Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Вісник Таврійської фундації. Випуск 2
Сергій Гейко. Проти комунізму та російського шовінізму
Бериславщина: рік 1905
Вишиванка. Число 4
Вісник Таврійської фундації. Випуск 5
Оленковський М. Археологічна катастрофа на Херсонщині // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори): Літературно-науковий збірник. Випуск 8. — К.–Херсон: Просвіта, 2012. — С. 95-101.
Археологічна катастрофа на Херсонщині

Краєзнавство



Микола Оленковський


Археологічна катастрофа на Херсонщині

Територія Херсонської області на початок ХХІ століття перетворилася на зону історико-культурної катастрофи. Поєднання двох руйнаційних факторів — екологічного та антропогенного — тільки за одне ХХ століття знищило тут майже усі матеріальні залишки багатотисячолітньої історії людства. Абсолютно аргументовано можна стверджувати, що археологічна спадщина жодного регіону Європи так не постраждала від діяльності людини, як територія Херсонщини.
Причиною такого стану є трагічний збіг обставин, пов’язаний як із географічними умовами розташування Херсонської області, так і з величезним обсягом господарського втручання у зміни ландшафтів на цій території [2; 3; 11].
Дуже обмежена гідрографічна сітка території Херсонщини була причиною концентрації житлових пам’яток археології (стоянок, поселень, городищ) та пов’язаних з ними ґрунтових могильників на обмежених ділянках території області — на берегах Дніпра, Дніпро-Бузького лиману, Сивашу та на степових подах. Абсолютна більшість пам’яток археології берегів Дніпра (в межах Херсонщини) містилася вище Каховської ГЕС. Понад 90% з них було повністю знищено Каховським водосховищем ще до кінця ХХ століття. З достатньо численних житлових археологічних пам’яток берегів Дніпро-Бузького лиману збереглися (та й то частково) поодинокі. Причиною цього є підняття рівня Чорного моря за останнє століття й інтенсивне підмивання стрімких берегів. У Присивашші абсолютну більшість пам’яток знищено як підняттям рівня моря, що є природним фактором, так і значним підняттям рівня води на відгороджених ділянках Сивашу — за рахунок скидання туди дніпровської води з каналів, що є фактором бездарного господарювання. У подах пам’ятки археології знищуються розташованими там штучними ставками.
Усього на території Херсонщини було відкрито 673 пам’ятки археології (місць довготривалого проживання або тимчасового перебування людей; кладовищ біля них). І це без урахування курганів. На 2011 рік з них маємо не більше 70. Пам’яток, що повністю збереглися, вже не залишилось. І це непоправна втрата. Тільки біля двох десятків збереглися більш як на половину. Серед інших — абсолютна більшість має 5-10% своєї площі й “доживає” останні роки. До 1993 року такі археологічні об’єкти вивчалися спеціальними рятувальними археологічними розкопками, які дозволяють залишати (після повного знищення пам’яток) інформацію для сучасного та майбутнього вивчення історії минулих часів. Робилось це тоді за рахунок державного цільового фінансування на охорону археологічної спадщини.
Останні рятувальні розкопки на Херсонщині було проведено у 1992 році. Кошти виділені на такі роботи у 1993 та 1994 роках було обласним управлінням культури “використано не за призначенням” (думаю, усім зрозуміло — куди вони поділись!). З 1995 року таке постійне цільове фінансування державою було припинено. Для проведення рятувальних розкопок пам’яток археології у 1999 році виділялись кошти Херсонською облрадою. Але вони були направлені облуправлінню культури “загальним кошторисом”. До пам’яток археології вони не дійшли. Для проведення рятувальних розкопок пам’яток археології у 2000 році виділялись кошти Херсонською облдержадміністрацією. Але на фінансування охоронної археологічної експедиції з них дійшло не більше 10%, інші “зникли, як роса на сонці”!!! Залишається тільки зазначити, що винних у знищенні пам’яток археології, через розкрадання коштів, історія не забуде — вони прийняті Херсонським обласним громадським органом охорони археологічної спадщини до “Клубу сучасних геростратів” як найпочесніші члени. З 2004 року заявки на включення в Херсонський обласний бюджет питання фінансування рятувальних археологічних розкопок обласною інспекцією охорони пам’яток узагалі не подаються. Чи не тому, що в цій інспекції абсолютно відсутні свої археологи, а відтак і зникає можливість дечим “поживитись”? А як же пам’ятки, за охорону яких працівники інспекції отримують зарплату?! Чому рятувальні розкопки на кошти обласного бюджету не можуть проводити археологічні експедиції інших установ, перш за все Інституту археології Національної академії наук України?
