Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Вісник Таврійської фундації. Випуск 6
Леонід Куліш. Зізнання
Микола Василенко. Лаодика - царица Селевкидии
Вишиванка. Число 5
Іван Немченко. Квітка України
В.Плаксєєв, В.Кулик. А стежечка біжить від літа
Михайло Петрович Старицький

Михайло Петрович Старицький народився 14 грудня 1840 року с.Кліщинці на Полтащині в дворянській сім’ї, що походила з давнього козацько-старшинського роду (нині це село існує лише в спогадах, оскільки потрапило на дно рукотворного моря).

Ще восени 1859 року з ініціативи М.Старицького та М.Лисенка було зорганізовано аматорський театр у Києві. Ця діяльність продовжувалась і в наступні десятиліття. У 1872 році був створений “Перший музично-драматичний гурток м.Києва” під керівництвом М.Старицького та М.Лисенка. Тоді ж двічі було виставлено оперету М.Лисенка “Чорноморці” на лібрето М.Старицького за Я.Кухаренком (“Чорноморський побит на Кубані між 1794-1796 роками”).

У 1883-1885 рр. М.Старицький очолював антрепризу. Задля театру корифеїв він продав усю свою земельну власність і сухарний завод. За виручені кошти було придбано костюми, декорації, реквізит, бібліотеку сценічної літератури. Таке подвижництво М.Старицького вражало сучасників.

Навесні 1898 року трапилася знаменна подія. М.Старицького було запрошено на посаду режисера до Сімферополя – в трупу Найди (Руденка). Михайло Петрович погодився на цю пропозицію й зайнявся комплектуванням колективу, добором репертуару. Але нездоров’я завадило продовжувати улюблену справу, тож улітку того ж року контракт було розірвано й митець відійшов від театру.

У розвідці К.Шрама “Украинская деревня по произведениям гг.Старицкого и Кропивницкого (М.Л.Кропивницький. “Збірник творів”, кн.1; “Доки сонце зійде, роса очі виїсть”; М.П.Старицький. “Не судилось”)”, уміщеній в херсонському збірнику “Степ” (1886), приділена увага відомим творам митців-побратимів. У 1899 році в Одесі вийшла книга В.Катранова “О малорусской драме. Опыт краткой истории развития малорусской драматической литературы и общий разбор последних крупнейших и лучших ее образцов”, в якій висвітлювалися здобутки корифеїв.

До одеського альманаху “З-над хмар і з долин” (1903), упорядкованого М.Вороним, увійшов жарт М.Старицького “Чарівний сон”. Ряд матеріалів надіслав він і до херсонського альманаху “З потоку життя” (1905), який готували М.Чернявський та М.Коцюбинський. До цього видання увійшли вірші М.Старицького “Чертог сіяв… Вона на сцені грала”, “Мов бачу тихую оселю…”, “Весна”.

Драматург і поет плідно листувався з діячами Південної України, зокрема з редактором “Одесского вестника” П.О.Зеленим. Херсонський письменник М.Чернявський написав вірш-присвяту “Старицькому” з циклу “Люди й книги”.

27 квітня 1904 року Михайла Старицького не стало. Але його справу було гідно продовжено, зокрема й причорноморськими артистичними силами.

У Херсоні в пореволюційні роки функціонувало Мистецьке товариство імені М.Старицького.

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 125 книг;
1,628 статей;
383 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (10)