Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Сергій Гейко. Церков величність
В.Плаксєєв, В.Кулик. А стежечка біжить від літа
Вісник Таврійської фундації. Випуск 12
Олег Олексюк. Доки живі. Тисячовесни
Вісник Таврійської фундації. Випуск 3
Алла Флікінштейн. Перша сотня
Вірші
“Сипучий голос безвиході...”; Вітер бажань; “Утаємничена в народження зорі...”; “Хай буде легко, сонячно, спокійно...”; Per aspera ad astra; “Мені здається, я уже жила...”; “Дозрілим гарбузом скотилось сонце...”

* * *



Сипучий голос безвиході
Рвав душу навпіл.
«Глухий кут, глухий кут», —
Стукало налякане серце.
Зазираю у вічі перехожим
Шукаю хоч крихти розуміння.
У відповідь – холод байдужості.
Глухий кут, глухий кут.
Хочеться заплакати як в дитинстві –
Голосно і надривно.
Господи, мені так потрібна допомога.
Сьогодні, зараз, цієї миті.
«Глухий кут, глухий кут», –
Кричить, перегукується тиша.
«Глухий кут, глухий кут», –
Відлунює стоголосо у скроні.
У відчаї торкаюся стіни…
І вона несподівано падає,
Розбиваючись на друзки.
Глухий кут був тупим.
Сонце надії повільно запалює день.

14.11.05.


Вітер бажань



Вечірнє сонце палахкотіло,
Вогнем займався небокрай.
Стомлене море горбило тіло,
Сумом бриніла синя даль.
Хай собі обрій ховає сонце,
Хай хвиля змиває мій слід.
Хай кажуть усі, що лиш сон це:
Ти, море, вечір, я, наш світ.
Нехай кричать, що усе минеться.
Зорі й море завше такі.
А як же голос мого серця,
Твої слова, твої пісні?
Хай стомлене море горбить тіло
І вже не видно небокрай,
Бачу, гонить червоне вітрило
До берега вітер моїх бажань.

28.03.04.


* * *



Утаємничена в народження зорі
Стою і слухаю прибій.
Яке це щастя – просто жити на землі
І знати, я – твоя, ти – мій.
28.03.04.


* * *



Хай буде легко, сонячно, спокійно.
Хай навіть спомин не стривожить Вас.
Хай буде недоторкано, немрійно.
Є Ви і я. І вже немає нас.

10.05.04.


Per aspera ad astra



В моїй родині українську мову знали всі.
Дитиною скрізь чула тільки українську.
А потім непомітно почала тіснить її
Така ж чудова, та чужа – російська.
Я увійшла так швидко в образ той,
Що вже не тільки говорила,
Але як часу «істинний» герой,
Російською писала, думала, творила.
Як обкрадала я себе,
Це зрозуміла тільки згодом,
Коли душею знов злилась
З непересічним моїм родом.
Яка то радість повернутись до джерел,
Відчуть їх неповторність і красу,
Коли душа, як степовий орел,
Ширяє в небесах і падає в росу.
Коли слова, як найточніші камертони,
Перевіряють щирість вчинків і думок.
Зболіле серце ловить чисті обертони
І ти ідеш через колючі терни до зірок.
Колись дідусь мені казав,
Що рідна мова та, якою думає людина.
Я віднайшла себе, і маю тисячі підстав
Радіти, як єднається моя родина.



* * *



Дозрілим гарбузом скотилось сонце
На синій килим – мішковину небокраю.
Вагалося якусь хвилину,
Аж гульк… І вже його немає.
А темній ночі тільки того й треба,
Дістала зоряний рушник
І постелила до крайнеба.
Жде, коли вийде молодик…


* * *



Мені здається, я уже жила,
Жила колись на цім прекраснім світі.
Мені знайомі всі твої слова
І ранки у рожевім оксамиті.
Це як відлуння давніх-давніх снів…
Твій голос ніжний. Посмішка лукава,
Найвище одкровення почуттів
І полум’я сердець. Палка заграва,
Що спопеляє й воскресає водночас,
Виснажує і додає нам сили.
Був ти і я, але не було нас.
Не було нас і ми ще не любили.
Мені здається, я уже жила,
Жила колись на цім прекраснім світі.
Але сьогодні вперше ці слова
І ранок у квітневім первоцвіті…

10.04.04.

Автор: 
Print Friendly, PDF & Email

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 125 книг;
1,628 статей;
383 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (10)