З 2004 року Україна має зобов’язання перед Радою Європи, Європарламентом та спеціалізованими європейськими установами, щодо щорічного виділення на археологічні охоронні дослідження коштів як з державного, так і з обласного та районних бюджетів. Виявляється “Європейська конвенція про охорону археологічної спадщини”, ратифікована Україною (Законом Верховної Ради №1369-ІV від 10-12.2003 р.), пустий звук для наших дрібних місцевих пам’яткоохоронців! Це вже рівень державної безпеки! Звертаю на це увагу СБУ.
Не набагато кращою є ситуація зі збереженням таких специфічних свідків перебування на території Херсонщини давнього кочового населення, як кургани. На середину XIX століття на території степів сучасної Херсонщини знаходилось, за багатьма свідченнями, не менше 8 тисяч цих пам’яток. За даними інвентаризації курганів, здійсненої автором у 2003-2009 роках, їх залишилось 3969 [4; 5; 6; 7; 8; 9; 10; 12; 13; 14; 15; 16; 17; 18; 19; 20; 22; 23; 24; 25]. Причиною такого різкого зменшення кількості курганів є, перш за все, два фактори — знищення насипів курганів оранкою та гігантоманія у сфері меліорації. Саме через спорудження численних каналів, через закладку рисових чеків, планування полів під встановлення дощувальних установок, а також і з причини запровадження інших крупних господарських проектів, на території Херсонщини було розкопано археологічними експедиціями біля 1200 курганів. Розкопано абсолютно вимушено. У той час як із чисто дослідницькою метою за півтора століття археологічних досліджень було розкопано не більше 300 курганів. Водночас, понад 2500 курганів було знищено протягом ХХ та початку ХХІ століть різноманітною господарською діяльністю. В основному це оранка насипів, яка продовжується й зараз, причому в іще більшій мірі, ніж у радянські часи. Встановлено, що на 2009 рік на Херсонщині оранкою нищиться біля 3100 курганів. А це є злочином, що визнається як українським, так і європейським та світовим законодавством.
Причиною знищення археологічної спадщини на території Херсонської області є не тільки природні та економічні фактори, а й украй негативне ставлення до її збереження з боку обласних та районних органів державної влади, відсутність зацікавленості в цьому депутатських корпусів усіх рівнів, партійних та громадських організацій, низький загальний інтелектуальний рівень мешканців регіону. Але найбільшою проблемою є діяльність (скоріше бездіяльність) самого державного органу охорони культурної спадщини — обласної Інспекції охорони пам’яток [21], яка з 2004 року майже нічого не робить для охорони археологічної спадщини Херсонщини, тривалий час займаючись (значною мірою незаконно, замість фахівців-археологів) археологічною експертизою земель (дуже вигідною у фінансовому відношенні справою для працівників інспекції, але вкрай небезпечною, в умовах Херсонщини, для пам’яток археології). Інспекцією майже не обстежуються пам’ятки археології для перевірки їх технічного стану. Не проводиться перепаспортизація курганів за даними повної їх інвентаризації, проведеної автором у 2003-2009 роках (паспорти, що використовуються Інспекцією на середину 2011 р., вже більш як на 90% не відповідають існуючій ситуації). Дуже мало працівниками інспекції (О.Б.Шкроб, А.М.Якубенко, Д.Н.Сикоза) простежуються факти діяльності “чорних археологів” (хоча автором та археологами з ІА НАНУ таких випадків виявлено дуже багато).
Автор чудово усвідомлює, як мало можна зробити у цій справі зараз “на громадських засадах”. У регіоні чи не кожен господарник та значна кількість керівників державних установ (що повинні б у відповідності з посадами дбати про збереження історичної спадщини), а також більшість представників правоохоронних органів є за своєю суттю та духом сучасними “геростратами”. Але автор також добре розуміє, що зараз, у часи суцільного варварства, у збереженні археологічної спадщини треба усе ж таки працювати на майбутнє. Для цього (на базі очолюваного автором Херсонського обласного відділення Конгресу української інтелігенції) було створено Херсонський обласний громадський орган охорони археологічної спадщини, який обстежував пам’ятки археології, надавав інформацію про виявлені випадки знищення археологічної спадщини обласним структурам СБУ та Прокуратурі, видавав наукову та юридично-довідкову охоронно-археологічну літературу.
Залишається надіятись, що, можливо, колись дике українське сьогодення закінчиться, й наша країна приєднається до цивілізованої Європи, де виконання “Європейської Конвенції про охорону археологічної спадщини” вважається обов’язковим.

