Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Ейсмонт Є.М. Юшка по-королівськи
Іван Ющук. Якщо ти українець
Олег Олексюк. Доки живі. Тисячовесни
Вісник Таврійської фундації. Випуск 6
Анатолій Анастасьєв. Територія гідності
Вісник Таврійської фундації. Випуск 7
Щерба Т.М. Хронологія пам’яті // Вісник Таврійської фундації. Вип. 14. — К.–Херсон: Просвіта, 2018. — С. 163-169.
Хронологія пам’яті
до сторіччя від дня народження Яра Славутича
1991 рік не тільки змінив устрій у державі, але й став переломним у моєму особистому житті. Я працювала учителем української літератури у школі-інтернаті № 2 міста Херсона, а потім – заступником директора з науки. Настав час змінити статут школи і на її базі утворити обласний ліцей педагогічного і сільськогосподарського профілю. Треба було міняти не лише вивіску навчального закладу, а й шукати основу для переходу на нові щаблі освітянської праці. Довелося їздити за досвідом до столиці, ряду міст, де вже були ліцеї; знайомитися з новими програмами, статутами, профілями, організацією навчально-виховного процесу.
Проголошення державної незалежності України зумовило великі зміни у духовному житті, розвитку національної культури, літератури, мови, в пробудженні історичної пам’яті народу. Світлом правди осяяні славні постаті справжніх синів України з числа державних діячів, ватажків визвольного руху, гетьманів… Ліквідовано більшість «білих плям» в історії літератури – народу повернено імена письменників, що були духовними провідниками. Побачили світ художні твори сотень митців, закатованих у сталінських таборах, тих, чия діяльність замовчувалася, оголошувалася ворожою, націоналістичною. З позиції істинності почала трактуватися історія української літератури, з’явилися ґрунтовні дослідження спадку визначних митців слова, які десятиліттями перебували у забутті. Найвидатніше з минулого ставало предметом вивчення в середній школі.
Розуміючи, що в новоствореному ліцеї будуть навчатися діти з найвіддаленіших сіл і районів області, я заснувала музей народознавства «Берегиня», розробляла авторську програму з даного курсу, збирала експонати, проводила літню етнографічну практику зі своїми ліцеїстами. Мені хотілося, щоб юне покоління знало історію свого краю, пам’ятало отчий дім, материнську мову, зберігало народні звичаї та шанувало традиції свого роду-народу. А ще хотілося посіяти зерна добра в дитячі та юнацькі душі, поваги до тих митців-краян, що вірою і правдою служили художньому слову, були «живими смолоскипами» у боротьбі за волю і незалежність рідної України. Поштовхом до цієї справи стали книжки авторів із діаспори «Звичаї нашого народу» Олекси Воропая в двох томах та «Співає колос» Яра Славутича з передмовою Миколи Братана.
Міністерство освіти на той час запропонувало три різновиди програм із курсу української літератури, які передбачали різний підхід для текстуального чи оглядового вивчення творчості письменників. При аналізі доробку нововведених письменників варто було посилатися на хрестоматію «Дніпрова хвиля». Так я відкрила для себе і своїх учнів маловідоме на той час ім’я Яра Славутича (Григорія Михайловича Жученка) – поета-земляка, визначного науковця, мовознавця й літературознавця, професора-емерита Альбертського університету в Едмонтоні (Канада); палкого патріота і захисника України; борця за волю українського народу, культурних та історично-духовних цінностей, перекладача. Це один із «живих смолоскипів», якому боліло наше сьогодення і завтрашнє майбутнє народу, нації, держави. Його поетичне слово «не розминулося із зболеним серцем України», стало «правди потужним спалахом». Я прагнула розкрити художній і життєвий дивосвіт Яра Славутича, виховувала в учнів любов і гордість за подвиг письменника-патріота в ім’я великої ідеї – волі українського народу, відродження держави.
Я свідома того, що гармонійно розвинена особистість не мислиться без глибоких знань літератури, історії народу, без художніх смаків, належного естетичного розвитку, стійких і свідомих читацьких інтересів, уміння давати текстам обґрунтовану оцінку. Коли цього не буде – народиться бездуховність, зникне потяг людини до невичерпних джерел народної творчості, чарівної української пісні, духовного багатства нації – Слова. А без цього ми самовтрачаємося, міліємо. Слава Богові, що до оновлених програм із літератури було включено твори письменників, яких протягом десятиріч вилучали з мистецького процесу, плюндрували, замовчували. Нашому народові повертали захисників, справжніх Прометеїв: Уласа Самчука, Івана Багряного, Тодося Осьмачку, Євгена Маланюка, Олену Телігу, Олександра Олеся, Миколу Вороного, Володимира Винниченка, Яра Славутича та інших.
