Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Нариси з історії Бериславщини. Випуск 7
Анатолій Анастасьєв. В чарівному світі дитинства
Вишиванка. Число 1
Олексюк О.В. Поетика творів Миколи Братана
Василь Мелещенко. Мiй малюнок
Анатолій Анастасьєв. Борозенське - це з-під лемеша
Немченко І.В. Минуле озивається // Немченко І.В. Шлях на Снігурівку: Вірші. Драматичні поеми. — Київ-Херсон: Просвіта, 2014. — С. 65-68. — Зміст: Минуле озивається; Витоки; З глибин; Благословення.
Минуле озивається

Витоки

Рідна мова — гордість мого роду.
Це так просто, як води напитись.
Тільки де ти, джерело народу,
Де твої світанки-первоцвіти?
Україно, Київська державо,
Хто були найперші украяни?
Хлібороб із усміхом ласкавим?
Може, воїн, од двобою п’яний?
Може, князь, у вишитій сорочці
Розіп’ятий ворогом неситим,
Чи прочанин, що на кожнім кроці
Долею-чужинкою побитий?
Може, та жона, що над рікою
Заспівала: «Дано моя, Дано...»?
Чи дівча, що білою рукою
Квітку рути рве: прийди, коханий!
Може, той юнак, що Боже слово
Закладає підмурівком храму?
Може, той мудрець, що вечорово
Розмовляє з сонцем і вітрами...
У які тисячоліття сиві
Не запав би слід ваш, певно знаю:
Не згублю ті мовні переливи,
Що крізь час із серця проростають.




З глибин


До річки збігає левада.
Листочки щось вітру сокочуть.
І хвиль невтомленна бравада
У спокій полинуть не хоче.

Отут, на містку, я присяду:
— Які в тебе, річенько, очі?
Зелені, мов лист винограду?
Блакитні, мов небо уроче?

Хто в них зазира — наче пада
В глибини прадавньо пророчі.
І ось через часу свічада
Мені щось прапращур шепоче.

Він кельт? А чи скіф із балади?
Орієць до праці охочий?
Ще юний? Чи дише на ладан?
Що в серці у нього тріпоче?

Крізь сивих віків міріади
Й теперішні днини водночас,
Здається, я чую пораду:
— Люби й бережи землю отчу!




Благословення


Прийшов Юрко-Георгій Довгорукий
Та й голову схилив перед Тарасом:
«Прости мене, Великий Українче,
За ті гріхи, що аж тебе дістали…
Ні перед ким ще не схиляв чола я —
Тобі ж я шану віддаю, Кобзарю,
За те, що гріх мій, що зову московським,
Ти зняв з душі моєї, наче брилу,
Та відродив для нації надію,
Котру топтали люті московити…
І чом це так трапляється під сонцем,
Що заміри здійсняються не завше:
Я так жадав, щоби Москва постала
Столицею північної Вкраїни —
Дитям коханим Київського світу,
Яке б, мов соняшник, до матері горнулось —
До Руси-України золотої…
Та сталося інакше, як гадалось,
І мій Андрій — пекельник Боголюбський —
Понищив Київ, сплюндрував дощенту,
Прославши шлях Руїні незборимій…
І будуть линуть орди нескінченні,
Мов хвилі нездоланні океану…
Батий… Петро… Лукава Катерина…
Їм Україна, мов більмо на оці.
Як не самі спроможні задушити,
То яничар-відступників руками…
А далі Ленін і кривавий Сталін
Русь-Україну мучитимуть радо,
Даруючи їй голод і розруху
Та відбираючи прапращурівську мову,
Якої звуки лебеділи в наших жилах,
Зовучи в смертний бій за землю Руську…
Але тебе ніхто не переможе,
Палкий Тарасе. Ти міцніше криці.
Ти мужньо пронеси в тисячоліттях
Всі заповіти княжо-українські,
Козацькі волелюбні устремління
Й селянсько-хліборобські сподівання.
Щоб над Дніпром-Славутою буяла
Держава незалежна та могутня,
Яку не вразить ні московська трута,
Ні перевертенства гидка болячка.
Я, український князь Юрко-Георгій,
Пишаюся таким, як ти, нащадком.
Духовний спадкоємче вільнодумців,
Колишній рабе й лицарю свободи!
Перед тобою голову схиляють
В моїй особі пращури великі —
Від Рюрика, від Ігоря та Ольги,
Бучного Святослава-переможця
І Ярослава, що назвали Мудрим…
Від імені й мого ясного батька —
Великого князенка Мономаха —
Тебе благословляю на одвічну
Високу місію — Вкраїни оберега.
Ми в тебе віримо і молимось за тебе —
Будь нації осердям непоборним!
Хай плине крізь віки Русь-Україна
Як непотопна сонячна галера.
Ти твердо став-узявся до штурвала,
Ти знаєш курс — безсмертя зорелике…».

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 125 книг;
1,628 статей;
383 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (10)