Література

1. Ми не дамо знищити археологічну спадщину Херсонщини! — Херсон: Айлант, 2007. — 40 с.

2. Оленковський М.П. Проблеми та труднощі в охороні пам’яток археології // Матер. науково-практичн. семінару. — Вінниця,1990. — С.61-62.
3. Оленковський М.П. Збереження археологічних пам’яток Херсонщини, що руйнуються природним середовищем // Матер. наук. конф. “Проблеми музеєзнавства, збереження та відновлення історичної пам’яті”. — Харків,1994. — С.14-16.
4. Оленковський М.П. Археологічні пам’ятки Генічеського району Херсонської області (Археологічна карта). — Херсон, 2003. — 56 с.
5. Оленковський М.П. Археологічні пам’ятки Новотроїцького району Херсонської області (Археологічна карта). — Херсон, 2004. — 104 с.
6. Оленковський М.П. Археологічні пам’ятки Білозерського району Херсонської області (Каталог-довідник). — Херсон, 2004. — 77 с.
7. Оленковський М.П. Археологічні пам’ятки Високопільського району Херсонської області (Каталог-довідник). — Херсон, 2004. — 36 с.
8. Оленковський М.П. Археологічні пам’ятки Каланчацького району Херсонської області (Археологічна карта). — Херсон, 2004. — 55 с.
9. Оленковський М.П. Археологічні пам’ятки Херсона (Каталог-довідник). — Херсон, 2004. — 44 с.
10. Оленковський М.П. Археологічні пам’ятки Каховського району Херсонської області (Археологічна карта). — Херсон, 2004. — 72 с.
11. Оленковський М.П. Чи спроможна Україна зберегти на своїй території всесвітню археологічну спадщину? // Археологія. — 2004. — №.1 — С.132-134.
12. Оленковський М.П. Археологічні пам’ятки Великолепетиського району Херсонської області (Археологічна карта). — Херсон, 2005. — 51 с.
13. Оленковський М.П. Археологічні пам’ятки Нової Каховки (Археологічна карта). — Херсон, 2005. — 32 с.
14. Оленковський М.П. Археологічні пам’ятки Верхньорогачицького району Херсонської області (Археологічна карта). — Херсон: Айлант, 2005. — 63 с.
15. Оленковський М.П. Археологічні пам’ятки Горностаївського району Херсонської області (Археологічна карта). — Херсон: Айлант, 2005. — 69 с.
16. Оленковський М.П. Кургани Нижньосірогозького району Херсонської області (Каталог-довідник). — Херсон: Айлант, 2006. — 48 с.
17. Оленковський М.П. Археологічні пам’ятки Чаплинського району Херсонської області (Археологічна карта). — Херсон: Айлант, 2006. — 78 с.
18. Оленковський М.П. Археологічні пам’ятки Великоолександрівського району Херсонської області (Археологічна карта). — Херсон: Айлант, 2006. — 84 с.
19. Оленковський М.П. Археологічні пам’ятки Скадовського району Херсонської області (Археологічна карта). — Херсон: Айлант, 2006. — 60 с.
20. Оленковський М.П. Археологічні пам’ятки Нововоронцовського району Херсонської області (Археологічна карта). — Херсон: Айлант, 2006. — 92 с.
21. Оленковський М.П. Інвентаризація та охорона курганів Херсонщини (а також до питання про археологічну фаховість та рівень професійної моральності) // Археологічні відкриття в Україні 2004-2005 рр. — Київ-Запоріжжя: Дике поле, 2006. — С.461-462.
22. Оленковський М.П. Археологічні пам’ятки Цюрупинського району Херсонської області (Археологічна карта). — Херсон: Айлант, 2007. — 114 с.
23. Оленковський Микола. Археологічні пам’ятки Бериславського району Херсонської області (Археологічна карта). — Херсон: Айлант, 2007. — 108 с.
24. Оленковський Микола. Археологічні пам’ятки Голопристанського району Херсонської області (Археологічна карта). — Херсон: Айлант, 2008. — 132 с.
25. Оленковський М.П. Археологічні пам’ятки Іванівського району Херсонської області (Археологічна карта). — Херсон: Айлант, 2008. — 36 с.
26. Оленковський М.П. “Червона книга” археологічних пам’яток Херсонщини. — Херсон, 2010. — 100 с.

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 125 книг;
1,628 статей;
383 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (10)