Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Микола Братан. Знову експромти
Голодомор 1932-1933 років на Бериславщині
Олег Олексюк. Школа-Либідко
Сергій Гейко. Церков величність
Микола Братан. Побите серце
Книга пам'яті: Голодомор 1932-33 у Чаплинському районі

Нема нічого нового під сонцем // Ейсмонт Є.М. Юшка по-королівськи: Сміх і сльози, гумор і сатира. — К.–Херсон: Просвіта, 2015. — С. 67-71.

Нема нічого нового під сонцем

Читай Біблію — в ній все сказано. У Біблії на прикладі єврейського народу подана вся історія людства.Через подібні випробування пройшли всі народи, лише у різний час. У Біблії подані закони людського буття, справедливі для кожного народу. Лише читати її слід без релігійного переляку, розуміти алегорії, порівняння, притчі.

«Нема нічого нового під сонцем».

 

Інколи доказують: «Голокост був у історії лише один раз, спрямований для знищення євреїв». Нічого подібного, читай Біблію, в ній все сказано. Книга Есфір, гл.9; 2-17.

«Собрались иудеи в городах своих (во главе с Мордохаем). …Ибо велик был Мордохай у царя Артаксеркса (как Берия у Сталина). И избивали Иудеи всех врагов своих, побивали мечем, убивали и истребляли.

В Сузах, у Дельфона и Асфару умертвили 75000».

Таких прикладів у Біблії багато. Убивали дельфонців за те, що дельфонці. На Україні Петро І після битви під Полтавою убив 30000 українців, за те, що українці. Турки вірменів вбивали за те, що вірмени. Татар, і не тільки татар, висилали у пустелю за те, що татари.

Сьогодні війна у Донецьку та Луганщині, закінчиться – росіяни і українці будуть ненавидіти один одного.

За що?! Чи не за те, що Путін «руськоязичних» відносить до окремого підвиду гомосапієнсів, хоче відродити Російську імперію? Україну знову під копито? Не вийде! Причину знайшов — «рятує російську мову!».

І є такі, що клюнули, взялися за зброю. Та говоріть ви хоч турецькою, лише землю, державу, де живете, поважайте.

Де ти живеш?!!

 

З часу подій 1990-2000 років, про що мова у поемі, пройшло ще 14 років. Що змінилося? Багато що змінилося, нічого не змінилося. Це вже дивлячись про що мова.

 А мова про ідейний підхід. Яким шляхом і куди йдемо? Які перспективи?

Сказано ж бо – спочатку було слово…! Слово як ідея.

На Майдані багато ідей звучало, а на місцях потрібно конкретні задачі вирішувати. На Майдані фахівці-економісти не народжуються, на Майдані помирають старі ідеї, а нові ще потрібно втілити. Ідеологія може змінитися лише через два покоління на третє. Згадайте про сорок років блукань пустелею Мойсея та його народа (Біблія).

Такий час настав. Спробуйте безініціативному безробітному розтлумачити – «Конкуренція є рушій прогресу!». Так, але він вас не зрозуміє, йому потрібна робота! Спробуйте виконавчій владі нагадати про їхній обов’язок. Пробували? Ну і як?

Я теж пробував. Ніхто не слухає.

Вам розповім.

Спочатку приклади.

Майже у центрі селища, на вулиці Чапаєва, підприємець насипав на тротуарі гору будівельного сміття. Метрів зо три заввишки. Пройти ніяк, мусиш поміж рухом автомашин іти. А якщо ожеледиця?! Уже й аварії були.

І лежить це сміття років з десять. Поросло бур’янами, вже й цілинна трава з’явилася, немов на скіфській могилі.

Селищному голові про це говорилося на звітних зборах декілька разів. А купа та і досі там. Каже: «Нема грошей аби комунальному господарстві заплатити». А чому з бютжета платити? Той, хто насипав, той має й прибрати!

Дієвої влади нема, ось чого нема. Тротуарів вже нема, із садиб гілки дерев перекрили навіть стежки, пройти неможливо. Пішоходи йдуть серед автомашин, мотоциклів та тракторів. І скрізь сміття. За сто метрів від адмінбудівлі сміттєзвалище (де була стара лікарня), дохлі коти та собаки.

Це ж під носом! Тут же, за Будинком Культури, розвалля, подібні повоєнному Сталінграду. Сміття, сміття, скрізь сміття.

Безробітним платять пільги – потрібно, зрозуміло. Але даром гроші давати не потрібно! Це гроші на вітер і навіть гірше. Гуляють землі, а у нас безробітні.

У Швеції, Ізраїлі, Швейцарії є державні сільгосппідприємства. Таки є!!, а у нас нема кому організувати, землі гуляють. А ті, що сіють, – безграмотно. Земля гумус втрачає. Щоосені пожнив’я спалюють, остепенити нікому. Ще коли землю розпайовували, сподівалися: якщо розпаюють землю, всі стануть господарями? Не стануть! Наукою встановлено, лише 30% людей мають власну думку. Отже, лише кожен третій може стати самостійним господарем. Решта приречені бути найманими робітниками. Але й той третій прокинеться не скоро після радянської кріпосної системи. Не менше, як два покоління має пройти. Я не про колективізацію, я про безробіття. Частина земель має бути у державних сільгоспідприємствах, а не у колгоспах чи у олігархів. Потрібно забезпечити роботою тих, хто не може самостійно господарювати. Така система забезпечить роботою безробітних селян, дасть можливість впроваджувати передові технології, контролювати ціни на хліб, мати контрольний запас хліба. Так керувати, безумовно, складніше. Простіше керувати за принципом: «нічого не робити, двох сусідів мирити, і з обох хабарі брати». Але у всьому розвиток іде від простого до складного. Тут ще й державний контроль потрібний.