У 1994 та 1995 роках я поспіль ставала першою призеркою на Всеукраїнських конкурсах «Учитель року». Першого разу – за дослідження, що стосувалось народних страв та музичних інструментів у «Енеїді» Івана Котляревського; наступного – саме за презентацію книжки Яра Славутича «Співає колос». Відтоді почала розробляти повідомлення – штрихи до літературних портретів письменників рідного краю; висвітлювати життєвий і творчий шлях того чи іншого майстра слова у фахових журналах, періодиці, на семінарах, перед учителями області на курсах підвищення професійної підготовки в РІПО (нині ХАНО), в школах міста, області. Мої вихованці брали активну участь у МАН, олімпіадах, ставали дипломантами, переможцями відповідних конкурсів.
Із 1995 року між мною та Яром Славутичем зав’язалося листування. Пан Яр цікавився моєю новою працею, радів, що популяризую його творчість у межах своїх можливостей: «Вельмишановна Пані! Щиро дякую за Вашого цінного листа, що прилетів до мене у червні 1999 року. Мені дуже приємно, що моя скромна творчість викликала у Вас дуже прихильне ставлення.
У подяку за Ваші гарні слова посилаю Вам «Доручення» для безкоштовного одержання моїх та про мене видань від книгарні видавництва «Дніпро». Буду вдячний і зобов’язаний за письмові відгуки вчителів, учнів і т. п.» (Із листа Яра Славутича від 2 липня 1999 року).
А ще він щиро схвалював мої перші збірочки віршів, методичні розробки з народознавства, давав слушні поради стосовно моїх віршів.
У листі від 7 червня 2001 року Яр Славутич писав:
«З великою приємністю я уважно переглянув і добру половину прочитав того, що Ви були ласкаві надіслати на мою адресу. Поздоровляю з черговим успіхом! Особливо припали мені до серця описи звичаїв, обрядів та традицій, записаних на Херсонщині. Дуже добрі науково-методичні посібники з українознавства! Красно дякую за щедре цитування моїх поезій у Ваших розробках. А рушник Вашого життя так гарно стелиться… У Вас непересічний талант…».
Коли у 1999 році особливо важко було і дітям, і їхнім батькам навчати дітей на відстані, я звернулася з проханням до Яра Славутича утворити допомоговий стипендійний фонд його імені для учнів ліцею, які за навчальний рік виявили відмінні знання з української мови та літератури, брали активну участь у проведенні літературних вечорів, присвячених його творчості, в олімпіадах, МАН, конференціях тощо.
У листі від 2 квітня 2000 року Яр Славутич по­відом­ляв: «Вельми­ша­новна Пані! Щиро дякую за листа від 19 березня 2000 року, Ваші матеріали у часописах, періодиці та інші додатки… З Вашого листа бачу, що Ви добре напрацювалися, улаштовуючи виставки моїх творів, проводячи літературно-музичні вечори за моєю творчістю, організовуючи виступи й т. п. Завдяки Вам, тепер Херсон у моєму серці на першому місці! Планую такі заходи…
На наступній нараді членів управи Фонду Яра Славутича внесу Вашу пропозицію створити допомогову стипендію для учнів ліцею та шкіл області.
У зв’язку з цим мені потрібні такі відомості:
1. Офіційна повна назва Вашого ліцею.
2. Ім’я та прізвище директора, який разом із Вами підписуватиме фінансові папери.
3. Ви призначаєтеся головою стипендійного фонду.
4. Назва банку, в якому плануєте зберігати недоторканий даток на стипендії.
5. Лише відсотки із однієї тисячі канадських доларів (які Ви маєте отримати у Львові) мають бути виданими як допомогова стипендія у кінці навчального року за високі показники у вивченні української мови, активну участь у всіх заходах ліцею.
6. Вашим заступником має бути Іван Петрович Лопушинський.
У комітет треба ввести Василенка Миколу Олександровича чи Немченка Івана Васильовича».
У листі від 3 листопада 1999 року Яр Славутич писав так: «Щиро дякую за Вашого листа, ноти, а також за збірочку Ваших віршованих творів. Передусім про ці останні. Чимало з них мені дуже сподобалися! (Особливо філософічні!) У Вас є виразний хист. Пишіть, обдумуючи, шліфуючи – набереться книга гарних поезій. Ще дякую за вірш, присвячений мені у моє 80-річчя…
Прошу передати пані Л. Тороповій, що її музика до моїх віршів тут дуже сподобалася. Мій син проспівав (він має музичну освіту) композицію «Моє серце в херсонських степах» – і залунали оплески в родині.
І ще дякую за те, що Ви пропагуєте мою творчість у школах, пресі, перед учителями області, бібліотекарями…».
