Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Наталя Коломієць. Дорога до себе
Микола Братан. Їде батько Махно
Голодомор 1932-1933 років на Бериславщині
Іван Немченко. Шлях на Снігурівку
Михайло Гончар. Селянський повстанський рух на Півдні України: (1918-1921)
Олег Олексюк. Доки живі. Тисячовесни
Ястреб Н.О. «Олег Ольжич – поет, науковець, борець за незалежну Україну» // Вісник Таврійської фундації. Вип. 14. — К.–Херсон: Просвіта, 2018. — С. 218-223.
«Олег Ольжич – поет, науковець, борець за незалежну Україну»
(до 110-річчя від дня народження співця-патріота)
Відомий український літературознавець, критик, поет, перекладач М. Ільницький писав: «Ім’я Олег Ольжич – щось більше, ніж літературний псевдонім. Це радше одна з іпостасей щедро обдарованої природою особистості, що найповніше проявила себе у трьох галузях: літературі, науці, політичній діяльності, і відповідно кожна з цих іпостасей має своє ім’я: Ольжич, Кандиба, Кардаш. Одне з них – Кандиба – родинне, батьківське (хоч, власне, батько ввійшов у літературу теж під прибраним іменем – Олександр Олесь), Ольжич – літературне, Кардаш – підпільне...».
Саме з нагоди 110-річчя від дня народження Олега Ольжича – українського поета, науковця-археолога і громадсько-політичного діяча 19 жовтня 2017 року на факультеті української філології та журналістики Херсонського державного університету студенти третіх-п’ятих курсів, разом із викладачами кафедри української літератури та членами між­кафедральної наукової лабо­раторії «Українська література в англомовному світі» І. Немченком, Галиною Немченко, Лідією Бондаренко взяли участь у круглому столі на тему: «Олег Ольжич – поет, науко­вець, борець за незалежну Україну», де обговорювали такі питання:
1. Олег Ольжич – визначний політик, борець за незалежну Україну.
2. Наукова діяльність письменника.
3. Літературні здобутки Олега Ольжича.
4. Олег Ольжич у колі поетів Празької школи.
5. Вивчення творів Олега Ольжича в загальноосвітній та вищій школах.
Цей захід відбувся в Меморіальному кабінеті Олега Ольжича (аудиторія № 472 на факультеті української філології та журналістики Херсонського державного університету).
Як відомо, Олег Ольжич (Олег Олександрович Кандиба) народився 1907 року в Житомирі у родині відомого українського поета Олександра Олеся і ще змалку виявив неабиякі здібності в різних царинах. Захід розпочався з перегляду фільму «Горизонти душі Олега Ольжича», в якому окреслено основні віхи долі митця аж до його загибелі в гітлерівському концтаборі.
Затим до слова запрошувалися усі, хто бажав поділитися своїми враженнями й роздумами про цю видатну особу. Зокрема, студентка 311 групи Анастасія Катрун розповіла про бурхливе політичне життя Олега Кандиби. Вона, між іншим, зазначила, що перебуваючи з 1923 року в еміграції, Олег Ольжич отримав у Празі належну вищу освіту, серйозно займався археологічними дослідженнями і мав блискучі наукові перспективи. Але з 1929 року у житті вченого і поета стався докорінний злам. Замість «прозорих озер науки» та «пінних каскадів поезій» він присвятив себе українській національно-визвольній боротьбі, став членом ОУН і Проводу Українських Націоналістів (ПУН), очолив Культурну референтуру Організації. В час короткого існування Карпатської України як держави в 1939 році Олега Ольжича обрали заступником Голови Проводу ОУН, з початком німецько-радянської війни він прибув в Україну у складі похідних груп, які діяли у Львові, Житомирі, Києві, керував розбудовою мережі ОУН, організовував адміністративне, громадське та політичне життя, зокрема Українську Національну Раду в Києві, брав участь у створенні газети «Українське Слово». У грудні 1941 р. нацистською владою було заборонене «Українське Слово», а співробітників газети заарештовано й незабаром страчено. Ольжич був змушений перейти у підпілля. Після арешту Голови Проводу Українських Націоналістів Андрія Мельника фактично виконував обов’язки Голови ПУН. У травні 1944 р. його було заарештовано у Львові і відправлено до концтабору Заксенгаузен. Там унаслідок тортур Олег Ольжич помер у ніч із 9 на 10 червня 1944 р.
А студентки Ганна Сердюк, Анна Даценко, Наталія Ястреб та Олена Магокон репрезентували Олега Ольжича як майстра поетичного слова, продемонструвавши присутнім, наскільки багата й розмаїта літературна спадщина цього письменника. Студентка Аліна Матішак приділила увагу вишуканій любовній та пейзажній ліриці співця-патріота.