На жаль, у нас післякомуністичний синдром. Хто б до влади не прийшов, — у першу чергу собі краде, хабарі вимагає. Що ж, якщо жили за принципом: «не вкрадеш — не проживеш», «щоб ти жив на одну зарплату!!», — то такий дух і панує в серцях.

Я думаю, Україна ще повернеться до державних сільгосппідприємств.

«Все повертається на коло своє». Тому що: «Нема нічого нового під сонцем».

 Коли масово почалася руйнація-«прихватизація» господарств, бодай дрібні підприємства, типу інкубатори, майстерні, пекарні варто було передати у приватну власність тим же керівникам, які й керували ними. Безкоштовно, аби лише працювали. Ні, руйнували «до основи».

При владі тоді скрізь були комуністи, ці тільки до основи руйнують, щоб потім… Зараз нові капітани мають організовувати робочі місця. У нас як завжди керують. Маршал Жуков образно озвучив: «У армії керують двоє: я і сержант. Всі інші офіцери лише передають накази один одному».

Отак і нині керують, чекаючи команди зверху, щоб передати на низ. Самім бо слабо щось організувати. Ні, шановні, сільські господарства, підприємства – не армія. Тут мають бути економічні важелі.

Час каміння розкидати вже відходить у минуле. Настав час каміння збирати. Годі обіцяти, треба діяти. Обіцянок лукавих ми вже наслухалися вдосталь.

Проте є надія, що вийдемо з облудного болота. Після Майдану до влади прийшли зовсім інші люди, а головне – дух Майдану. Президент – стриманий Петро Порошенко (надто стриманий — від його імені Кучма з бандитами домовляється… Тому Кучмі у тюрмі місце! Суперзлодії: Ахметов, Пінчук, Медведчук, Янукович-молодший крадену нерухомість вільно перепродають. Україна з протягнутою рукою допомоги просить, а вони мільярди висмоктують. Москва нахабно проводить агітацію через майже власні телеканали на українському телебаченні), працьовитий прем’єр Арсеній Яценюк, незламна Юля Тимошенко, радикальний Олег Ляшко. Останній не мудрствує лукаво, говорить правду, як думає – молодець! Таких там більшість. Я їх не обожнюю. Вони з Майдану, а на Майданах каміння не збирають, на Майданах каміння розкидають.

Майдан платівку історії перевернув. Якої заспівають на цій стороні платівки? Компартія вже «пролетіла, як фанера над Парижем». Доцільно перефразувати Маяковського: «Которі тут ліві? Ваш час скінчився, злазьте».

У нас є надія на краще. «Що не робиться, — все до кращого».

На жаль, скоро казка кажеться, та не скоро справа робиться. Не скоро, ой не скоро ще вийдемо на чисту воду.

А тут ще й московські рифи та підводні скелі.

 

Спочатку було слово. Мудрі слова євангеліста Іоана. Далі в нього про Бога, а отже про духовність, дух попереду.

Слово як ідея.

А хто те слово тут, у нас, має сказати, розтлумачити ідею нової влади? Україна постійно програє на ідеологічному фронті.

Нині кинулися у релігію, старовинні обряди пригадали. Нумо, скільки воєн було на релігійному грунті? За християнство пролито крові стільки, що всі релігії разом можна в ній втопити. Я не проти релігії, духовний світ складний, його слід розуміти. Для цього і слід мати ідеологічні центри різного рівня, відділи культури.

Потрібна просвіта на сучасному рівні, нові ідеологи. Сказано ж бо: «У старі міхи нове вино не наливають». Потрібна нова ідеологічна служба, на рівні ХХІ віку. Біблія навчає: «Коли Мойсей прийшов у землю обітуванну, він почав з того, що створив ідеологічний інститут Аарона, призначив священників» (читай – ідеологів). Я ні в чому не звинувачую старих працівників відділу культури, нема за ними криміналу, але вони як ті «старі міхи», в яких молоде вино не наливають. В силу закомплексованості вони не можуть думати по-новому. Потрібна ротація.

Та виявляється, непросто їх замінити. «Батько надто старий, а син надто молодий». Мойсей 40 років водив євреїв пустелею, поки не змінилося два покоління, аж третє зрозуміло, що таке власна держава.

Скільки ж то ми будемо блукати бездуховною пустелею? Вже 24 роки топчемося на місці. Щось роди нового духу затягнулися. Як би не сталося так, як було після 17 року. Тоді «каміння розкидали» так, що й досі не позбираємо.

1998 року ми тут створили літературний гурток. Біля 40 письменників і поетів зібралися, звучало українське слово. Тоді районний відділ культури не був у захваті від нас, було протистояння. Але гурток діяв досить успішно. Та 2009 року, коли до влади прийшли комуно-регіонали, голова районної ради гурток розігнав.

Зараз немов знову намагаються поновити, та виявляється, розігнати простіше, ніж організувати. Тоді пригрозив працівникам відділу звільненням, а ті ще й не дуже старалися у цій справі, та й по всьому.

На згадку про ті дні пропоную епіграму.

 

Атагас і його Пегас

 

Старший над культурой Атагас,

Чабаном залізши на Парнас,

Він так чужих Пегасів пас:

Того з гори богів погнав,

За того вірша, що той склав,

Іншого він критиці піддав –

Мов, не те щось написав.

Йому ж бо вірша не родить,

Його Пегас гермафродит.

 

 

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 122 книг;
1,552 статей;
362 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (8)