Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Анатолій Анастасьєв. В яблучко
Вісник Таврійської фундації. Випуск 14
Наталя Коломієць. Я щаслива
Анатолій Анастасьєв. Просто життя
Іван Немченко. Шевченкова офіра
Іван Немченко. Шлях на Снігурівку

Анастасьєв А. Не сунь носа: Гумор // Анастасьєв А.М. Територія гідності. — К.–Херсон: Просвіта, 2014. — С. 70-78. — Зміст: Не сунь носа; Сам втече; Перехитрив; Перше квітня; Це тобі від мене; Ніхто не помітить; Догралась; Не хвилюватиму; Там усі мерці.

Не сунь носа
Гумор

Не сунь носа

 

У Федотівни синочок

Здоровань крутий,

Ледацюга безпросвітній, —

Господи прости.

 

Кличе мати його з хати:

— Поможи мені

Старий курник підладнати,

Сажик для свині.

 

— Та ти що, стара, в натурі, —

В позу син стає, —

Хата, кози, свині, кури...

Все тут не моє.

 

По закону тут нічого

Мойого нема.

Тож не клич на допомогу,

Порайся сама.

 

До нотаріуса мати

Заповіт несе,

Відписала сину хату

Й біля хати все.

 

Подає йому папери,

Промовля: “Дивись —

Ти господар тут віднині, —

Хазяйством займись.

 

Двері в сінях поладнаєш,

Заодно в хліві.

Підстругаєш, підпиляєш —

Будуть, як нові.

 

Підрихтуй старі відливи,

В нас і цемент є.

Хазяйнуй тепер дбайливо.

Все тепер твоє”.

 

А синок стареньку матір

Ледь не матюка:

— Годі тобі керувати,

Хто ти тут така?

 

Вже тебе наслухавсь. Досить!

Отож зрозумій:

У чуже хазяйство носа

Сунути не смій.

 


 

 

Сам втече

 

Жінка шепче чоловіку

На бал-маскараді:

— Глянь на того мушкетера,

Що у нас позаду.

 

З мене він очей не зводить.

Закохався, мабуть.

Як тепер мені позбутись

Такого нахаби?

 

Чоловік поглянув скоса

На свою Параску:

— Він і сам втече від тебе,

Щойно скинеш маску.

 


 

Перехитрив

 

Вранці прапорщик Хитренко

Вишикував роту,

Запрошує добровольців

На сільгоспроботи:

 

— Хто поїхати бажає

У поле зі мною?

Добровольців прошу вийти

Наперед зі строю.

 

Але рота непорушно

Лишилась стояти,

Вийшли з строю несміливо

Лише два солдата.

 

Сховав прапорщик Хитренко

У вусах усмішку:

— Добровольці — на машину!

Решта піде пішки.

 


 

Перше квітня

 

 

Прокинулась серед ночі

Бабуся Федора,

Глядь, у діда простирадло

Стовбурчиться вгору.

 

Від нежданого сюрпризу

Мало не зомліла.

Скільки ж часу вони з дідом

Вже не мали “діла”.

 

А це на тобі — нагода

Справді довгождана...

Будить баба серед ночі

Дідуся Івана.

 

То смикне його за вуса,

За носа потрима,

Ніжно щось у вухо шепче —

Схиля до інтиму.

 

Дід вийма з-під простирадла

Качалку звичайну:

Там де щойно було “віра”,

Миттю стало “майна”.

 

Дід примружив ліве око,

Посміхнувсь у вуса,

З першим квітнем поздоровив

Федору бабусю.

 


 

Це тобі від мене

 

Із сусідкою своєю

Посварилась Зося,

Галя їй учора дулю

Тицьнула під носа.

 

Пішла Зося до сільради

Скаржитись на Галю,

Щоб суворо покарали

Кривдницю зухвалу.

 

Довго рилася в паперах

Секретарка Тоня,

А про дулі не знайшла там

В жодному Законі.

 

“Як нема, — скипіла Зося, —

То нема й розмови,

Ось тобі від мене дуля,

Та й бувай здорова”.

 

 


 

Ніхто не помітить

 

— В мене жінка... на всі руки, —

Хвалить Вася Зосю, —

Як мені заштопа брюки,

Не помітно зовсім.

 

Пихнув “Ватрою” Серьожа:

— Чи й не хитра штука,

Хто ж у нас в селі не може

Заштопати брюки?

 

Ось моя мені сорочку,

Як випере Алла,

Ніхто зроду не помітить,

Прала чи не прала.

 


 

Догралась

 

— А ти знаєш, — каже Шура

На перерві Толі, —

Це надовго відмінили

Музуроки в школі.

 

Інформацію тобі я

Видаю секретну:

Взяла наша музикантка

Відпустку декретну.

 

— Новина цікава справді, —

Погодився Шура, —

Схоже наша музикантка

Догралась в натурі.

 


 

 

Не хвилюватиму

 

 

— У вашого чоловіка,

Мушу вам сказати,

Кепські справи і не можна

Його хвилювати.

 

— Що ви, лікарю, я лише

Віддам йому квіти

І попрошу, щоб негайно

Писав заповіта.

 


 

Там усі мерці

 

На світанку, як почувся

Півня третій крик,

До господи повернувся

П’яний чоловік.

 

Тут його зустріла в хаті

Жінка віч на віч:

— Де ти, старий волоцюго,

Шлявся цілу ніч?

 

— Не кричи на мене, мила,

Опусти улак.

Ми на цвинтарі з Данилом

Напилися так.

 

Спершу було по чарчині,

Знову по такій...

Ми ж пили не без причини —

Все за упокій.

 

Вгамувалась трохи жінка:

— Розкажи тепер

Кого ви там поминали?

Хто це там помер?

 

Чоловік сльозу розмазав

В себе на щоці:

— Ти напевне не повіриш —

Там усі мерці.

 

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 124 книг;
1,627 статей;
383 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (10)