Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Анастасьєв А., Лепешко В. Звідси починається Вітчизна
Вісник Таврійської фундації. Випуск 3
Микола Каляка. Збуджені альманахом “Степ”
Вісник Таврійської фундації. Випуск 12
Микола Швидун. Батьківська криниця
Микола Братан. Голодна кров

Теленчук Н. Із збірки “Ніжна”: Вірші // Вісник Таврійської фундації (ОВУД): Вип. 10. - К.-Херсон: Просвіта, 2015. - С.193-196.

 

Із збірки “Ніжна”
Вірші

Левова ніжність

Тут святість! Тут… упасти б на коліна,
Нехай в мені віки твої пройдуть,
Хай заблукаю у нічну годину
А чи вдихну повітря просто тут…
Про голубів твоїх писала Ліна,
Про лінії твоїх святих соборів.
Бо ти – сама величність! Крик століть –
І відгомін бруківкою надворі.
Ти вічне свято. Зупинися, мить!
Ти надто і прекрасне, й нереальне.
Дзвонять церкви для молодят вітально,
А голубів охоплює блакить.
Твої вночі ліхтарні сонця круглі.
І музика з підвальних барів.
…Львів.
Це ти мене – у каві і у струдлях –
Привабив, полюбив і захотів.
…лишити чи хоч дати щось на пам’ять…
Смак цього міста надзвичайно ранній,
Тут навіть шоколад на смак кохання.
21. 09. 2013

 

Тиша

На грудях, не вдихаючи, лежу –
Боюся ніжність лагідну злякати –
Вона і полохлива, і крилата.
Мені словами перейди межу.
Годинник стих, як вередливий жук,
Забився в закуток і хоче спати.

Читай мені про все: про давній світ.
Нехай від слів твоїх зникає острах.
Читай античним: м’яко, тихо, просто.
Нехай мені квітковий шле привіт
Далекий майже-літній майже-острів.
Нехай щасливим буде твій політ.

У сутінковій сцені – тільки ми.
Вина дві краплі на краю фужера.
І Божий спокій. Тепла атмосфера.
Нам випало прийти в життя людьми!
Такі щасливі. Тіні на портьєрах.
Читай – мене за душу обійми.

Хай кажуть, що книжки – лише старим,
Ми ж молоді. Мені б твій голос чути.
Ні викриків, ні спалахів салютів –
Позаздрив би цій тиші пілігрим.
Комусь дороги всі ведуть у Рим,
А нам – туди, де разом тільки бути.

Я чую в піднебессі тихий спів –
То янголи зреклись мечів й шоломів.
А може якось через сотні літ
Вгамується моя сердечна втома
І тихо прошепоче: я вже вдома.
А поки домом – весь цей Божий світ.
27. 03. 2014

 


***

Послухаю цей степ.
Стоїть уже віки.
Холодним повз щоку
Скуйовджує волосся.
Зі Сходу, як вертеп,
На відстані руки,
На вигляд перваку –
Йде сонце між колоссям.
    Народжується день.
    Апостоли-птахи
    “Осанна!” – завели
    Для дня біля колиски.
    Таких святих пісень
    Не знає звір лихий:
    Дивуюся, коли
    Людина буде?
    Бризки –
Як розсипи вогню –
Під хмарами пече.
Це Бог-коваль сидить.
Над іскрами жаровні,
Кує оправу дню.
І тихо за плече
Мене світанок вмить.
Я бачу невимовне.
27. 06. 2014

 

***

Коли затерпають всі м’язи і розум холоне
Коли себе любиш, таксі береш до перону
Коли у кишені вже не залишилось патронів
Коли за плечима лишається спомин досвіду
Збирай свої гільзи і сили, думки і речі
Та їдь хоч світ за очі, хай навіть недоречно
У цьому житті ти на щастя лише приречена
І кожного дня прокидайся із Богом вдосвіта.
20. 09. 2014

 


Їду додому


Хмари у небі крилатими журавлями
Марять так низько над полем по заході дня.
Мудрість життєва, напевно, приходить з роками.
Їду додому. Уперше, щоб так навмання.

Вогко-хрусткі жмутки біло-плацкартної постілі
Якось не ваблять до сну. Тільки річ не у тім:
Просто вночі мені більше відчутні апостоли.
Хто ж вас запевнив у тім, що зірки – не святі?

Де ж бо та святість? –
В дорозі якраз відчувається.
Стогне-рипить на колесах іржавий вагон.
Грань у життя певно десь на кінці тої палиці,
Що її міцно в руках затискає Харон.

Завжди в дорозі себе почуваю голодною –
Спраглою на почуття у глибинах душі.
Може, в людини молитися звичка природна є? –
Пошуки рідного там, де навколо чужі.

Певно, якась в мені крапля
Була вже надмірною.
Дякую, світе! Від тебе тікаю в село.
Дай мені мить… І заплющую очі покірно я.
В рідних обіймах і дихати б легше було.
21. 06. 2014


Таврійське

Полум’яний захід крізь церкву із цегли та честі,
Де вікна в просвітах лаштують палітру небес.
О Господи! Маки з ромашками на перехресті:
Краса аж до засухи.
Батько – старий Херсонес…

Дніпрова вода – наче дзеркало:
небо у хвилях,
Обидва готуються тихо до теплого сну.
Тут знову спокійно…
Комиш відпускає бадилля.
Здається, це небо чекало мене лиш одну.

30. 05. 2014

 

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 125 книг;
1,628 статей;
383 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (10)