Поцілуєш, різко і суворо,
А в очах – морозяна блакить,
А в очах – розриви і простори…
Ет, не нам, товаришу, любить!
Ще зіниці тугою розкриті
І сухі тривогою уста
(Скоростріли мовкнуть, перегріті,
І кіннота лаву розгорта…)
В ухах досі ще п’янюче-лунко
Дзвін копит і скреготи землі…
Хай дарують: в наших поцілунках
Наші хижі, спрагнені шаблі.

Учасники заходу з захопленням цитували й інші витвори поета, проводячи тематичні паралелі з іншими співцями Празької школи (ішлося про вірші Ю. Липи, Олени Теліги, Є. Маланюка, Л. Мосендза, О. Стефановича, Ю.Дарагана та ін.).
Студентка Анастасія Жиденко, яка виконує дослідницьку роботу під керівництвом кандидата педагогічних наук, доцента кафедри української літератури Лідії Бондаренко, запропонувала методичний варіант вивчення поезії Олега Ольжича. Вона повідомила, яке значення має осягнення творчості цього знаменитого письменника та громадського діяча у школах та вищих навчальних закладах. Зокрема, студентка зазначила, що тексти Олега Ольжича увійшли до шкільного курсу української літератури на початку 90-х років XX століття. Чинна на той час програма Інституту літератури НАН України (керівник авторського колективу М. Яценко) передбачала їх оглядове вивчення в 11-му класі разом із творчістю інших представників Празької школи (Ю. Дарагана, Є. Маланюка, Л. Мосендза, О. Стефановича, Олени Теліги та інших). В анотації пропонувалося звернути увагу учнів на мотиви туги за Україною, історіософізм, вольові інтонації, заперечення сентименталізму національного характеру, намагання засобами лірики сприяти створенню нового типу національно свідомого українця, на високу культуру поетичного мовлення поетів Празької школи. За програмою Інституту українознавства, підготовленою П. Кононенком та В. Недільком, творчість Олега Ольжича теж вивчалася оглядово разом зі спадщиною інших представників названої школи. Автори рекомендували звернути увагу учнів на участь митця у русі опору та на його героїчній загибелі. Варіант, розроблений Нілою Волошиною та Олександрою Бандурою, продовжував методичну традицію початку 90-х років. Програма з української літератури для 5-12 класів за загальною редакцією Раїси Мовчан планувала монографічне опрацювання поезій Олега Ольжича – «Господь багатий нас благословив…» та «Захочеш – і будеш» із циклу «Незнаному воякові» в 11-му класі. В анотації наголошувалося на романтичному максималізмі, силі духу, життєрадісності, шляхетному патріотизмі автора, висловлених образним словом, ідеях оптимізму і життєлюбства. Найбільше уваги спадщині Олега Ольжича приділяла програма для шкіл з поглибленим вивченням української літератури у 8-11-х класах, для класів з гуманітарним профілем, гімназій, ліцеїв та коледжів (укладачі Григорій Семенюк та Василь Цимбалюк). Автори пропонували подати біографічну довідку про поета і публіциста, наголосити на його трагічній долі. Для монографічного вивчення обиралися поезії «Був же вік золотий», «Воно зросло з шукання і розпуки…», «Господь багатий нас благословив…». А для додаткового – «Рінь», «Галли», «Готи», «Триптих», «Скільки сонця ллється на землю…», «Незнаному воякові», «Давнім трунком, терпкістю Каяли…», «Захочеш – і будеш…». Студентка наголосила: які б форми роботи не обрав учитель, традиційні чи інноваційні, важливо, щоб автор постав перед школярами як поет-учений, інтелектуал, патріот, як митець зі своїм неповторним індивідуальним стилем.
На завершення заходу всі бажаючі обмінялися думками від почутого та побаченого. Всіх об’єднало за круглим столом нетлінне жертовне серце поета. Його життєвий приклад як борця за волю і незалежність України залишиться в багатьох серцях.
Олег Ольжич сьогодні став майже легендою. Прийшов час, щоб його світла постать набрала реальних обрисів – як борця, як ученого, як поета і як людини. Реального змісту набрали ідеї, яким він присвятив своє життя. І ми повинні завжди пам’ятати його слова: «Держава не твориться в будучині, Держава будується нині…».

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 125 книг;
1,628 статей;
383 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (10)