Зазначу, що мною було написано й надруковано про життєвий і творчий шлях, меценатство Яра Славутича: «Яр Славутич. Літературний портрет» (2002, 2003); матеріали в книжках «Світло земних оберегів» (2001), «Цілющі острови духовності» (2001), «Словом торкаючись душі» (2002), «Силою художнього слова» (2004), «Причетні до слова» (2011), «Лабіринти долі» (2012), на сторінках газет і журналів: «Українські розмови Яра Славутича» («Джерела» від 10 грудня 1999 р.), «Дивосвіт Яра Славутича» («Поле» від 14 квітня 2000 р.; «Ліцейський вісник» від 4 березня 2000 р.), «Повернення Яра Славутича до рідних оберегів» («Ефір» від 11 травня 2000 р.), «Яр Славутич – меценат» («Новий день» від 18 січня 2001 р.; «Херсонський вісник» від 25 січня 2001 р.; «Ліцейський вісник» від 6 березня 2001 р.), «Канадські стипендії юним херсонцям» («Гривна» від 25 січня 2001 р.); «Духовні острови» (про музей «Берегиня» в обласному ліцеї) («Завуч», №7, березень 2001 р.), «Добру й таланту немає меж» («Учитель» від 24 травня 2001 р.); «Витоки духовності у творчості Яра Славутича» («Учитель» від 2 серпня 2001 р.); «Струмок до струмка» («Учитель» від 16 серпня 2001 р.); «Зерна добра через слово Яра Славутича» («Учитель» від 22 серпня 2002 р.); «Духовні острови в ліцеї» («Завуч», 2003 р.); «Естетичне, морально-етичне та національне виховання ліцеїстів силою художнього слова»: ідейно-художній аналіз віршів із збірки Яра Славутича «Співає колос» («ІМІДЖ», № 6, 2001 р.); «Життя і творчість Яра Славутича» («Вивчаємо українську мову та літературу» від 17 квітня 2003 р.); «Поетичний світ Яра Славутича» («Українська література в ЗОШ», №9 , 2004 р.).
Учні нашого ліцею писали за творчістю Яра Славутича такі дослідження, повідомлення на науково-практичну конференцію, присвячену 80-річчю від дня народження Яра Славутича: «Життєвий і творчий шлях митця», «Мотиви героїзму і подвижництва у творах Яра Славутича», «Осмислення долі українського народу на тлі вселюдського поступу у доробку письменника», «Мотиви служіння рідній землі за творами Яра Славутича»; «Інтимна поезія у книзі «Співає колос», «Мотив самопожертви в ім’я добробуту і процвітання держави у творах співця», «Уславлення вояків, патріотів і волелюбців від часів скитів і полян до козацької доби та періоду УНР, звитяжних дій УПА у поезіях Яра Славутича»; «Уславлення полум’яних правозахисників 60-70 рр. у доробку письменника», «Погляди митця на Україну, її прадавнє минуле, сучасне становище та прийдешні часи», «Переклади сонетів У. Шекспіра Яром Славутичем», «Роздуми митця над людською долею, пошуки тих першопричин, що формують сильну цілісну особистість», «Оспівування степів Херсонщини у віршах Яра Славутича за книжкою «Співає колос», «Із літературознавчих студій Яра Славутича «Розстріляна муза».
За період із 2000 по 2005 рік було видано 62 стипендії учням ліцею, області та 10 стипендій із них – студентам педуніверситету.
Херсонська міська благодійна організація «Таврійська фундація (Осередок вивчення української діаспори)» за підтримки Херсонської обласної філії Національної спілки України проводить щорічний конкурс на здобуття Всеукраїнської літературної премії імені Яра Славутича. Вона присуджується за кращий твір у жанрі поезії, прози, есеїстики, літературознавчих досліджень із проблем утвердження нашої духовності та демократії. Першими лауреатами цієї премії стали: у 2007 році – Микола Василенко за щоденниковий рукопис «Курай для пожежі»; у 2008 році – Микола Сарма-Соколовський (посмертно) за ліричний рукопис «Срібне перо соколиного лету» та Василь Загороднюк за поетичний рукопис «Поклик євшан-зілля».
Завершити свій матеріал хочу посвятою Яру Славутичу, написаною до 80-річчя від дня народження митця й науковця:

Від добра людина не лишає
Батьківщину, прадідів поріг…
Яр Славутич у чужому краї
Пам’ять про Херсонщину зберіг..
Про степи безмежні, неозорі,
Про невтомні руки трударів,
Про Чумацький Шлях, яскраві зорі
І про невмирущих козаків.
Жити без Вітчизни – то нелегко.
І болить душа, долає страх
За людей, що гублять гідність, мову,
Звичай предків по чужих світах.
Вам замало простору земного
І в житті подоланих доріг.
Хочу я, щоб кожне Ваше слово,
Край свій, як і Ви, в душі беріг.
Я молю для Вас благословення,
Щоб столітній стріли ювілей:
Від роси й води хай буде сила!
Шана – від родини і людей!
«Хай же дух Ваш радощами бризне,
Щоб засяло з буков, як буття,
Відчуття Вітчизни й материзни –
Українське вічності чуття!»


Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 125 книг;
1,628 статей;
383 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (10)