі
Відірватись від землі
Й подивитися згори
На узгір’я і бори.
Бо хоч я і знатний цар,
Та не був ще вище хмар.
Тож лети, давай, давай!…
Буйні крила розпрямляй!”

Та чомусь Денисків кінь
Ані з місця. Наче тінь,
Ні шелесне. Занімів
І летіти не хотів.

Цар бридкий був на язик
І мовчати не привик, —
Увірвавсь йому терпець,
І сказав він під кінець:
“Ти не кінь — стара шкапина,
І горбата в тебе спина,
І криві цапині ноги,
І стирчать не вуха — роги,
І подейкують про тебе,
Що тобі вже не до неба,
А давно лежати в гробі.
Так написано на лобі”.

Більш образливих і злих
Слів не чув Пегас таких.
На царя він кинув оком,
Ближче став до муру боком,
Раптом гицнув, дибки став,
Чим царя на смерть злякав.


прикипівши до сідла,
Цар тримався, як смола.
У розширених очах —
І тривога, й вовчий страх.
Він уже б з коня і зліз,
Але кінь помчав у ліс.
Там якась міцна гілляка
Підчепила неборака
І, немов на линві лис,
Він на дереві повис.
Звідти каже, чуть не плаче:
“Поможи мені, юначе,
Злізти з дерева за дня,
Й забери свого коня”.

«Я ж казав, — Денис сміється, —
Кінь Пегас не продається”.

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 124 книг;
1,627 статей;
383 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (10)